Справа № 521/521/26
Номер провадження № 2-з/521/32/26
про забезпечення позову до подання позовної заяви
20 січня 2026 року м. Одеса
Суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси Ганошенко С.А., розглянувши заяву представника заявника ОСОБА_1 . - адвоката Кобильника Д.О. про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеськоїобласті Бондарева Романа Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів щодо реалізації її житла - трикімнатної квартири загальною площею 56,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,-
Заявник 16.01.2026 року звернулася до Хаджибейського районного суду м. Одеси через свого представника з заявою про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеськоїобласті Бондарева Романа Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» , ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів щодо реалізації її житла - трикімнатної квартири загальною площею 56,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява передана на розгляд головуючому судді 19.01.2026 року.
Заявниця просить суд забезпечити позов шляхом заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заява мотивована тим, що на момент подання позову до суду існує імовірність, що на час розгляду справи відповідачі можуть вчинити дії, які ускладнюють або роблять неможливим реалізацію її права на оскарження результатів електронних торгів.
Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 у всіх інстанціях може зайняти значний проміжок часу, переможець електронного аукціону має реальну можливість вчиняти дії, направлені на володіння, користування та розпорядження нею, зокрема вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення, зняття з реєстраційного обліку позивача та членів його родини, вселення та взяття на реєстраційний облік будь-яких інших осіб за адресою квартири, здачу в оренду, лізинг, лізинг, розірванні діючих та укладання нових договорів постачальниками комунальних послуг до набрання законної сили рішення у цій справі по суті.
Викладене свідчить про існування обґрунтованих ризиків для позивача залишитися без єдиного житла в зимовий період під час воєнного стану в країні та при постійних обстрілах, що має наслідком пряму загрозу для її життя та здоров'я.
Ознайомившись та дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, відповідно до вимог ч. 1 ст.153 ЦПК України.
Згідно з п.п. 1,3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами у позові.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Також, відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», у якій зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов'язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), урегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).
Державний реєстр прав - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Законом встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації (положення статті 3 Закону).
Норми абзаців першого та другого частини п'ятої статті 12 Закону передбачають, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 1ст. 6 Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять:
суб'єкти державної реєстрації прав:
-виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;
- державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори)
Суд, при прийнятті рішення враховує правовий статус квартири, а тому вирішує заяву задовільнити частково шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом із тим, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, якщо суд частково задовольнить заяву про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд не вбачає підстав вимагати від позивача зустрічного забезпечення, оскільки обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.
За таких обставин, заявником доведено наявність обґрунтованого припущення, що невжиття судом заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушеного права (у разі прийняття судом рішення про задоволення/часткове задоволення позову позивача).
З урахуванням викладеного, дослідивши матеріали справи, зміст викладених обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 150-154 ЦПК України,
Заяву представника заявника ОСОБА_1 . - адвоката Кобильника Д.О. про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Одеськоїобласті Бондарева Романа Володимировича, Державного підприємства «СЕТАМ», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», ОСОБА_2 про визнання недійсними електронних торгів щодо реалізації її житла - трикімнатної квартири загальною площею 56,1 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - задовільнити частково.
Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Роз'яснити заявнику зміст ч. 4 ст. 152 ЦПК України, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Повний текст ухвали виготовлений 20.01.2026 року.
Суддя Сергій ГАНОШЕНКО