Постанова від 20.01.2026 по справі 120/1688/25

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1688/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський О.В.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

20 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Беркут-Транс" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

в лютому 2025 року позивач, - ПП Беркут-Транс", звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішень Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000391/2, №UA401000/2024/000390/2, №UA401000/2024/000389/2 від 31.12.2024 року та карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2024/001531 від 27.12.2024, №UA401020/2024/001539 від 31.12.2024, №UA401020/2024/001533 від 27.12.2024, №UA401020/2024/001537 від 31.12.2024, №UA401020/2024/001532 від 27.12.2024, №UA401020/2024/001538 від 31.12.2024.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2025 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000391/2 від 31.12.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці № UA401020/2024/001531 від 27.12.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці № UA401020/2024/001539 від 31.12.2024.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000390/2 від 31.12.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці № UA401020/2024/001533 від 27.12.2024.

Визнано протиправною та скасовано відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці № UA401020/2024/001537 від 31.12.2024.

Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000389/2 від 31.12.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці № UA401020/2024/001532 від 27.12.2024.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці № UA401020/2024/001538 від 31.12.2024.

Стягнуто на користь приватного підприємства "Беркут-Транс" сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 30 153,74 грн (тридцять тисяч сто п'ятдесят три гривні сімдесят чотири копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

13.06.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката представника позивача про ухвалення додаткового рішення, за змістом якої адвокат просить відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, понесених у зв'язку з розглядом цієї справи. До заяви додані документи на підтвердження розміру витрат та докази надіслання копії заяви з додатками відповідачу.

18.06.2025 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшло заперечення Вінницької митниці щодо вимог заяви представника позивача. В обґрунтування заперечень вказано, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг), часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.07.2025 заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто на користь приватного підприємства "Беркут-Транс" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6500,00 грн (шість тисяч п'ятсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про винесення додаткового рішення, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм права.

Згідно з ч.4 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи за їх участі, справу належить розглядати у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем приватним підприємством "Беркут-Транс" (далі - Клієнт) та адвокатом Тимощуком Є.С. (далі - Адвокат) укладено Договір про надання правничої допомоги від 05.02.2025 №1-БТ (далі - Договір).

Відповідно до додатку 1 до Договору про надання правничої допомоги від 05.02.2025 №1-БТ вартість послуг Адвоката складає 15 000 грн.

Окрім того, у матеріалах справи міститься Акт виконаних робіт (наданих послуг) до Договору.

Відповідно до п. 1 Акту адвокат надав, а Клієнт прийняв та оплатив в сумі 15 000 грн, послуги з професійної правничої допомоги на виконання умов Договору.

Згідно з п. 2 Акту опис робіт, які увійшли до складу послуги згідно умов договору №1-БТ від 05.02.2025 про надання професійної правничої допомоги:

- ознайомлення адвокатом з наданими клієнтом матеріалами, які стосувались підготовки дій до судового оскарження: рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000391/2 від 31.12.2024; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UA401020/2024/001531 від 27.12.2024; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UA401020/2024/001539 від 31.12.2024; рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000390/2 від 31.12.2024; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UA401020/2024/001533 від 27.12.2024; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UA401020/2024/001537 від 31.12.2024; рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000389/2 від 31.12.2024; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UA401020/2024/001532 від 27.12.2024; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UA401020/2024/001538 від 31.12.2024; підготовка матеріалів та подача позовної заяви до суду.

При цьому, суд першої інстанції врахував правову позицію, наведену у додатковій постанові Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 300/3178/20, відповідно до якої витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.

Отже, витрати позивача в розмірі 15000,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними і допустимим доказами.

У той же час, суд першої інстанції прийшов до переконання, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Відтак, суд першої інстанції врахував, що у подібних правовідносинах є судова практика. При цьому, обсяг позовної заяви та доданих до неї документів не є значним, що свідчить про те, що для вивчення таких документів та написання позову не є необхідною велика кількість часу та дослідження великої кількості нормативно-правової бази. Окрім того суд першої інстанції врахував, що розгляд цієї справи здійснювався у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження, що додатково свідчить про те, що дана справа належить до малозначних справ.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, а також розмір митних платежів, які підлягали сплаті, суд першої інстанції дійшов висновку про зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 6500 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У пункті 269 Рішення у цій справі суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 826/4959/16.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19.

Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В свою чергу, за змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

В свою чергу, позивачем надано суду: Договір про надання правничої допомоги від 05.02.2025 №1-БТ; додаток 1 до Договору про надання правничої допомоги від 05.02.2025 №1-БТ, згідно з яким вартість послуг Адвоката складає 15 000 грн; Акт виконаних робіт (наданих послуг) до Договору: ознайомлення адвокатом з наданими клієнтом матеріалами, які стосувались підготовки дій до судового оскарження: рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000391/2 від 31.12.2024; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UA401020/2024/001531 від 27.12.2024; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UA401020/2024/001539 від 31.12.2024; рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000390/2 від 31.12.2024; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UA401020/2024/001533 від 27.12.2024; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UA401020/2024/001537 від 31.12.2024; рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA401000/2024/000389/2 від 31.12.2024; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UA401020/2024/001532 від 27.12.2024; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Вінницької митниці №UA401020/2024/001538 від 31.12.2024; підготовка матеріалів та подача позовної заяви до суду; платіжна інструкція №463 від 05.02.2025 на суму 15000 грн.

Разом з цим, як вище було зазначено судом, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що співмірним і розумним є стягнення судових витрат на користь позивача, в межах правничої допомоги, в розмірі 6500 грн 00 коп.

Так, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи вказане, матеріали справи, складність справи, задоволенні позовні вимоги, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення заяви позивача в цій частині, а саме стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6500 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак наявні підстави для залишення без змін додаткового судового рішення.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Щодо клопотання позивача заявленого в відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, дане відшкодування звернене фактично в зв'язку з поданням відзиву на апеляційну скаргу.

Разом з цим, доказів вказаних витрат представником позивача надано не було. Проте, представником позивача зазначено, що докази вказаних витрат будуть надані протягом п'яти днів з моменту прийняття судового рішення.

Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку, що на даному етапі питання вирішення судових витрат за стадію апеляційного розгляду не є можливим розглянути.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О.

Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.

Попередній документ
133433073
Наступний документ
133433077
Інформація про рішення:
№ рішення: 133433075
№ справи: 120/1688/25
Дата рішення: 20.01.2026
Дата публікації: 22.01.2026
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (20.01.2026)
Дата надходження: 06.08.2025
Предмет позову: визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення
Учасники справи:
головуючий суддя:
ГІМОН М М
ДРАЧУК Т О
суддя-доповідач:
ВІЛЬЧИНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ВАНАДІЙОВИЧ
ГІМОН М М
ДРАЧУК Т О
відповідач (боржник):
Вінницька митниця
заявник апеляційної інстанції:
Вінницька митниця
заявник касаційної інстанції:
Вінницька митниця
позивач (заявник):
Приватне підприємство “БЕРКУТ-ТРАНС”
представник відповідача:
Кізлик Валєрія Михайлівна
представник позивача:
Тимощук Євгеній Сергійович
суддя-учасник колегії:
БИВШЕВА Л І
ЖЕЛТОБРЮХ І Л
ПОЛОТНЯНКО Ю П
СМІЛЯНЕЦЬ Е С