Справа № 643/642/26
Провадження № 1-кс/643/642/26
15.01.2026 м. Харків
Слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітана ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 , подане у кримінальному провадженні №22025220000000746 від 08.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 114-1 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Варварівка, Карлівського району, Полтавської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
встановив:
Слідчим відділом Управління СБ України в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025220000000746 від 08.07.2025, в якому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто у пособництві у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.05.2024 до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з проханням надати допомогу в отриманні групи інвалідності без наявності стійкого порушення функцій організму для протиправного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
ОСОБА_5 , будучи обізнаним з порядком встановлення групи інвалідності, маючи умисел, спрямований на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом сприяння особам призовного віку в уникненні від призову на військову службу, враховуючи наявність корупційних зв'язків з членами Міжрайонної Слобідської медико-соціальної експертної комісії Комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» (далі міжрайонна Слобідська МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ») погодився на протиправну пропозицію ОСОБА_9 .
Так, ОСОБА_5 , реалізуючи злочинний умисел, використовуючи дружні відносини з ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно якого обвинувальний акт за фактом перешкоджання законній діяльності Збройним Силам України в особливий період шляхом прийняття необґрунтованого рішення про встановлення ОСОБА_9 другої групи інвалідності, направлено до суду, який перебував на посаді в.о. завідувача міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ», та до повноважень якого входило встановлення групи інвалідності під час проведення медико-соціальної експертизи, у період з 25.05.2024 по 03.09.2024, запропонував останньому встановити ОСОБА_9 другу групу інвалідності строком на один рік, без наявності стійкого порушення функцій організму для протиправного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
ОСОБА_10 , усвідомлюючи протиправність зазначених дій, розуміючи можливість використання власних повноважень як в.о. завідувача міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» для впливу на інших членів міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ», надав згоду ОСОБА_5 на встановлення ОСОБА_9 другої групи інвалідності строком на один рік, без наявності стійкого порушення функцій організму для протиправного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
ОСОБА_5 , досягнувши згоди з ОСОБА_10 , реалізуючи злочинний умисел, у період з 25.05.2024 по 03.09.2024, діючи спільно з невстановленими особами, використовуючи корупційні зв'язки у лікувальних закладах, забезпечив складання та видачу лікувальними закладами фіктивних медичних документів про нібито наявність у ОСОБА_9 стійкого порушення функцій організму для встановлення групи інвалідності.
03.09.2024 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію злочинного умислу, перебуваючи у приміщенні міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» надав ОСОБА_10 , медичні документи про наявність у ОСОБА_9 стійкого порушення функцій організму для проведення на підставі вказаних документів медико-соціальної експертизи та встановлення групи інвалідності, з метою протиправного отримання ОСОБА_9 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.
ОСОБА_10 , використовуючи свої службові повноваження, зареєстрував надані йому ОСОБА_5 медичні документи ОСОБА_9 та визначив дату проведення медико-соціальної експертизи щодо необґрунтованого встановлення ОСОБА_9 групи інвалідності.
19.09.2024 ОСОБА_10 забезпечив прийняття членами міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ» при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_9 , в порушення вимог: ст. 3 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», п.п. 3, 15, 17 «Положення про медико-соціальну експертизу», п. 1.10 «Інструкції про встановлення груп інвалідності», при проведенні медико-соціальної експертизи, без об'єктивного обстеження та оцінки стану всіх систем організму, а також без наявності медичних документів про достатній обсяг обстежень і лікувальних заходів, які підтверджують стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, необґрунтованого рішення про встановлення військовозобов'язаному ОСОБА_9 другої групи інвалідності.
В результаті протиправних дій ОСОБА_5 та членів міжрайонної Слобідської МСЕК КЗОЗ «ОЦМСЕ», ОСОБА_9 , на підставі п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ІНФОРМАЦІЯ_4 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, внаслідок чого створені перешкоди законної діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо виконання обов'язків з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, функціонування системи військового обліку призовників, призову громадян на військову службу, підготовки та проведення в особливий період мобілізації людських ресурсів.
