Справа № 522/27508/25
Провадження № 2-о/522/180/26
19 січня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи,-
До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи, у якій заявник просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Дністровськ (Республіка Молдова).
Заява обґрунтована тим, що заявник є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Дністровськ, яке знаходиться на території Придністровського регіону Республіки Молдова, який не контролюється конституційною владою Молдови. Факт смерті був зареєстрований місцевими органами влади та було видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 23.06.2016. З метою отримання свідоцтва про смерть українського зразка заявник звернувся до Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі. 28.11.2025 заявник отримав відмову Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі № 6/24.26-73, у якій зазначено про неможливість проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , оскільки Україна не визнає документи, видані на території самопроголошеної «ПМР». Заявник вважає єдиним способом захисту його прав - встановлення факту смерті у судовому порядку.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи передані для розгляду судді Чорнусі Ю.В.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч.3 ст. 294 ЦПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, родинних відносин між фізичними особами.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що подана заява не відповідає вимогам ст. 318 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо:
згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови від 05 листопада 2020 року у справі №755/4041/20, від 17 червня 2021 року у справі № 161/10157/20, від 26 вересня2019 року у справі № 523/15625/18) справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).
У заяві про встановлення факту ОСОБА_1 зазначив, що він просить встановити факт смерті особи для оформлення спадкових прав та впорядкування родинних документів. При цьому, до заяви не надані докази того, що заявник є спадкоємцем за законом або за заповітом ОСОБА_2 , а також документів, які свідчать про наявність родинних зв'язків.
Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ - у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва.
Повторна реєстрація смерті особи законодавством України не передбачена.
Заявник не додав до заяви доказів того, що він не має іншої можливості одержати документ, який підтверджує факт смерті ОСОБА_2 . Навпаки, він додав до заяви копію свідоцтва про смерть.
Суд звертає увагу, що у листі Приморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі вих. № 8736/24.26-73 від 28.11.2025 зазначено про те, що державна реєстрація смерті особи в республіці Молдова належить до повноважень Агентства державних послуг, що є загальновідомою інформацією. Між Україною та Республікою Молдова укладений Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993, на підставі якого здійснюється листування з питання витребування, пересилки документів, виданих компетентними органами України та Республіки Молдова.
Згідно з ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ст. 15 Договору між Україною та Республікою Молдова Договору про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993 документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.
Відповідно до п. 6 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 (надалі - Правила № 52/5), громадяни України та особи без громадянства, які проживають в Україні, витребовують документи на підтвердження фактів реєстрації актів цивільного стану, здійснених компетентними органами іноземної держави, через Міністерство закордонних справ України, якщо інший порядок не встановлено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Документи про державну реєстрацію актів цивільного стану іноземців, осіб без громадянства та громадян України, які проживають за кордоном, витребовуються через дипломатичні представництва та консульські установи України за кордоном, а також через Міністерство закордонних справ України за заявою або анкетою (установленого зразка), підписаною особою, яка витребовує документи.
Заявник не надав суду доказів вжиття заходів для отримання необхідного документу, у встановленому законодавством позасудовому порядку та неможливості його отримання.
Щодо підсудності справи судам України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про міжнародне приватне право" іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 497 ЦПК України).
Порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлюється Законом України «Про міжнародне приватне право» .
Підстави визначення підсудності справ з іноземним елементом судам України встановлені ст. 76-77 Закону України "Про міжнародне приватне право".
Відповідно до ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності. Таким чином, суди вирішуючи питання про належність справи до їх компетенції, зобов'язані з'ясувати в судах якої країни відповідно до міжнародних зобов'язань України підлягає розгляду справа з міжнародним елементом.
Лише у разі, якщо спір підлягає вирішенню в судах України, підсудність справ визначається за правилами, встановленими статями 27, 28 ЦПК України. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.04.2022 у справі № 200/421/19.
У заяві про встановлення факту, поданій ОСОБА_1 зазначається, що юридичний факт, який заявник просить встановити, мав місце на території іноземної держави, отже, цивільна справа є справою з іноземним елементом. В той же час, у заяві не обгрунтовано та до неї не додано відповідних доказів, які свідчать про підсудність цієї справи судам України.
Викладене свідчить про недотримання заявником вимог ст. 318 ЦПК України.
Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи невідповідність заяви про встановлення факту вимогам ч. 1 ст. 318 ЦПК України, з огляду на приписи ч. 9 ст. 10, ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суд вважає за необхідне залишити без руху заяву про встановлення факту. Недолік мають бути усунуті шляхом:
- надання суду доказів того, що заявник пов'язаний родинними відносинами із ОСОБА_2 ;
- зазначення у заяві та надання суду доказів вжитття заходів для отримання документу, який підтверджує факт смерті ОСОБА_2 у позасудовому порядку та неможливості отримання такого документу;
- надання суду доказів неприйняття наявного свідоцтва про смерть ОСОБА_2 під час оформлення спадкових прав заявником;
- наведення обгрунтування та надання відповідних доказів, які свідчать про підсудність цієї справи з іноземним елементом судам України.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 175, 177,185, 293, 294,258, 259, 260, 261, 315-318, 353 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приморський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту смерті особи - залишити без руху.
Встановити заявнику строк для усунення недоліків - десять днів з дня отримання копії ухвали суду про залишення заяви без руху.
Роз'яснити заявнику, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк, заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Юлія ЧОРНУХА