Справа № 521/586/26
Провадження №2-з/521/35/26
20 січня 2026 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Поліщук І.О., розглянувши заяву позивача Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси, в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси, в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №10» ОМР про стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення,
На розгляді в суді перебуває справа за позовом заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси, в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №10» ОМР про стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення.
19 січня 2026 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси, в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України, яку обґрунтовує ти, що ухвалою Хаджибейського районного суду міста Одеси від 19.05.2025 у справі № 521/6942/25 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, на підставі ст. 46 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024162470001770 від 31.12.2024 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Ухвала Хаджибейського районного суду міста Одеси від 19.05.2025 у справі № 521/6942/25 не оскаржувалась, набрала законної сили 27.05.2025.
За змістом указаного судового рішення встановлено, що 30.12.2024 приблизно о 13 годині 20 хвилин, більш точного часу не встановлено, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Porsche Panamera», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по сухому дорожньому покриттю проїзної частини вул. Люстдорфська дорога з боку вул. Бреуса у напрямку просп. Адміральський в Хаджибейському районі м. Одеси, за кермом транспортного засобу уважним не був, діючи необережно, проявивши злочинну недбалість, не обравши в установлених межах безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, перебуваючи біля будинку 19 по вул. Люстдорфська дорога, не впоравшись з керуванням, виїхавши на зустрічну смугу для руху, в результаті чого здійснив зіткнення передньою частиною автомобіля, яким керував, з передньою частиною технічно справного автомобіля марки «Renault Talisman», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався проїзною частиною вул. Люстдорфська дорога, зі сторони просп. Адміральський в напрямку вул. Бреуса, у Хаджибейському районі м. Одеси, якого після зіткнення в ході інертної сили відкинуло на автомобіль марки «Seat Ibiza», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який рухався позаду нього, у попутному напрямку.
Тим самим, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.12.2024 приблизно о 13 годині 20 хвилин, більш точного часу не встановлено, допустив порушення вимог п. н. 2.3 (б), 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переломів 3-6 правих та 4-5 лівих ребер, які супроводжувались незначним потраплянням повітря та крові в плевральні порожнини, закритого перелому правої плечової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, закритого перелому задньої стінки лівої вертлюжної западини з помірним зміщенням уламків, закритого перелому правої п?яткової кістки зі зміщенням уламків, саден обличчя, забійних ран верхніх кінцівок, які згідно п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995) відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №10» Одеської міської ради.
Питання про відшкодування понесених закладом охорони здоров'я витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 , госпіталізованого 30.12.2024 до КНП «МКЛ № 10» ОМР, при ухваленні судового рішення не вирішувалось.
Листом КНП «МКЛ № 10» ОМР від 03.11.2025 № 3180 на запит окружної прокуратури повідомлено, що сума відшкодування за договором з Національною службою здоров'я України (далі - НСЗУ) за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення склала 73 170,64 грн. Зазначена сума відшкодування за договором з НСЗУ складається з двох періодів лікування, а саме:
1. з 30.12.2024 по 23.01,2025 (24 ліжко-дні) - 36 585,32 грн;
2. з 03.02.2025 по 24.02.2025 (21 ліжко-день) - 36 585,32 грн.
Листом НСЗУ від 18.12.2025 N?57237/2-16-25 окружну прокуратуру повідомлено про відсутність інформації щодо відшкодування витрат на лікування потерпілого, з одночасним наданням копій договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, чинних на період лікування потерпілого від злочину.
Ураховуючи, що витрати лікування ОСОБА_2 , понесені закладом охорони здоров'я внаслідок вчинення кримінального правопорушення дотепер не відшкодовано, грошові кошти у визначеному КНП «МКЛ N? 10» ОМР розмірі підлягають стягненню з ОСОБА_1 за межами кримінального провадження в порядку цивільного судочинства.
Заявник вважає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору, невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, адже можливість ОСОБА_1 у будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною.
Враховуючи вищенаведене просить суд накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_1 як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог, що становить 73 170,64 грн.
Дослідивши подану заяву, матеріали справи та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно п. 1 та 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено можливість забезпечення позову накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Разом з тим, у прохальній частині заяви про забезпечення позову заявником не конкретизовано, на які саме відкриті рахунки, та у яких саме банківських або інших фінансово-кредитних установах накласти арешт грошові кошти відповідача.
Таким чином, дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках задоволенню не підлягає у зв'язку із тим, що обставини, на які посилається заявник як підстави для забезпечення позову не підтверджені належними та допустимими доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст. 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суддя
Заяву Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси, в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси, в інтересах держави в особі Національної служби здоров'я України до ОСОБА_1 , за участі третьої особи, на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня №10» ОМР про стягнення витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: І.О. Поліщук