Справа № 522/27168/25
Провадження №2-а/522/88/26
20 січня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Запольської А.М.,
сторони у судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
17.12.2025 до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову М/500 від 02.08.2025 про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в вигляді штрафу в сумі 34 000,00 грн за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з подальшим закриттям справи про адміністративне правопорушення.
18.12.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
14.01.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає наступне.
Постановою № М/500/1 від 02.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 військовозобов?язаний ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у зв?язку з тим, що під час особливого періоду, проведення мобілізації та воєнного стану порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року, а саме: не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Про причини неявки протягом визначеного пунктом 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 терміну не повідомив.
Диспозиція ст. 210-1 КУпАП передбачає, що порушення призовниками, військовозобов?язаними, резервістами законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (яким є у тому числі період воєнного стану та проведення загальної мобілізації) тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п?ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Таким чином військовозобов?язаний ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року, не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Протокол був складений в присутності ОСОБА_1 , йому були роз?яснені права передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглядатись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18 год. 00 хв. 02.08.2025, ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу в присутності свідків, виходячи з цього ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи і мав всі можливості прийняти участь у розгляді справи, але в зазначений час ОСОБА_1 не з?явився, причини неявки не повідомив, з заявою про перенесення розгляду справи на інший час, не звертався, тому вважають, що твердження позивача про порушення його прав вказаних в позові є надуманими.
На виконання вимог ухвали від 18.12.2025 у справі № 522/27168/25 надано копії документів, які слугували підставою для прийняття постанови по справі про адміністративне правопорушення № M/500 від 02.08.2025, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 с т. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн.
У судове засідання, призначене на 20.01.2026 учасники справи не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 250 КАС України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправної та скасування постанови, суд зазначає наступне.
Постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02.08.2025 № М/500 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУПАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункт 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, а саме, не прибув за викликом для уточнення військово-облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
У ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 463/1352/16-а.
Водночас обов'язок особи з'явитися до ТЦК та СП виникає в особи у разі вручення їй належним чином повістки про виклик.
Тому, на ІНФОРМАЦІЯ_5 покладається обов'язок довести, що ОСОБА_1 було належним чином вручено повістку.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду
Обов'язок з'являтися за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, що визначені у повістці виникають виключно у випадку, коли така повістка була вручена у встановленому законом порядку.
Особливості вручення повістки регулюються Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою КМУ від 16 травня 2024 № 560.
Згідно Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 560 від 16.05.2024, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У повістці зазначаються:
прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
місце, день і час явки за викликом;
підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису;
реєстраційний номер повістки;
роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
У п. 41 зазначеної постанови вказано, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно п. 47 Постанови, у разі відмови резервіста або військовозобов'язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину.
Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У вину ОСОБА_1 ставиться неявка до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних, проте ані у протоколі про адміністративне правопорушення № М/500 від 01.08.2025, ані у постанові № М/500 від 02.08.2025 не зазначено дату та час коли ОСОБА_1 зобов'язаний був з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх військово-облікових даних, як і доказів належного повідомлення його про необхідність такої явки.
За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено той факт, що ОСОБА_1 належним чином отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та усвідомлював наявність у нього обов'язку у визначену в повістці дату та час з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх військово-облікових даних.
У відзиві на позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначає, що 01.08.2025 під час складання протоколу ОСОБА_1 були роз'яснені права та повідомлено, що справа про адміністративне правопорушення буде розглядатись в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 о 18 год. 00 хв. 02.08.2025, ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу в присутності свідків.
Будь-яких інших доказів, зокрема, Акт відмови, відеозапис відмови, який би підтверджував факт належного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення суду надано не було.
У статті 277-2 КУпАП зазначено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
За таких обставин, відповідачем не доведено те, що позивач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду.
У статті 235 КУпАП міститься положення про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
КУпАП та наказ МОУ «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 не передбачає права керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 делегувати повноваження щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення іншим особам, а тому, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється безпосередньо керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.
Об'єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.
Об'єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами. Крім того, серед ознак об'єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб'єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб'єктом адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В Рішенні у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (пункт 70).
Європейський Суд з прав людини у рішенні в справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.09.2014 дійшов висновку, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого Протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.
Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , беручи до уваги той факт, що ОСОБА_1 не був завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що відповідачем не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та доходить висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до копії платіжної інструкції від 15.12.2025 № 1-NEK-C6NR-054N-NN4Z, позивачем сплачено в якості судового збору грошову суму у розмірі 1 211,20 гривень.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 року з 01 січня встановлений у розмірі 3 028,00 грн.
Судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви про оскарження постанови про адміністративне правопорушення сплачується у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та становить 605,60 грн.
У ч.1 ст.139 КАС України вказано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі, з відповідача в порядку розподілу судових витрат підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 72-74, 77, 90, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 № М/500 від 02.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 605,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення його повного тексту.
Повний текст рішення складено 20.01.2026.
Суддя І.А. Павлик