20 січня 2026 року
м. Київ
справа №420/10212/25
адміністративне провадження №К/990/925/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі №420/10212/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування у здійсненні перерахунку і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, у період з 29.01.2020 до 31.12.2020, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, у період з 01.01.2021 до 12.08.2021;
- зобов'язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, у період з 29.01.2020 до 31.12.2020, розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, - у період з 01.01.2021 до 12.08.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомоги на оздоровлення за 2020 рік; матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, компенсацію за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, одноразову грошову допомогу при звільнений з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків. виплати грошового забезпечення та інших сум у повному обсязі з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, помноженим на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення та інших сум у повному обсязі з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, помноженим на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб»;
- стягнути з НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні щодо виплати грошового забезпечення та інших виплат з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, помноженим на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", за період з 13.08.2021 по день ухвалення рішення у справі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, 297 комендатура охорони та обслуговування подала апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2025 у задоволенні клопотання 297 комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору відмовлено. У задоволенні клопотання 297 комендатури охорони та обслуговування про поновлення строку апеляційного оскарження відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою 297 комендатури охорони та обслуговування на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.09.2025 відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду, відповідачем 09.12.2025 через підсистему «Електронний суд» подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11.12.2025 у задоволенні клопотання 297 комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору відмовлено, зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
15.12.2025 до Верховного Суду надійшла заява, в якій скаржник повторно просив відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 05.01.2026 зазначену касаційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
07.01.2026 до Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга 297 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі №420/10212/25.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана ухвала П'ятого апеляційного адміністративного суду постановлена 05.12.2025, відтак, останнім днем строку на подання касаційної скарги є 05.01.2026. Вперше касаційну скаргу подано через підсистему "Електронний суд" 09.12.2025. Після повернення касаційної скарги відповідач 07.01.2026 вдруге звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
В той же час, скаржник заявляє клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зазначає, що у Міністерстві оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", оскільки виділені асигнування на 2025 рік вичерпано тому кошти так і не надходили.
Верховний Суд, не ставлячи під сумнів важливості вчинених відповідачем дій, звертає увагу скаржника, що частиною першою, другою статті 44 КАС України встановлено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що учасник справи як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, для належного виконання процесуальних обов'язків.
Зазначений підхід щодо застосування положень статті 44 КАС України відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18.01.2023 у справі №160/6211/21, від 14.02.2023 у справі №240/462/22 та від 20.04.2023 у справі №440/7433/21.
Установлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України процесуальних обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Суд зауважує, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з касаційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, самих посилань на обставини, пов'язані з неналежним фінансуванням державної установи чи організації чи відсутністю таких коштів взагалі, недостатньо для підтвердження поважності причин пропуску строку. Відповідач, маючи намір реалізації наданого йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків, що також передбачає частина друга статті 49 КАС України.
Відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження. Відповідна процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому, виходячи з принципу "належного урядування", державний орган має дотримуватися такої процедури.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.05.2008 "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
Усталеною є судова практика, в тому числі і Верховного Суду (справи №806/2321/16, №826/24448/15, №806/2950/15, №200/11691/19-а, №405/7262/17, №1440/1822/18, №0840/3465/18 та низці інших), щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
З огляду на наведене колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неможливість сплати судового збору за подання касаційної скарги, як на поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, у зв'язку з їх безпідставністю.
У постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Крім того, звернувшись до Верховного Суду з пропуском строку, та вказавши, що такий пропуск відбувся у зв'язку відсутністю фінансування, скаржник так і не сплатив судовий збір, а заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що в матеріалах справи відсутній документ про сплату судового збору.
Підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить: 3028,00 грн.
Однак, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги через систему «Електронний Суд» складає 2422,40 грн.
Разом з тим, скаржник заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Перевіривши указане клопотання, Суд зазначає таке.
Відповідно до положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Проте заявник не відноситься до жодної категорії, для якої передбачена можливість відстрочення сплати судового збору.
З огляду на викладене, клопотання 297 комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Принагідно, Суд зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього кодексу.
Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, а тому відповідно до частини другої статті 332 КАС України Суд дійшов висновку про залишення її без руху зі встановленням особі, яка її подала, строку для усунення недоліків, а саме: 1) надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та поданням доказів їх поважності; 2) надання документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.
Реквізити для сплати судового збору:
УК у Печерському районі/Печерський район/22030102;
код отримувача ЄДРПОУ: 37993783;
банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007;
код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)".
Керуючись статтями 169, 248, 328, 330, 332 КАС України,
Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження, вказані 297 комендатурою охорони та обслуговування.
У задоволенні клопотання 297 комендатури охорони та обслуговування про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Касаційну скаргу 297 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2025 у справі №420/10212/25 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали (в частині подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження) в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду