Справа № 188/3698/25
Провадження № 3/188/100/2026
19 січня 2026 року с-ще Петропавлівка
Суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області Курочкіна О.М., розглянувши матеріали відносно
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , місце проходження військової служби: заступник начальника військової частини НОМЕР_2 ,
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП
Відповідно до протоколу серії ДНЛ №3442 від 09.10.2025 року, 09.10.2025 року о 08.40 год лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем ЗСУ, в умовах воєнного стану перебував при виконанні обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння. Останній був виявлений посадовими особами військової частини НОМЕР_2 та території тимчасового розташування підрозділу в АДРЕСА_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з ротової порожнини на відстані до 1,5 метра, почервоніння очей, порушення мови та направлений на огляд до ІНФОРМАЦІЯ_2 для встановлення стану сп'яніння. Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу від 09.10.2025 №142 встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від будь-якого огляду на стан алкогольного сп'яніння та будь-де, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 категорично не визнав вину, повідомив, що дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, у нього були сумніви щодо сертифікації приладу та посадові особи відмовилися надати документи щодо його перевірки, йому не були повідомлені його права, як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, він не був ознайомлений з протоколом, свідками правопорушення були його підлеглі.
В подальшому ОСОБА_1 надав суду заяву розгляд справи у його відсутність, вину не визнав категорично та клопотання про закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення в якому зазначив, що під час складання протоколу ним було заявлено про бажання надати пояснення, однак це право було проігноровано, що є порушенням ст. 268 КУпАП, яка гарантує право особи на захист та надання пояснень. Йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на невідомому приладі без пояснення його призначення, сертифікації та законності використання. На що він відмовився, оскільки процедура не відповідала вимогам закону і не гарантувала достовірності результатів. Відсутність офіційного медичного огляду чи лабораторних аналізів робить будь-які твердження про стан сп'яніння недопустимими доказами. Свідками у протоколі були зазначені його підлеглі та зацікавлені особи: командир 5 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 , начальник штабу - заступник командира 5 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 та заступник командира батальйону з психологічної підтримки персоналу , підлеглі - водій управління 5 батальйону охорони та головний сержант управління 5 батальйону охорони. Однак їхні пояснення фактично складали інші особи - командир 5 батальйону охорони військової частини НОМЕР_2 та заступник командира батальйону з психологічної підтримки персоналу. Це свідчить про неналежність та сумнівність доказів. Це свідчить про фальсифікацію доказів та порушення вимог щодо отримання пояснень безпосередньо від свідків а саме від особового складу який тимчасово розташовуються в АДРЕСА_2 .
Через постійне фізичне виснаження, часті нічні повітряні тривоги, недосипання та виконання службових завдань він відчував головний біль, сухість у роті, почервоніння очей. Крім того, вживає на постійній основі лікарські препарати для лікування шлунково-кишкових розладів, зокрема: - Омепразол - для зниження кислотності шлункового соку; - Ранітидин - для зменшення подразнення слизової; - Атоксил або Ентеросгель - як ентеросорбенти для виведення токсинів; - Панкреатин - для підтримки травлення. Зазначені препарати, особливо ентеросорбенти та антисекреторні засоби, можуть спричинити специфічний запах із ротової порожнини, який іноді помилково сприймається як запах алкоголю (перегар). Усі препарати вище зазначені були видані в медпункті військової частини інколи за відсутності препаратів в медпункті військової частини були придбані ним самостійно за власний рахунок.
З 25.10.2025 по 05.11.2025 він перебував у відпустці, після чого з 05.11.2025 по 14.11.2025 проходив лікування, що підтверджується медичними документами. Службове розслідування щодо події не проводилось, хоча воно могло б встановити об'єктивні обставини. З огляду на все вищевикладене вважає, що справа повинна бути закрита відповідно до ст.247 КУпАП.
Письмові пояснення свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які долучені до матеріалів справи, не є належними доказами вини ОСОБА_1 , оскільки вказані особи у судовому засіданні не допитувалися та не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень, а тому їх покази не можуть бути беззаперечним доказом вчинення даного адміністративного правопорушення.
Клопотання ОСОБА_1 про допит зазначених у протоколі свідків в судому засіданні задоволене, але місце їх перебування суддею не встановлено.
Вивчивши заяву та клопотання ОСОБА_1 , матеріали справи: протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан сп'яніння №142 від 09.10.2025 року відносно ОСОБА_1 , в якому зазначено про відмову останнього від проходження огляду, рапорт командира в/ч НОМЕР_2
копії особистих документів, приходжу до висновку про закриття провадження у справі з наступних підстав.
Об'єктивна сторона правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП полягає у відмові військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння вчинене особою, в умовах особливого періоду.
Зважаючи на усталену судову практику, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за винятком інших об'єктивних доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення, не може служити доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду, зміст протоколу про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом вчинення правопорушення за відсутності об'єктивного підтвердження зазначених у ньому відомостей іншими доказами. Так само і рапорт посадової особи в/ч НОМЕР_2 не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, але для повного і об'єктивного розгляду справи, з метою захисту прав особи, суд зобов'язаний, задовольнивши клопотання сторони ОСОБА_1 і допитати свідків, але по об'єктивним причинам не зміг цього зробити, в зв'зку з чим
письмові пояснення свідків не є належними доказами.
Відповідно де ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». Згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Також суд враховує правову позицію висловлену ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15 травня 2019 року № 537/2088/17 про те, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке порушнику поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.
Під час розгляду справи встановлено без допиту свідків, суддя, задовольняючи клопотання ОСОБА_1 , не може винести правомірне рішення без допиту зазначених свідків.
Враховуючи вищезазначене, вважаю, що склад правопорушення та факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, не знайшов правового підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, враховуючи зазначене, провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Керуючись ст.ст. 247, 284, 287 КУпАП суддя
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено Дніпровським апеляційним судом.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Скарга на постанову подається до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя О. М. Курочкіна