Справа № 523/25071/25
Номер провадження 3/523/390/26
"09" січня 2026 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Шкорупеєв Д.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, матеріали якої надійшли з УПП в Одеській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 08.11.2025 року, о 21 годині 51 хвилина, ОСОБА_1 керуючи в по вул. Сахарова, 38 в м.Одесі, автомобілем «Mitsubishi» н.з. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп'яніння, що було підтверджено добровільним проходженням за допомогою приладу «Драгер» показники, якого склали 1,54 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 приймаючи участь у судовому засіданні за допомогою відео зв'язку пояснив, суду що він втратив посвідчення водія серії НОМЕР_3 , 26.10.2018 отримав нове ВХО532131. Крім того, він є військовослужбовцем. Наразі проходить службу в м. Києві та не приїзжав до Одеси. Також він звертався до поліції з заявами, що хтось використовує його загублене посвідчення водія.
Дослідивши подані докази, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вказаному правопорушенні не підтверджується.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктом статті 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері безпеки дорожнього руху (а також безпеки на річковому та маломірному судноплавстві). Сама ж стаття встановлює відповідальність за керування транспортними засобами (ТС) в стані алкогольного, наркотичного сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу, а також за відмову від огляду на стан сп'яніння.
Суб'єктом (винним) статті 130 КУпАП є водій (особа, яка керує транспортним засобом або судном), який вчиняє правопорушення, передбачене цією статтею: керування у стані алкогольного, наркотичного сп'яніння або під впливом препаратів, що знижують реакцію. Це може бути як водій автомобіля, так і водій судна, і це правопорушення карається штрафами, громадськими роботами, арештом, та позбавленням права керування.
З дослідженого судом, поданого як додаток до протоколу диск з відеозаписами, які мали місце 08.11.2025 року о 21 годині 51 хвилині спростовують ці дані.
Так, на записі фіксуються зупинка водія (початок запису), перевірка документів, а саме посвідчення водія та документів на автомобіль, після тривалого огляду авто, проведеного самостійно поліцейськими без понятих, під час цих дій фіксується пропозиція поліцейського пройти водію огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та його добровільна згода пройти такий огляд, на далі працівники поліції, зважаючи на тривогу, вирішили оформити протокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП саме ОСОБА_1 , хоча при огляді відео вбачалось, що особа яка пред'явила посвідчення на ім'я ОСОБА_1 ним не являється.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
В диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказано керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано Указом Президії ВП УРСР №2614-УПІ від 25.04.1974 - кожний транспортний засіб або склад транспортних засобів, які перебувають у русі, повинні мати водія.
Крім того в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість доведено поза розумним сумнівом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Згідно з положеннями ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність задане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача(за його письмовою згодою),якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
За ст. 252 вказаного Кодексу, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14, судам слід враховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Разом із тим, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За п.п.2.5, 2.9.а ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 3 розділу IX «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року №1395, визначено, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103.
Крім того, при перевірці документів поліцейський вимагає документи (паспорт, ID-картка, посвідчення водія, службове посвідчення тощо). Процедура встановлення особи поліцією включає перевірку документів (паспорт, водійські права, тощо) або біометричних даних через реєстри; якщо документи відсутні, поліція має право затримати особу на строк до 3 годин для встановлення особи, складаючи протокол та забезпечуючи право на захист. Під час воєнного стану також перевіряються військово-облікові документи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При цьому, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.
Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєднанні з вказаною позицією КСУ та ЄСПЛ, що ураховується з огляду на норми ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі передбачені ст. 280, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the United Kingdom), п.161, Series A заява № 25).
Крім того, судом неодноразово викликався інспектор Остапенко М.С., який складав протокол відносно ОСОБА_1 . Однак, до суду надійшов протокол серії ЕПР1 №550761 відносно ОСОБА_2 , з заявою відповідно до якої він зазначив, що о 21.50 08.11.2025 за адресою місто Одеса вулиця Академіка Сахарова 38, відносно водія транспортного засобу MITSUBISHI PAGERO з номерним знаком НОМЕР_4 , водієм було надано для перевірки посвідчення водія сторонньої особи, а саме ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на момент складання матеріалів на місці правопорушення не знаходився, та вказане правопорушення не вчиняв.
На адресу суду надійшов рапортПід час складання електронного протоколу відповідно до інформації, яка містилась в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП) реквізити посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_3 системою автоматично «підтягнуті» не були. Але зважаючи на те, що посвідчення водія було видане у 2015 році, та системою ІПНП не завжди «підтягуються» данні посвідчень цих років це не викликало підозри щодо статусу посвідчення водія. За зовнішніми ознаками, наданий документ відповідав всім ознакам оригінального посвідчення водія. Також, прошу вас врахувати, що під час складання адміністративних матеріалів почалась «повітряна тривога» та неподалік від місця зупинки було чутно роботу засобів протиповітряної оборони, що виявилось додатком фактором, який завадив досконало перевірити посвідчення водія серії НОМЕР_3 .
У подальшому, за допомогою системи ІПНП було встановлено, що посвідчення водія серії НОМЕР_3 перебуває у статусі «загублене», а сам ОСОБА_1 вже має нове посвідчення водія серії НОМЕР_5 , що має статус «видане».
Пізніше було встановлено справжні данні особи, яка вчинила вказане правопорушення. Такою особою виявився ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказану особу було виявлено 26.12.2025 у квартирі АДРЕСА_2 , та в подальшому, щодо ОСОБА_4 було складено адміністративний протокол серії ЕПР1 № 550761 за порушення частини першої статті 130 КУпАП. Просив суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , також врахувати всі обставини події та поведінку ОСОБА_4 , а також прошу вважати, що процедура огляду на стан алкогольного сп'яніння о 22.14 08.11.2025 проводилась саме відносно ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а вказані дані ОСОБА_3 в акті огляду на стан сп'яніння та в чеку DRAGER є помилковими, які були внесені внаслідок введення в оману ОСОБА_5 .
За таких обставин, дані протоколу, додані до нього довідки, як єдиного доказу вини ніби то водія ОСОБА_1 , суд оцінює критично, а відтак відхиляє його причетність до скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке мало місце о 21 годині 51 хвилині 08.11.2025 року.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Забезпечення доведеності вини є складовою частиною однієї із засад судочинства відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Конституції України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до рішення Верховного Суду України у справі 463/1352/16-а, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, суд, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю приходить до висновку, що матеріалами справи не доведено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно зі ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1)про накладення адміністративного стягнення; 2)про застосування заходів впливу, передбачених ст. 24-1 цього Кодексу; 3)про закриття справи.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 23, 24, 28, 33-35, 38, 130, 247, 251, 252, 283-285, 321 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Пересипський районний суд міста Одеси протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Д.А. Шкорупеєв