Справа № 522/27625/25
Провадження по справі № 3/522/195/26
19 січня 2026 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Іванов В.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з відділення поліції №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, студента, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
14.12.2025 о 17 год. 29 хв., громадянин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Розумовська, 10/12а в магазині «АТБ» здійснив дрібну крадіжку шоколаду мілка на загальну суму 1277,76 гривень, чим скоїв дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 51 КУпАП.
У судове засідання особа, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд адміністративної справи за його відсутності. Вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП визнав в повному обсязі.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 760924 від 14.12.2025 та додані до нього матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку про таке.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП повністю підтверджуються доданими до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 760924 від 14.12.2025 матеріалами адміністративної справи, а саме:
-рапортом від 14.12.2025;
-заявою від 14.12.2025;
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 ;
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 ;
-довідкою про вартість товару від 14.12.2025.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, у тому числі і протоколом про адміністративне правопорушення.
А як було вище наведено, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 здійснив дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки.
Таким чином з викладеного слідує, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП повністю доведена зібраними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.
При накладенні адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 суд враховує характер скоєного правопорушення, особу правопорушника та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставини, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 за скоєне ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Обставини, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за скоєне ним адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Відповідно до положень ст. 12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Згідно з приписами ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Статтею 24-1 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу: 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; 2) попередження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
При здійсненні провадження про притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка є неповнолітньою суди зобов'язані забезпечувати точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 року («Пекінські правила»), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини.
Так, за змістом Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються провадження правосуддя стосовно неповнолітніх («Пекінські правила»), які прийняті резолюцією 40/33 Генеральної Асамблеї 1985 року, і які спрямовують на те, що система правосуддя по відношенню до неповнолітнього направлена в першу чергу на забезпечення добробуту неповнолітнього й забезпечення того, щоб будь-які міри впливу на останнього були завжди пропорційні, як з індивідуальними даними особистості правопорушника, так із обставинами правопорушення.
Здійснюючи провадження щодо неповнолітніх, у кожному окремому випадку судді, суд зобов'язані зважати, що особа набуває повної процесуальної дієздатності лише з досягненням повноліття та враховувати, що національним законодавством та міжнародними договорами закріплено особливий підхід до неповнолітніх правопорушників, що зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих, форм реалізації адміністративної відповідальності.
Таким чином, закріплений законом особливий підхід до неповнолітніх правопорушників зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих (повнолітніх), форм реалізації адміністративної відповідальності, що повністю узгоджується з Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29.11.1985 року («Пекінські правила»), а також з практикою Європейського суду з прав людини та з іншим національним законодавством стосовно неповнолітніх.
Оцінюючи дії неповнолітнього, суд зважає на те, що його життєвий досвід є ще недостатній, й за наявності упущень у вихованні, ОСОБА_1 міг неправильно оцінити лінію своєї поведінки, а тому, для гарантування правового захисту суд вважає необхідним зважити на його вік на момент вчинення адміністративного правопорушення, та у відповідності до принципу 5.1 «Пекінських правил» (Мінімальних стандартних правил Організації Об'єднаних Націй, які стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх) від 29.11.1985 року бере до уваги що «…реакція на неповнолітніх правопорушників повинна ґрунтуватися на врахуванні не лише тяжкості правопорушення, а й особливостей їх особистості».
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи неповнолітнього, вчинив адміністративне правопорушення, яке не потягло за собою будь-яких негативних наслідків, що істотно знижує суспільну небезпечність скоєного, з урахуванням відомостей про його особу, зокрема, що він раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, самостійного доходу не має, відсутність негативно характеризуючих даних щодо її особи, суд вважає, що виправлення неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку, передбаченому КУпАП, а шляхом застосування до ОСОБА_1 заходу впливу, передбаченого статтею 24-1 КУпАП, а саме у виді попередження, яке здатне забезпечити позитивний виховний вплив на нього.
Дана позиція суду обумовлена принципами справедливості та гуманізації щодо відповідальності неповнолітньої особи.
Завданням суду є здійснення правосуддя, спрямованого на відновлення порушеної справедливості та встановлення факту вчинення особою правопорушення й ступеня її вини. У разі доведеності вини особи суд зобов'язаний забезпечити притягнення такої особи до відповідальності з метою виховання її в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття, а також для запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами.
Оцінюючи обставини справи щодо неповнолітньої особи, суд виходить із того, що вікові психологічні особливості неповнолітніх обумовлюють можливість застосування до них більш м'яких заходів впливу, які є достатніми для їх виправлення та перевиховання. Суспільство не вправі висувати до неповнолітніх такі ж суворі вимоги, як до повнолітніх осіб, що має враховуватися при вирішенні питання про вид та міру відповідальності.
У відповідності до положень ст.ст.40-1, 284 КУпАП, судовий збір з неповнолітнього ОСОБА_1 стягненню не підлягає, оскільки він не піддається адміністративному стягненню.
Керуючись ст. ст. 24-1, 51, 280, 283 - 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП та відповідно до п. 2 ст. 241 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення у виді попередження.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси Віктор ІВАНОВ