Справа № 560/18229/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
20 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №222030006888 від 27.09.2024 головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, щодо відмови у призначені позивачу пенсії по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІ «Про державну службу»;
- зобов'язати головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію з 24.08.2024 ОСОБА_1 державного службовця по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІ «Про державну службу» у розмір 60 відсотків суми заробітної плати з якої сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 323-Ф від 16.09.2024 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і яка на дату виходу на пенсію не перебуває на державній службі № 319 - Ф від 09.09.2024.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27.09.2024 №222030006888.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 з 20.09.2024 пенсію державного службовця по інвалідності ІІ - ї групи відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 16.09.2024 №323-Ф та від 09.09.2024 №319-Ф, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, з урахуванням виплачених сум пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що з 25.02.2020 позивач отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №128835 позивачу з 01.03.2023 встановлено другу групу інвалідності.
Згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач 23.08.2024 звільнений.
Позивача, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 20.09.2024 про перехід на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ).
За результатами розгляду заяви позивача, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, який розглянув заяву за принципом екстериторіальності, від 27.09.2024 №222030006888 відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю права. Зазначено, що діючим законодавством не передбачено призначення пенсій по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу».
Про результати розгляду заяви позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 02.10.2024. У цьому листі зазначено, що рішенням №222030006888 відмовлено у переведенні на пенсію по інвалідності згідно з Законом України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон №889-VIII) з врахуванням довідок про заробітну плату від 09.09.2024 №318-Ф, від 16.09.2024 №323-Ф, оскільки нормами Закону №889-VIII не передбачено призначення даного виду пенсії. За документами пенсійної справи стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 становить 12 років 9 місяців 23 дні (з 08.07.2003 по 01.05.2016).
Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначаються Законом №889-VIII.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, за приписами частини 9 статті 37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина 10 статті 37 Закону №3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 Закону №3723-XII).
Згідно матеріалів справи стаж позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби станом на 01.05.2016 становить понад 10 років (12 років 9 місяців 23 дні). При цьому, станом на 01.05.2016 (день набрання чинності Законом №889-VIII) позивач займав посаду державної служби. Крім того, згідно з відомостями трудової книжки НОМЕР_1 позивачу 01.05.2016 присвоєно дев'ятий ранг державного службовця.
Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має відповідний стаж на посаді державної служби, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно з статтею 37 Закону №3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 від 13.02.2019.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним згідно з пунктами 10, 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, у той час як додаткових умов для призначення пенсії у вказаних пунктах Закону №889-VIII не встановлено.
Зважаючи на це, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про безпідставність посилання Головного управління пенсійного фонду України в Хмельницькій області в листі від 02.10.2024 на необхідність досягнення пенсійного віку, оскільки відповідна норма не поширюється на інвалідів І та ІІ груп, які вже отримують пенсію по інвалідності.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27.09.2024 №222030006888 є протиправним та його необхідно скасувати.
Крім того, для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату позивачу з 20.09.2024 пенсію державного службовця по інвалідності ІІ - ї групи відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках від 16.09.2024 №323-Ф та від 09.09.2024 №319-Ф, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, з урахуванням виплачених сум пенсії.
За загальним правилом, встановленим у статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією. Це свідчить про помилковість визначення позивачем 24.08.2024 початковою датою для отримання пенсії державного службовця по інвалідності ІІ - ї групи відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
При цьому довідки від 16.09.2024 №323-Ф та від 09.09.2024 №319-Ф є джерелом інформації для обчислення згідно з пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ розміру пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ, розрахунок якої є невід'ємною частиною прийняття рішення органом Пенсійного фонду України при її призначенні.
Стосовно посилань відповідача на постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду, то суд зазначає, що у наведених скаржником постановах правовідносини відмінні від цих, оскільки стосуються порядку розгляду заяви про перерахунок пенсії та спорів про переведення на пенсію за віком, тоді як у цій справі предметом спору є пенсія державного службовця по інвалідності.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.