Справа №519/2397/25
2/519/110/26
20.01.2026 м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі судді Москаленко І.О., за участі секретаря судових засідань Коршак Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 (адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) до АТ «Одеський припортовий завод» (адреса реєстрації 65481, Одеська область, м. Південне, вул. Заводська, буд.3) про стягнення компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи на стадії ухвалення судового рішення, ухвалив рішення про таке:
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
1.14 листопада 2025 до Південного міського суду Одеської області надійшла позовна заява, відповідно до якої Позивач просить суд стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні у сумі 110 000,00 грн. та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати у сумі 10 000,00 грн.
2.Позов мотивований тим, що за період роботи на підприємстві виникла заборгованість по заробітній платі. 10.02.2025 рішенням Южного міського суду Одеської області по справі №519/2019/24 стягнуто з АТ «Одеський припортовий завод» на користь відповідача заборгованість з заробітної плати. Оскільки у день звільнення йому не була виплачена зазначена вище заборгованість, тому він просить стягнути з Відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у порядку ст. 117 КЗпП та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
3.Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.
ІІ. Процедура.
4.Ухвалою Південного міського суд Одеської області від 19.11.2025 було відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження.
5.29.12.2025 від Відповідача до суду надійшла довідка про середній заробіток Позивача, яка витребовувалася судом.
6.У судове засідання 20.01.2026 сторони не з'явилися. Представник Позивача 25.11.2025 надав клопотання, просив розглянути справу за його відсутності.
7.Відповідач повідомлявся належним чином про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не відомі, заява про розгляд справи у його відсутність до суду не надходила.
8.Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини встановлені Судом
9.Судом встановлено, що ОСОБА_2 був працівником АТ "Одеський припортовий завод" та обіймав посаду старшого майстра ЕЦ, звільнений 14.05.2024 згідно наказу №251-К від 13.05.2024.
10.10.02.2025 рішенням Южного міського суду Одеської області по справі №519/2019/24 стягнуто з АТ «Одеський припортовий завод» на користь відповідача заборгованість з заробітної плати у розмірі 45 781,26 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.
11.Боржником було виконано вимоги виконавчого документу та стягнута вся сума заборгованості, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження №77925710 від 16.09.2025.
12.29.12.2025 АТ "Одеський припортовий завод" сплатив нараховану станом на 16.09.2025 компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 7 222,77 грн.
13.У день звільнення йому не була виплачена зазначена вище заборгованість, тому він просить стягнути з Відповідача середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у порядку ст. 117 КЗпП та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
ІV. Мотиви, з яких Суд дійшов висновків і закон, яким керувався Суд
14.Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
15.Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
16.За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно до ст. 117 КЗпП України, якою визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
17.Крім того, у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
18.З викладеного вбачається, що передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені уст. 116 КЗпП України.
19.Оскільки відповідач не довів, що порушення строків виплати заробітної плати сталося внаслідок непереборної сили, то, відповідно, він, як роботодавець, не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.
20.Згідно довідки АТ «ОПЗ» №2482 від 09.12.2025 середня місячна заробітна плата Позивача складає 10 260,76 грн.
21.Таким чином, Позивач має право на середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за шість місяців, тобто з 15.05.2024 становить: 10 260,76 грн. х 6 = 61 564,56 грн.
22.Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (провадження №14-623цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.
23.Велика Палата Верховного Суду, зокрема, звернула увагу, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця (п. 71, 72). З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
24.Верховний Суд зазначає, що законодавство України не передбачає обов'язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що вимагає, зокрема ч.3 ст.13 ЦК України, не допускаючи дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
25.Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
26.Аналогічні висновки викладену у Постанові ВП ВС від 08.10.2025 року у справі № 489/6074/23.
27.Статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
28.У ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
29.Таким чином, позивач має право на стягнення з відповідача як роботодавця на свою користь як працівника компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків її виплати.
V. Висновки суду.
30.Відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст.12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
31.Щодо стягнення суму середнього заробітку, суд зазначає, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.
32.Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
33.Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
34.Виходячи із принципів справедливості та співмірності, враховуючи, що за затримку виплати відповідач несе відповідальність згідно зі статтею 117 КЗпП України, та яка на час винесення рішення не погашена, суд вважає за необхідне визначити до стягнення на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20 000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було б передбачити.
35.Суд вважає, що стягнення з відповідача повної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за даних обставин справи є несправедливим та може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам.
Щодо стягнення компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
36.19.01.2026 Відповідачем було надано клопотання в якому зазначено, що станом на дату подання позовної заяви, АТ «Одеський припортовий завод» 16.09.2025 повністю сплатив позивачу заборгованість з заробітної плати у сумі 45 781,26 грн. та 29.12.2025 сплатив нараховану станом на 16.09.2025 компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 7 222,77 грн. Позивач зазначеного не заперечував.
37.Позивач, подаючи позов, просив стягнути 10 000 грн компенсації втрати частини грошових доходів. Водночас, жодного розрахунку, який би підтверджував нарахування саме 10 000 грн компенсації суду не надав.
38.У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку, що в частині позовних вимог щодо стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати відмовити, оскільки Відповідачем було розраховано та добровільно сплачено зазначену компенсацію при виплаті заборгованості по заробітній платі.
VІ. Розподіл судових витрат.
39.За змістом ч.ч. 1, 9 та 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
40.Враховуючи те, що спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, які виразилися в порушенні строків виплати заробітної плати, то судові витрати в цій частині позову слід покласти на відповідача.
41.Отже, з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн за вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.
42.Керуючись статтями 3, 12, 81, 259, 265, 268 ЦПК України, суд
43.Позов ОСОБА_2 до АТ «Одеський припортовий завод» про стягнення компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні - задовольнити частково.
44.Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому позивачу в розмірі 20 000,00 грн з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
45.Стягнути з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_2 понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн.
46.У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
47.Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
48.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
49.Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
50.Відповідач АТ «Одеський припортовий завод», місце знаходження за адресою: 65481, Одеська обл., м. Південне, вул. Заводська, буд. 3, код ЄДРПОУ 00206539.
Суддя Південного міського суду
Одеської області І. О. Москаленко