15.01.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Слідчий, посилаючись на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює тяжкість та реальність покарання, вважає, що існують ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, знизщення, сховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,вчинення іншого кримінального правопорушення, у зв'язку з чим сторона обвинувачення просить застосувати запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищенаведеним ризикам.
У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання та просили його задоволити з підстав, у ньому наведених.
Захисник у судовому засіданні виступив з промовою, у якій проти задоволення клопотання заперечив по причині недоведеності, на думку сторони захисту, заявлених стороною обвинувачення ризиків. Просив визначити його підзахисному запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний у судовому засіданні позицію свого захисту підтримав, доповнень не мав.
Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного та захисника, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступних висновків.
Згідно із ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Нормами ст. 22 КПК України врегламентовано, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до норм ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особи підозрюваного, тощо.
Наразі існування ризиків, визначених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку слідчого судді доведені стороною обвинувачення.
Факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Murray v. the United Kingdom, (заява № 18731/19) від 28.10.1994).
Проте, у практиці ЄСПЛ відсутній універсальний підхід, за якого підозра вважається обґрунтованою. Це визначається конкретними обставинами (рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, № 12245/86, № 12383/86 від 30.08.1990, п.32; «Merabishvili v. Georgia», заява № 72508/13 від 28.11.2017, п.184), а також пов'язується зі ступенем суспільної небезпечності діяння.
Існування вказаних ризиків у сукупності з обґрунтованою підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, вказує, на думку слідчого суді, про обґрунтованість заявленого клопотання та недостатність застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на свідків, у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04.04.2013 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Окрім того, Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (заява № 18731/91) від 28.10.1994 зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що до ОСОБА_5 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, і зокрема цілодобовий домашній арешт, для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до норми ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання - з моменту затримання.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи всі обставини справи, ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховуючи норму ч. 3 ст. 182 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.
При визначенні розміру застави підлягають врахуванню обставини вчинення ОСОБА_5 тяжкого кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, беручи до уваги характеризуючі особу підозрюваного дані, в тому числі щодо майнового аспекту, слідчий суддя вважає, що сума застави у розмір 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде для підозрюваного такою, яку останній вважатиме прийнятною задля ухилення від кримінальної відповідальності. Застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України.
Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» (заява № 12050/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку.
Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб нівелювати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Таким чином, слідчий суддя, враховуючи фактичні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, ознаки суб'єктивної сторони інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, в якому особа підозрюється, ознаки об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, з метою виконання завдань кримінального провадження, дотримання загальних засад кримінального провадження в спосіб застосування до особи належної правової процедури, вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 266 240,00 грн, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 177, 182, 183, 193-194, 196-198, 206, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання задоволити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування, а саме з 17:00 15.01.2026, тобто з часу, коли ОСОБА_5 з'явився до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та був змушений залишатись поряд із уповноваженою службовою особою.
Строк дії ухвали встановити до 11:30 15.03.2026.
Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання підозрюваного під вартою його близьких родичів, членів сім'ї або інших осіб за вибором підозрюваного у порядку, передбаченому ст.ст. 111, 112 КПК України.
Визначити суму застави протягом дії запобіжного заходу у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістсот шістдесят тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок № UA208201720355299002000006674, отримувач: ТУ ДСА України у Харківській області, код отримувача: 26281249, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО отримувача: 820172, призначення платежу: застава згідно ухвали слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 15.01.2026 у справі № 643/642/26 (провадження 1-кс/643/642/26) відносно ОСОБА_5 .
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор».
При внесенні визначеної суми застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, чи суду за першою вимогою; не відлучатися з міста Берестина без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками в даному кримінальному провадженні з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід Держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід Держави, слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.
Застава, не звернена у дохід Держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним ОСОБА_5 - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 19.01.2026 о 10:55.
Слідчий суддя ОСОБА_1