Справа № 526/2498/21
Провадження № 3-в/526/2/2026
іменем України
19 січня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі
головуючої судді Максименко Л.В.
секретаря судового засідання Павленко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гадяч подання начальника ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про звільнення від відбуття адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, розлучений, не працює, ідентифікаційний код не встановлений,
за ч.2 ст. 1732 КУпАП,
постановою Гадяцького районного суду від 26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 173-2 КУпАП з застосуванням ст.36 ч.2 КУпАП та призначено йому стягнення у вигляді адміністративного арешту терміном на 8 (вісім) діб з відбуванням в ІТТ.
Строк відбуття адміністративного арешту відраховувати з моменту фактичного затримання.
Постанова суду виконана не була, незважаючи на неодноразові нагадування зі сторони суду.
26 грудня 2025 року начальник ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про звільнення від відбуття адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту щодо ОСОБА_1 , так як закінчились строки виконання даної постанови.
Сторони в судове засідання не прибули, що не є перешкодою для розгляду даного подання.
Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.
26 жовтня 2021 року ОСОБА_1 був ознайомлений з постановою відносно нього про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту терміном на 8 дібз відбуванням в ІТТ, про що є його власноручна розписка.
8 листопада 2021 року постанова була звернута до виконання, після чого на адресу ВП надсилались неодноразові нагадування про необхідність повідомлення результатів виконання даної постанови, однак надійшла лише одна відповідь про переховування ОСОБА_1 від працівників поліції, його розшук було призупинено у зв'язку з початком військових дій на території України.
Відповідно до п.13.14 усі питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, відповідно до ст.304 КУпАП вирішуються судом, який виніс постанову.
Відповідно до ст.304 КУпАП, питання, пов'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Згідно з ст.1 КУпАП України завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як зазначено в ст.245 КУпАП України є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності й застосовується з метою виховання особи, що вчинила адміністративне правопорушення. Загальною особливістю таких стягнень є їхній виховний, каральний та профілактичний характер. Стягнення, як правило, полягають у позбавленні або обмеженні певних прав, благ. Цим досягається мета покарання порушника та запобігання скоєнню нових проступків.
Відповідно до ч.1 ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з Кодексу та інших законів України, а згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова для застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.
Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 р. зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.304 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Нормами ст. 303 КУпАП встановлена давність виконання постанов про накладення адміністративного стягнення: не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, не містить поняття строки давності виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення, тобто законодавцем залишено поза сферою свого регулювання питання щодо строків виконання таких постанов, створивши при цьому ситуацію безстрокового виконання такого рішення суду. Фактична «безстроковість» виконання таких постанов суперечить принципу правової визначеності, що є складовою принципу верховенства права і широко застосовується ЄСПЛ при оцінці порушень державами-членами Конвенції, а «необмежений строк виконання» своєчасно надісланої постанови суперечить принципу 4Рекомендації №R(91)1Комітету міністрів Ради Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, згідно якого, якщо адміністративний орган влади розпочав адміністративне провадження із застосування санкції, він зобов'язаний діяти залежно від обставин справи з розумною швидкістю. Натомість, дані строки, передбачені в Кримінальному кодексі України, а саме ст. 80, яка розташована у розділі ХІІ «Звільнення від покарання та його відбування» і регламентує звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Таким чином, порушено інший фундаментальний із принципів права - принцип справедливості, оскільки засуджені, які вчинили кримінальне правопорушення, в порівнянні з адміністративним правопорушенням на підставі ст. 80 КК України звільняються судом від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання вироку суду.
Крім того, КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Враховуючи, що адміністративне правопорушення є менш суспільно небезпечним, ніж будь-яке кримінальне правопорушення, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст.80 Кримінального кодексу України, яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку: особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі.
Встановлення законодавцем строків давності притягнення особи до адміністративної відповідальності та виконання постанови про накладення адміністративного стягнення пов'язане з тим, що за спливом певного строку, який у справах про адміністративні правопорушення є більш коротким у порівнянні зі справами про кримінальні правопорушення, фактично нівелюється виконання завдань КУпАП та мета застосування адміністративного стягнення.
Таким чином, системний аналіз положень КУпАП у поєднанні із вказаним законодавством і судовою практикою, дає підстави вважати, що строк давності виконання постанови суду про накладення стягнення повинен розпочинатися з дня набрання цим судовим рішенням законної сили і в усякому разі не повинен перевищувати двох років.
Судом встановлено, що з часу набрання законної сили постановою суду про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 8 діб адміністративного арешту минуло більше 4 років.
На даний час місце перебування ОСОБА_1 не встановлено.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає доцільним задовольнити подання та звільнити ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді адміністративного решту, накладеного постановою Гадяцького районного суду від 26.10.2021 року у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Керуючись ч. 1 ст.183-1, ст. ст. 304, 325-1 КУпАП, суд, -
подання начальника ВП №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області про звільнення ОСОБА_1 від відбуття адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від відбування покарання у виді адміністративного арешту на строк 8 діб за ч.2 ст. 173-2КУпАП, призначеного постановою Гадяцького районного суду від 26.10.2021 у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Головуюча: Л. В. Максименко