Провадження № 22-ц/803/1795/26 Справа № 175/14729/24 Суддя у 1-й інстанції - Білоусова О. М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
20 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Краматорський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пілюга Вікторія Вікторівна,
на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року, -
01.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області із заявою, в якій просив встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Краматорський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення відмовлено.
28.10.2025 рокувід ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пілюга Вікторія Вікторівнанадійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської областівід 03 жовтня 2025 року та ухвалення нового рішення про задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що оскільки ОСОБА_2 не зазначений батьком заявника при реєстрації його народження, він позбавлений можливості реалізувати свої права як син військовослужбовця, який зник безвісти за особливих обставин, а саме бути визнаним потерпілим в кримінальному провадженні щодо зникнення безвісти батька, скористатись правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченої п. 4 ч.3 ст. 23 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.128).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 30.10.1979 року, (мовою оригіналу) ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 980. Батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області від 05 грудня 2003 року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 57. Батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 13 липня 2024 року №00045983570, відомості про батька записані за вказівкою методиста з охорони дитинства органу опіки та піклування Краматорського відділу освіти Донецької області ОСОБА_8 .
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 27 червня 2006 року по справі №2-5606/2006 ОСОБА_7 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 05 листопада 2014 року №557 опікуном над заявником призначено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 18 травня 2016 року №352, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , звільнено від повноважень піклувальника над ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Також в матеріалах справи наявні фото чоловіка з сім'єю, як зазначає представник заявника на фото ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 .
Крім того, в матеріалах справи наявний відеозапис, де чоловік говорить, що він ОСОБА_2 та зазначає, що він проходить службу у ЗСУ та на випадок його смерті просить виплати здійснювати його цивільній дружині ОСОБА_10 та сину ОСОБА_11 , 1998 р.н. (відео файл завантажений у підсистемі ЕС).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пояснила суду, що проживала з ОСОБА_12 з 2015 року, з цього часу ОСОБА_13 закінчив школу та вчився в Харкові, у розмовах ОСОБА_14 представляв ОСОБА_15 сином. Вказує, що кожні вихідні або через вихідні ОСОБА_13 приїжджав до них, потім ОСОБА_2 теж приїжджав до ОСОБА_15 у Харків.
В заяві зазначено, що зазначені обставини позбавляють заявника можливості реалізувати свої права як сина військовослужбовця, який зник безвісти за особливих обставин, а саме бути визнаним потерпілим в кримінальному провадженні щодо зникнення безвісти батька, звернутись до суду з заявами про визнання батька безвісно відсутнім або оголошення його померлим, скористатись правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, передбаченої п. 4 ч.3 ст. 23 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
На час народження позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) Кодекс про шлюб і сім'ю України регулював зокрема особисті і майнові відносини, які виникають між батьками і дітьми (стаття 2 КпШС України).
Так, сумісні фотографії та відео звернення, надані заявником, суд не може вважати доказом, що підтверджує факт батьківства, оскільки з них не можливо підтвердити ступінь родинного зв'язку між заявником та ОСОБА_2 та ідентифікувати особу, яка на них зображена, даний доказ не є належним в розумінні ст. 77 ЦПК України.
Обізнаність заявника щодо певних обставин особистого життя і роботи ОСОБА_2 також не є доказом обставин, які є підставою для встановлення батьківства. Докази систематичного грошового забезпечення ОСОБА_2 щодо ОСОБА_1 , тощо суду не надані.
Будь-яких конкретних даних та фактів, які б свідчили про участь ОСОБА_2 , у вихованні і утриманні заявника та його намір і бажання визнати своє батьківство, свідок не навів.
До того ж сам заявник зазначив, що обговорювалось питання встановлення батьківства ОСОБА_2 , однак опікунство взяв на себе дядько заявника.
Будь-які інші належні докази на підтвердження спільного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , а також докази, що з достовірністю підтверджують визнання особою батьківства, як того вимагає законодавство, яке діяло на час народження заявника, суду надано не було.
За таких обставин, ураховуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви про встановлення факту батьківства.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
У частині 1 статті 315 ЦПК України визначено, які факти, що мають юридичне значення, можуть бути встановлені судом, серед переліку яких зазначено факт родинних відносин між фізичними особами.
В частині 2 цієї норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують такі обставини у їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Таким чином, встановлення судом фактів батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. У необхідних випадках суд для з'ясування питань, пов'язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.
Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що матеріали справи не містять будь-яких конкретних даних та фактів, які б свідчили про участь ОСОБА_2 , у вихованні і утриманні заявника та його намір і бажання визнати своє батьківство.
Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження спільного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 .
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пілюга Вікторія Вікторівна залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 20.01.2026 року.
Судді: