Справа № 947/16990/20
Провадження по справі № 1-кп/522/746/26
20 січня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019160000001141 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця в м. Ізмаїл Одеської області, громадянки України, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченої - ОСОБА_3 ,
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12019160000001141, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо особи обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , оскільки обвинувачена перебувала у розшуку, а тому існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що обвинувачена може переховуватись від суду, може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Обвинувачена ОСОБА_3 заперечувала проти застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, вказані прокурором, не доведені,
Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку про необхідність застосувати до обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ст.2 вказаного Кодексу, завданнями кримінального провадження, наряду, із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також те, щоб до кожного учасника кримінального провадження застосовувалась лише належна правова процедура.
Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
29.09.2020 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до Приморського районного суду м. Одеси.
16.10.2020 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави.
24.02.2022 ухвалою суду ОСОБА_3 змінено запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час з 22:00 до 07:00 години.
З того моменту, ОСОБА_3 в судові засідання не з'являлась, про причини неявки суд не повідомляла.
12.01.2026 обвинувачену ОСОБА_3 оголошено у розшук та надано дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченої до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
19.01.2026 обвинувачену ОСОБА_3 затримано на підставі ухвали суду в порядку ст. 191 КПК України.
Суд вважає, що необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої ОСОБА_3 , так як це відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу обвинуваченої, яка не має постійного місця проживання, не працевлаштована, не заміжня, що свідчить про відсутність в останньої міцних соціальних зв'язків, дає достатні підстави вважати, що дійсно існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку суду, наявні достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, і що необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_3 .
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченої є запобігання спробам переховуватися від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину. Санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі до 10 років з конфіскацією майна. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення ризику переховування від суду. При чому ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58). Тому суд, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_3 у сукупності з іншими обставинами, якими в цьому випадку є законодавчі приписи щодо неможливості застосування «пільгових» інститутів кримінального права у відповідній категорії справ, та наявність документів для виїзду за кордон.
Отже, оцінюючи можливість обвинуваченої переховуватися від суду, суд вважає такі дії вірогідними в будь-який момент кримінального провадження. Співставлення можливих негативних для обвинуваченої наслідків переховування у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Тому з метою нівелювання такого ризику переховування, застосування до обвинуваченої запобіжного заходу вбачається обґрунтованим. Після зміни запобіжного заходу з тримання під вартою, обвинувачена майже 4 роки до суду не з'являється, про поважні причини своєї неявки суд не повідомляла.
Застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки ще існують зазначені ризики.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом не встановлено.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до практики ЄСПЛ, якщо тримання під вартою триває тільки через побоювання, що обвинувачений буде переховуватись від правосуддя, проте його слід звільнити з-під варти, якщо він представить відповідні гарантії, що не переховуватиметься від суду, наприклад внесе заставу (правова позиція, викладена у п.46 рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції»).
Зважаючи на положення ч. 3 ст. 183 КПК України, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину, який карається позбавленням волі на строк до 10 років, перебувала у розшуку, до суду доставлена співробітниками поліції на підставі ухвали в порядку ст. 191 КПК України, враховуючи майновий стан обвинуваченої, а також враховуючи особу обвинуваченої, який раніше судимий, офіційно не працевлаштована, перебувала у розшуку, не має постійного місця проживання, суд доходить висновку про відсутність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків, вважаю за доцільне визначити розмір застави як альтернативного запобіжного заходу, у мінімальному розмірі інкримінованої обвинуваченому статті, тобто - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України.
Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 16.10.2020 в рамках цього кримінального провадження було застосовано до обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень.
Згідно ЗУ «Про Державний Бюджет 2020 року» 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить - 2 102 гривень, а тому саме з цього розрахунку буде визначена сума застави.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду обвинувального акту обставини, враховуючи особу обвинуваченої, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора про застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у максимальному розмірі для інкримінованої статті.
Керуючись ст.ст. 176-178, 331, 369-372, 376, 392 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 19.03.2026 включно.
Визначити відносно ОСОБА_3 розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 168 160 (сто шістдесят вісім тисяч сто шістдесят) гривень.
Обвинувачена звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинувачену обов'язки строком на 60 (шістдесят) днів, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.
Роз'яснити обвинуваченій наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом до суду, без поважних причин не повідомивши про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк дії запобіжного заходу становить 60 днів і обчислюється з моменту фактичного затримання обвинуваченої, тобто з 19.01.2026.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня проголошення.
Повний текст ухвали суду складено та проголошено 20.01.2026 о 16:00 годині в залі суду №131.
Головуючий суддя ОСОБА_5