Справа № 240/12474/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Роман Миколайович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
20 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо неврахування під час прийняття рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання - 3 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області зарахувати до стажу, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, період тривалістю - 3 роки, а загалом рахувати стаж, який дає право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці 27 років 6 місяців або 64% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді і перерахувати вже отримане щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 14 грудня 2024 року з розрахунку 64 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області щодо не проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19 грудня 2024 року №2684/24-вих.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області перерахувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 14 грудня 2024 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19 грудня 2024 року №2684/24-вих.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що при призначенні довічного грошового утримання, відповідач, виходячи з приписів Закону України "Про судоустрій та статус суддів" №№1402-VIII протиправно не врахував під час прийняття рішення про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання 3 років, та відповідно не вірно розрахував розмір довічного грошового утримання судді. Внаслідок прийняття спірного рішення суттєво порушено право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді, а тому вона звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Зазначає, що відповідно до статті 137 Закону стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді становить 24 роки, 5 місяців 18 днів, в тому числі: з 27.06.2000 по 20.03.2002 - на посаді судді Коростишівського районного суду Житомирської області; з 21.03.2002 по 23.07.2023 - на посаді судді Житомирського районного суду Житомирської області; з 24.07.2023 по 13.12.2024 - на посаді голови Житомирського районного суду Житомирської області. Розмір довічного грошового утримання судді у відставці позивача з 14.12.2024 становить 76441,33 грн., (131795,40грн. х 58%). Обчислення розміру пенсії позивача здійснюється лише з урахуванням стажу судді, відповідно до статті 137 Закону. Зауважив, що чинним законодавством передбачено збільшення щомісячного довічного грошового утримання саме за роботу на посаді судді. Отже, на переконання відповідача, позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Вищої ради правосуддя від 05.12.2024 за №3555/0/15-24 ОСОБА_1 звільнена з посади судді Житомирського районного суду Житомирської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
12.12.2024 наказом № 14-к в.о. голови Житомирського районного суду Житомирської області позивача було відраховано зі штату суду у зв'язку із виходом у відставку.
З 14.12.2024 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
07.02.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, у якій просила роз'яснити за який період, тобто місяці-роки взятий дохід для розрахунку середнього заробітку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та як поділяється дохід на місяці чи на робочі (календарні дні). Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19 грудня 2024 року №2684/24-вих. її заробіток збільшився. Також зазначила, що рішенням Вищої ради правосуддя №3555/0/15-24 від 05 грудня 2024 року її загальний стаж роботи на посаді судді складає 27 років 6 місяців., проте при призначенні довідного грошового утримання судді у відставці він став складати 24 роки 3 місяці 5 днів.
Листом №13980-9967/3-02/8-0600/25 від 13.03.2025 відповідач повідомив, що відповідно до статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» стаж роботи на посаді судді позивача становить 24 роки 5 місяців 18 днів, в тому числі: - з 27 червня 2000 року по 20 березня 2002 року - суддя Коростишівського районного суду Житомирської області; - з 21 березня 2002 року по 23 липня 2023 року - суддя Житомирського районного суду Житомирської області; - з 24 липня 2023 року по 13 грудня 2024 року на посаді голови Житомирського районного суду Житомирської області. Розмір довічного грошового утримання судді у відставці з 14 грудня 2024 року становить 76441,33 грн (131795,40 грн. * 58%). Указав, що обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється саме з урахуванням стажу судді, відповідно до статті 137 Закону України «про судоустрій і статус суддів».
При цьому, також відповідач зазначив, що надана до звернення довідка Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19 грудня 2024 року №2684/24- вих. у матеріалах електронної пенсійної справи відсутня.
Вважаючи дії Пенсійного фонду, щодо не врахування стажу роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 (трьох) років протиправними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
У статті 126 Конституції України визначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п'ятої).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону №1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. (ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VI).
Згідно з частиною четвертою та п'ятою статті 142 вказаного Закону передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно абзацом четвертим пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Щодо стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, та яка надавала право для призначення на посаду судді 3 роки, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає наступне.
За правилами ч. 1 ст. 116 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 137 цього Закону, має право подати у відставку.
