Провадження № 22-ц/803/1843/26 Справа № 214/5688/23 Суддя у 1-й інстанції - Малаховська І. Б. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
про повернення апеляційної скарги
20 січня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
заслухавши доповідь судді-доповідача Остапенко В.О. по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року у цивільній справі № 214/5688/23 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, третя особа: Приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Літвінової Ірини Іванівни про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
До Дніпровського апеляційного суду від позивача ОСОБА_1 надійшла апеляційна скарга на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року у цивільній справі № 214/5688/23 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, третя особа: Приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Літвінової Ірини Іванівни про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Ухвалою суду від 10 листопада 2025 року цивільну справу № 214/568/23 витребувано з Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, яка надійшла 01 грудня 2025 року до апеляційного суду.
Ухвалою суду від 02 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження та відсутністю клопотання щодо його поновлення.
Згідно зі ст.ст. 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності змагальності та диспозитивності.
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено і в ст. 129 Конституції України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ доправосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Відповідно до ст.ст. 185, 357 ЦПК України в разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року було направлено засобами поштового зв'язку, однак, до суду повернувся конверт з відміткою про причини повернення «відсутній адресат».
Повторно 22 грудня 2025 року апеляційний судом було направлено ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 грудня 2025 року, однак, до суду повернувся конверт з відміткою про причини повернення «відсутній адресат».
Станом на 20 січня 2026 року вимоги ухвали суду не виконано, недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Апелянт, надіславши 30 жовтня 2025 року апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду, протягом тривалого часу не виявляє належної зацікавленості у розгляді справи, що вказує на відсутність зацікавленості у вирішенні спору по суті.
Як роз'яснено у пунктах 2,3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17 жовтня 2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість цих строків, суду необхідно враховувати принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, у визначений судом термін, недоліки апеляційної скарги не усунуто, апелянт до апеляційного суду зі зверненнями щодо розгляду апеляційної скарги не звертався, рухом справи не цікавився, що свідчить про зловживання ним своїми правами та втрату інтересу до своєї апеляційної скарги, що в свою чергу тягне порушення принципу розумності строків, дотримання якого є однією з найважливіших критерій справедливого судочинства.
Враховуючи викладене та зважаючи на невиконання особою, яка бере участь у справі свого процесуального обов'язку, що впливає на розгляд справи протягом розумного строку, враховуючи те, що апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції 30 жовтня 2025 року, станом на 20 січня 2026 року недоліки апеляційної скарги не усунуто, апеляційну скаргу необхідно вважати неподаною та повернути.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися із апеляційною скаргою до апеляційного суду, у тому порядку, який встановлений законом, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 вересня 2025 року у цивільній справі № 214/5688/23 за позовом ОСОБА_1 до Криворізької міської ради, третя особа: Приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Літвінової Ірини Іванівни про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,вважати неподаною та повернути її скаржнику.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги направити всім учасникам справи, апеляційну скаргу та додані до неї матеріали - особі, яка подала апеляційну скаргу.
Роз'яснити апелянту, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному поряду, безпосередньо до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді