Справа № 240/26673/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
20 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна,
Головне управління ДПС у Житомирській області звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з заявою, в якій просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" (податковий номер 43038116), застосованого на підставі рішення Головного управління ДПС у Житомирській області.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 відмовлено у відкритті провадження за заявою Головного управління ДПС у Житомирській області про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика".
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, ГУ ДПС у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права .
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для внесення відповідної заяви у даній справі та застосування умовного адміністративного арешту, передбаченого статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Статтею 283 КАС України встановлено особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Приписи вказаної норми є імперативними та зобов'язують суд у разі встановлення факту наявності спору про право відмовляти у прийнятті відповідного подання. Проте, наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлено також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням.
Суд зазначає, що КАС України не виокремив конкретних заяв з переліку, який міститься у частині першій статті 283 КАС України, у яких може виникати спір про право, як і не встановив розуміння такого поняття.
Застосовуючи формальний підхід, під «спором про право» у значенні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України, слід розуміти і наявність у особи приватного права заперечень щодо підставності застосування повноважень органом доходів і зборів, які об'єктивуються у законних способах захисту власних прав, свобод та охоронюваних законом інтересів.
Наявний між платником податків і контролюючим органом спір про право у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 283 КАС України повинен характеризуватися не лише розбіжністю позицій з питань права, а й зовнішнім вираженням таких суперечностей у спосіб, встановлений законодавством. З огляду на викладене такий спір про право слід розглядати в сутнісному (матеріальному) та процедурному (формальному) аспектах.
Так, сутнісний аспект спору про право полягає у наявності незгоди платника податків з рішеннями/діями/бездіяльністю контролюючого органу, які слугували передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, передбачених у статті 283 КАС України.
Процедурний же аспект відображає використання платником податків будь-якого встановленого законодавством механізму для вираження такого спору або вчинення об'єктивно необхідних дій, спрямованих на усунення передумов звернення із відповідною заявою.
Відтак, спір про право в контексті статті 283 КАС України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у зазначеній статті. Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою (передумовою) для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому, КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди, як підстави для висновку про існування спору про право. Таким чином, у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Адже така незгода має втілюватися у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.
З матеріалів справи з'ясовано, що посадовими особами ГУ ДПС в Харківській обл. П'яташ Мариною та Тішаковою Вікторією на виконання наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 05.11.2025 № 2901-п та на підставі направлень від 12.11.2025 №5551,5552здійснено 21.11.2025 вихід на ТОВ "Паперова фабрика" за фактичною адресою: 61177, Харківська обл., м. Харків, вул. Залютинська, буд. 2, для проведення документальної позапланової перевірки.
Відповідно до усних пояснень П'яташ Марини та ОСОБА_1 , після пред'явлення останніми службових посвідчень, уповноважена особа підприємства, адвокат Таран Максим Миколайович, який представляє інтереси ТОВ «Паперова фабрика» на підставі довіреності директора ТОВ «Паперова фабрика» Карася Михайла, відмовився від отримання наказу на проведення перевірки, від ознайомлення під розписку з направленнями на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також допустити посадових осіб Головного управління ДПС у Харківській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Паперова фабрика». Причину відмови у допуску до перевірки, пояснив тим, що запит про витребування документів та надання пояснень є неправомірним, а наказ від 05.11.2025 № 2901-1 оскаржено в судовому порядку.
В свою чергу, судом першої інстанції із комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" та ЄДРСР встановлено, що ТОВ "Паперова фабрика" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 05.11.2025 року №2901-п "Про проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Паперова фабрика".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 в адміністративній справі № 240/25937/25 відкрито провадження за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу.
Таким чином, підставою звернення позивача з адміністративним позовом у справі № 240/25937/25 є призначення та проведення документальної позапланової перевірки відповідачем за відсутності на те, на думку Товариства, правових підстав, тобто у спосіб який не відповідає встановленим нормам.
Враховуючи, що предметом спору у справі 240/25937/25 є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова фабрика" та виходячи із системного аналізу положень статті 283 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах спору про право.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності між сторонами спору про право, та відповідно, у відкритті провадження у справі за заявою Головного управління ДПС у Житомирській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна, слід відмовити.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловоленою у постанові від 12.01.2024 року у справі №300/6849/23.
При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що в цьому випадку останній, відповідно до ч. 5 ст. 283 КАС України має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 283, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.