Провадження № 33/803/561/26 Справа № 172/2347/25 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
19 січня 2026 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисниці Клочкової Аліни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
за участю:
захисника (в режимі відеоконференції) Клочкової А.О.
Зміст оскарженого судового рішення.
Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік та судовий збір на користь держави у сумі 605,60 гривень.
Згідно з постановою суду першої інстанції, 13 вересня 2025 року о 02-15 годині водій ОСОБА_1 по вул. Середня в с. Бунчужне Синельниківського району Дніпропетровської області керував автомобілем «Skoda Octavia», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисниця просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 147 КУпАП або вирішити питання про можливість застосування аналогії закону за ст. 69 Кримінального кодексу України та призначити більш м'яке стягнення в межах санкції статті 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортним засобом.
В обґрунтування апеляційних вимог вважає результати огляду на стан алкогольного сп'яніння недійсними в силу приписів ст. 266-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому огляд проведено не уповноваженою на це особою.
На думку захисниці правопорушення вчинене військовослужбовцем при виконанні обов'язків військової служби тягне за собою адміністративну відповідальність, визначену главою 13Б КУпАП. Щодо виконання обов'язків військової служби просить врахувати положення ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Захисниця стверджує, що порушено встановлений порядок огляду водіїв на стан сп'яніння, оскільки працівники поліції після проходження огляду на місці зупинки за допомогою приладу «Drager» не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд в закладі охорони здоров'я.
Вказує, що працівники поліції в порушення вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 №1452/735 не ознайомлювали ОСОБА_1 зі змістом направлення, форма якого наведена у додатку №1 до Інструкції.
Захисниця наголошує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді водія-електрика, моториста, тому посвідчення водія необхідне йому для виконання обов?язків військової служби та переміщення по службі, а тому, у разі притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, просить суд вирішити питання щодо можливості застувати аналогію закону та призначити більш м?яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК України, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Позиції учасників апеляційного процесу.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Захисниця Клочкова А.О. у режимі відеоконференції підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити з підстав, викладених в ній.
Зазначила, що її підзахисний обізнаний з розглядом справи в апеляційному суді, проте наразі проходить військову службу та не має можливості з'явитися у призначене судове засідання, просила розглядати справу за його відсутності.
Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб (ч. 6 ст. 294 КУпАП).
Мотиви апеляційного суду.
Перевіривши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги захисниці апеляційний суд доходить наступних висновків.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги захисницею фактичні обставини справи, тобто керування ОСОБА_1 транспортним засобом та проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Драгер», зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не оспорюються і не оскаржуються, а тому згідно із положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП в цій частині апеляційним судом не перевіряються.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем і огляд відносно нього мав проводитись відповідно до положень ст. 266-1 КУпАП уповноваженою на те службовою особою, у зв'язку з чим процедура огляду ОСОБА_1 , проведена на підставі ст. 266 КУпАП, є недійсною.
Апеляційний суд відхиляє такі доводи як необґрунтовані з огляду на таке.
Стаття 266-1 КУпАП регулює порядок огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 266-1 КУпАП військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
За змістом ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці... несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху... зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
За таких обставин, ОСОБА_2 відноситься до осіб, які несуть адміністративну відповідальність за порушення правил дорожнього руху на загальних підставах, тому порядок огляду водія, який керував власним транспортним засобом, враховуючи положення статті 15 КУпАП, здійснювався в загальному порядку, який передбачений статтею 266 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що порядок проведення огляду за ст. 266 та ст. 266-1 КУпАП є ідентичним і відрізняється лише суб'єктом його проведення.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов'язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пункт 2.9 а якими водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Враховуючи вищевикладене, у поліцейських були відсутні підстави для виклику службових осіб Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та проведення ними огляду в порядку ст. 266-1 КУпАП, а тому працівники поліції правильно та у відповідності до статті 266 КУпАП зафіксували керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів «Drager Alcotest» з результатом 1,11 проміле, що підтверджено й роздруківкою тестування на алкоголь №2606 від 13.09.2025 та склали протокол стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, огляд був проведений працівниками поліції як уповноваженими особами на проведення відповідних оглядів, та ними вірно застосовані норми Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність ознайомлення ОСОБА_1 з направленням на огляд водія на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння... поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
З вище викладеного слідує, що законом передбачені два порядки проведення огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння: поліцейським з використанням технічних засобів і лікарем в закладі охорони здоров'я.
Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводиться в закладах охорони здоров'я в двох випадках, а саме: 1) у разі незгоди водія на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів; 2) у разі незгоди водія з його результатами, тобто результатами огляду, проведеного поліцейським.
Отже, направлення на проходження огляду водія на стан сп'яніння в медичному закладі складається поліцейським у випадку, коли водій не погоджується з результатами такого огляду на місці зупинки транспортного засобу та виявив бажання пройти саме медичний огляд у закладі охорони здоров'я або відмовився від огляду на місці та виявив бажання пройти медичний огляд.
Направлення водія на проведення медичного огляду, яке складає поліцейський є підставою для лікаря провести відповідний медичний огляд і, відповідно, таке направлення складається у випадку коли водій погоджується пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я або не погоджується з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу.
Водночас, у цій справі ОСОБА_1 погодився з результатами огляду на місці зупинки, що підтверджено його підписом в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, роздруківці тестування на алкоголь та згодою ОСОБА_1 , яка зафіксована на відеозаписі з нагрудної бодікамери поліцейського. Зазначені обставини спростовують доводи сторони захисту в цій частині.
Апеляційний суд не погоджується з твердженнями захисниці про порушення прядку роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вважає безпідставними, оскільки наданим відеозаписом спростовується те, що ОСОБА_1 обізнаний зі своїми правами та обов'язками, про що свідчить його підпис у протоколі.
Разом з цим, у матеріалах справи наявний додаток до протокола про адміністративне правопорушення з письмовим викладом прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 10, 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, з якими під підпис ознайомлено ОСОБА_1 13.09.2025. Вказані обставини жодним чином не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Перевіряючи доводи захисниці щодо можливості застосування аналогії закону та застосування до ОСОБА_1 вимог ст. 69 КК та можливості призначення водію покарання за ч.1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобам, апеляційний суд зазначає наступне.
Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено імперативне накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Нормами діючого на час розгляду справи КУпАП, на відміну від загальних положень КК України, не передбачає можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов'язкового.
Положеннями пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», визначено, що КпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст. 33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм. в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.
Разом з цим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 3 КК застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення, визначене судом в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає вимогам ст.23 КУпАП, згідно якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Разом з тим, вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку для самого водія та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
Відтак, суд апеляційної інстанції не має правових підстав для пом'якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення (в частині невизначення останньому такого виду стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами) з урахуванням підстав, на які посилається захисниця..
В апеляційній скарзі містяться також інші доводи, які не потребують детального аналізу апеляційним судом, оскільки не мають вирішального значення у цьому провадженні, виходячи із предмету та меж доказування у даній категорії справ, а правова оцінка та мотиви апеляційного суду по всім ключовим доводам апеляційної скарги викладені вище.
Застосовуючи такий підхід, апеляційний суд виходить з усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо мотивування судового рішення. І хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994 р., № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 р., заява № 4909/04, § 58). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання (рішення у справі Van de Hurk проти Нідерландів, § 61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (рішення у справі Boldea проти Румунії, § 30).
При розгляді справи судом першої інстанції порушень вимог статей 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд першої інстанції, з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки доказів справи та положень КУпАП, які він тлумачать на свій розсуд, ігноруючи їх сукупність та об'єктивність відеозапису.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу захисниці Клочкової Аліни Олександрівни залишити без задоволення.
Постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. П. Піскун