Відповідно до ст. 137 Закону №1402-VIII у первісній редакції 2016 року до стажу роботи на посаді судді зараховувалась лише робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосудця, Вищої ради юстиції. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Однак, Законом України від 12.07.2018 №2509-VІІІ Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів, у зв'язку з прийняттям Закону України Про Вищий антикорупційний суд, ст.137 Закону №1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту: До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Отже, з дати набрання чинності Законом №2509-VІІІ, тобто з 05.08.2018, законодавець встановив нові правила обчислення стажу роботи на посаді судді, згідно з якими до суддівського стажу також зараховується період роботи у сфері права, вимога щодо якого була необхідною для призначення (обрання) особи на посаду судді вперше в силу вимог закону, який діяв на момент такого призначення (обрання).
Аналіз наведених норм доводить, що положення ст. 137 та абз. 4 п. 34 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачають, що з моменту набрання чинності Законом України Про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів у зв'язку з прийняттям Закону України Про Вищий антикорупційний суд, яким внесені зміни до ст. 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 30.05.2019 у справі №9901/805/18 зазначено, що внесені до ст. 137 Закону України Про судоустрій і статус суддів зміни дозволяють зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення особи на посаду судді.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 (чинного на день призначення позивача суддею) на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Таким чином, на момент призначення позивача суддею для зайняття такої посади, серед іншого, необхідною була наявність стажу роботи в галузі права не менш як три роки.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 у період з 30 серпня 1996 року по 05 червня 2000 року працювала спеціалістом І категорії Житомирського міського відділу земельних ресурсів, з 27 червня 2000 року по 20 березня 2002 року на посаді судді Коростишівського районного суду Житомирської області, з 21 березня 2002 року по 23 липня 2023 року на посаді судді Житомирського районного суду Житомирської області, з 24 липня 2023 року по 13 грудня 2024 року на посаді голови Житомирського районного суду Житомирської області.
Проте вказані періоди роботи при призначенні пенсії відповідачем у повній мірі не зараховано, а враховано лише стаж роботи на посаді судді.
При визначенні періодів трудової діяльності, які зараховуються до стажу роботи на посаді судді, відповідачем не враховано положення абзацу 4 пункту 24 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VІІІ, яким регламентовано, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Позивач був призначений (обраний) на посаду до набрання чинності Законом №1402-VIIІ, а тому норми Закону №1402-VIIІ, щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді до позивача застосовуватись не можуть.
Не зарахування певних періодів до стажу роботи на посаді судді позивача у випадку спірних правовідносин свідчить про протиправність дій органу Пенсійного фонду в частині невиконання покладених на нього обов'язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що до розрахунку стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 необхідно також зарахувати роботу спеціалістом І категорії Житомирського міського відділу земельних ресурсів у період з 30 серпня 1996 року по 05 червня 2000 року як стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку додатково 3 років стажу (досвіду роботи) професійної діяльності у сфері права.
Також варто зазначити, що рішенням Вищої ради правосуддя від 05.12.2024 за №3555/0/15-24 визначено, що до стажу роботи ОСОБА_2 на посаді судді, що дає їй право на відставку, підлягають зарахуванню стаж: роботи на посаді судді - 24 роки 6 місяців, стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Загальний стаж роботи судді ОСОБА_3 , що дає їй право на відставку, становить 27 років 6 місяців.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що загальний стаж на посаді судді, який дає право позивачу на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 27 років 6 місяців.
Верховним Судом неодноразово у своїх постановах, зокрема від 23 червня 2022 року у справі №420/1987/21, від 08 вересня 2022 року у справі №380/10696/21, висловлено правову позицію, згідно з якою стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
При цьому, неправомірним є позбавлення особи, зокрема судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. Виключно шляхом прийняття закону дозволяється змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не зарахування позивачу до стажу роботи судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання вказаного періоду до стажу роботи (професійної діяльності) у сфері права є протиправними.
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VІІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Оскільки позивач має більше 20 років стажу роботи на посаді судді, тому відповідно до Закону № 1402-VIII розмір грошового утримання повинен збільшитися на 2 відсотки за кожен рік, що перевищує 20 річний стаж, та має становити 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 % за 20 років; (2% х 4 роки) + (2% х 3 роки) = 64 %).
Внаслідок неправильного визначення відповідачем стажу роботи позивача на посаді судді ним також неправильно визначено відсоток розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що призвело до зменшення його розміру при перерахунку та порушення права позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, установленому законом.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розрахунку 64 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області від 19 грудня 2024 року №2684/24-вих. з 14 грудня 2024 року, з урахуванням фактичного проведення виплат.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.