Справа № 600/2876/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
20 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просив:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, якими відмовлено в проведенні розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення, а саме за 2022-2024 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести розрахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022, 2023, 2024 роки, здійснивши виплату недорахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат, починаючи з 13 січня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що починаючи з 05.11.2014 року перебуває на пенсії за вислугу років відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Звертав увагу суду на те, що 13.01.2025 року позивач вперше звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2022 - 2024 роки. Однак, отримав лист відмову, в якому повідомлено останнього про те, що відсутні підстави для застосування середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022 - 2024 роки, при переведенні (призначенні) з одного виду пенсій на інший. Однак, на думку позивача такі дії відповідача є протиправними, та порушують його соціальні гарантії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Зазначає, що при переведенні на пенсію за віком з інших видів пенсійного забезпечення, при обчисленні пенсії застосовується той показник (попередній) середньої заробітної плати по Україні, що застосовувався при призначені такої пенсії. Відтак вважає, що в діях органу Пенсійного фонду відсутні протиправні дії, а тому відсутні правові підстави для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, за 2022, 2023, 2024 роки, при переведені позивача з одного виду пенсій на інший з урахуванням положень п.13 Прикінцевих положень Закону 1058.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Позивач з 05.11.2014 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
13.01.2025 року позивач звернувся із заявою до відповідача, про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідачем прийнято рішення про перерахунок пенсії та переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058.
20.02.2025 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про врахування до заробітної плати середню заробітну плату за 2022-2024 роки.
27.02.2025 р. відповідач відмовив в задоволенні заяви та вказував що підстав для застосування середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2022-2024 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший немає.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) (в редакції, станом на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно з абзацом другим пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Позивачу з 05.11.2014 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII.
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з ч.1 статті 9 Закону №1058-IV установлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно з частиною 2 статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+Кз3+...+Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Зі змісту наведених норм слідує, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який визначає інші підстави та порядок призначення пенсії. Пенсія відповідно до Закону №1058-ІV позивачу призначена вперше 13.01.2025.
Тобто, в цьому випадку відбулось не переведення позивача з одного виду пенсії на інший в межах дії Закону №1058-ІV, а фактичне її призначення відповідно до вказаного Закону.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV. Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки.
Цей висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.01.2019 у справі №577/2457/17.
Отже, при призначенні у 2025 році позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV має застосовуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, а саме 2022-2024 роки.
З урахування вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість використання відповідачем механізму переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення відповідно до норм іншого Закону, а тому - при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії, як того вимагає ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто за 2022 - 2024 роки.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд використовуючи повноваження передбачені ч. 2 ст. 9 КАС України, самостійно визначає формулювання резолютивної частини судового рішення, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо обчислення розміру пенсії позивача за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області призначити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, відповідно статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме: за 2022, 2023, 2024 роки, здійснивши виплату недорахованих сум пенсій із врахуванням проведених виплат, починаючи з 13.01.2025 року.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.