Справа №523/5612/25
Провадження №1-кп/523/780/26
16 січня 2026 року м. Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , в присутності обвинуваченого, розглянувши в судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162490000297 від 24.02.2025 по звинуваченню ОСОБА_5 , у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307, ч.3 ст.321 КК України,
В провадженні Пересипського районного суду міста Одеси знаходиться обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12025162490000297 від 24.02.2025 по звинуваченню ОСОБА_5 , у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.307, ч.3 ст.321 КК України.
Прокурором було подано письмове клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки він скоїв тяжкі кримінальні правопорушення, не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв'язків, тому є наявність ризиків, що він можуть і далі переховуватись від суду.
Вислухавши думку захисника обвинуваченого, яка заперечувала проти задоволення клопотання, та просила змінити до її підзахисного ОСОБА_5 запобіжний захід у не пов'язаний з позбавленням волі або застосувати мінімальний розмір застави, обвинуваченого, який підтримав думку свого захисника, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Зі змісту положень ч. 4 ст. 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи під час судового провадження застосовуються судом за клопотанням прокурора, а зі ст. 178 цього Кодексу слідує, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності визначені цією нормою закону обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей; дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів; розмір майнової шкоди та інше.
Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з цим, ст. 178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Пункт 4 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлює, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , у скоєнні кримінальних правопорушень за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави судді вважати, що обвинувачений може вдатися до спроб будь - яким чином перешкодити кримінальному провадженню.
Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Разом з цим, ст. 178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.
Наведені обставини у контексті Конституційних та Конвенційних принципів поваги до особистої свободи людини, з огляду на не встановлення й не доведення прокурором в судовому засіданні наявності підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою конкретної особи, їх обґрунтованості та достатності, уявляє собою порушення вимог п. 4 ст. 5 Конвенції, а також унеможливлюють за відсутності належного письмового клопотання сторони обвинувачення суду дійти висновку про наявність підстав для продовження такого запобіжного заходу.
Приймаючи до уваги викладені обставини та встановлені в судовому засіданні ризики, суд доходить до висновку про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_5 не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому належить продовжити на час судового розгляду цього кримінального провадження запобіжний захід зазначеній особі у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 діб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 176, 177, 178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 17.03.2026 року включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі - 60 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних громадян, тобто - 181 680 гривень.
Підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу. Підозрюваний, обвинувачений звільняються з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки строком на 60 діб, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
-прибувати за кожною вимогою до прокурора або суду;
-не відлучатися з населеного пункту в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
-повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;
-утримуватись від спілкування зі свідками по справі.
Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для ув'язненого обвинуваченого - в той же строк з моменту її отримання.
Копію ухвали направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» - для виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1