Провадження № 1-кп/537/122/2026
Справа № 537/202/26
19.01.2026 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Крюківського районного суду в м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження №12026170530000005 від 02.01.2026року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Кременчука, Полтавської області, громадянка України, з середньою освітою, заміжня, не працююча, має на утриманні неповнолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , інвалідом, депутатом, учасником бойових дій не являється, фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима
у вчиненні кримінальне правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України,
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення за таких обставин:
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (далі - Стамбульська конвенція) від 11.05.2011 в п. b ст. 3 встановлює, що «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Встановлено, що ОСОБА_4 є рідною дочкою ОСОБА_12 , але проживають вони окремо. Тим самим відповідно до Закону, на них розповсюджується дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству, однак в порушення вказаного Закону, ОСОБА_4 вчинила економічне насильство по відношенню до своєї рідної матері за наступних обставин:
Так, у період часу з початку липня 2025 року по кінець листопада 2025 року (більш точного часу встановити не виявилося за можливе), ОСОБА_4 , перебуваючи на законних підставах за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_12 , яка являється її рідною матір'ю, за адресою: АДРЕСА_2 , у шафі на полиці побачила пакет білого кольору, в якому знаходились грошові кошти 1800 доларів США, належні її матері. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме на викрадення грошових коштів належних її матері.
Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану введеного на всій території України відповідно до Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та мети, періодично приходила додому до матері та таємно шляхом вільного доступу, попередньо будучи обізнаною про місцезнаходження грошових коштів, здійснювала крадіжку грошових коштів, частково по 100 доларів США кожного разу поки не викрала всю суму, яка становить 1800 доларів США.
Після вчиненої крадіжки ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, викраденими грошовими коштами розпорядилась на власний розсуд, у результаті чого спричинила потерпілій ОСОБА_12 матеріального збитку на суму 1800 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 76622,60 гривень.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнала повністю, пояснивши про обставини вчиненого, та пояснив, що дійсно вчинила злочин, тому що потрібні були гроші.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті , та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченого ст.349 КПК України , суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюють ся та розглянути акт у спрощеному провадженні.
Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні встановленого судом злочину повністю доведена доказами, що містяться в обвинувальному акті та матеріалах, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими.
Обвинувачена ОСОБА_4 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності її позицій.
Приймаючи до уваги пояснення обвинуваченої, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про винність ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Дії обвинуваченої ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь та характер суспільної небезпеки діяння, вчиненого обвинуваченим, всі обставини по справі в їх сукупності, особу обвинуваченої, яка щиро розкаялась у вчиненому, сприяла розкриттю злочину, вину визнала повністю і визнає ці обставини пом'якшуючими покарання.
Обставин, що обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винна перебуває у близьких відносинах.
В ст. 50 КК України встановлено, що покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно до ст.17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до ст.60, ст. 61 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню, що не суперечить положенням ч.3 ст.349 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_4 наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає за доцільне застосувати до нього ст.75,76 КК України та звільнити її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, оскільки вважає, що її виправлення можливе без ізоляції від суспільства, однак в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період строку звільнення від покарання з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - особисте зобов*язання.
Керуючись ст. ст. 373,374 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винною та призначити покарання за ст. 185 ч.4 КК України у виді позбавлення волі строком на п*ять років;
Відповідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши 1\ один \ рік іспитового строку.
Відповідно до ст. 76 КК України, впродовж іспитового строку на ОСОБА_4 покласти обов'язки:
1)періодично з*являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2)повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити попередній - особисте зобов*язання, поклавши на нього обов*язки не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом 30днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя: ОСОБА_1