Справа № 396/1745/25
Провадження № 2/396/62/26
Іменем України
12.01.2026 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Цесельської О.С., за участю секретаря судового засідання Андріяш І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу за позовом представника позивача ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Ткаченко Марії Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором
Представник позивача ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Ткаченко М.М. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Позов мотивований тим, що 07.03.2021 року між ТзОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2106626681807, згідно умов якого він отримав кредит в розмірі 1700 гривень строком на 1 рік зі ставкою 2% на день.
Також, 07.03.2021 року між ТзОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2106626273048, згідно умов якого він отримав кредит в розмірі 5900 гривень на 1 рік зі ставкою 2% на день.
01.12.2021 року між ТзОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 1-12, відповідно до умов якого ТзОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 2106626681807 та Договором № 2106626273048, де боржником є ОСОБА_1
10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 2106626681807 та Договором № 2106626273048, де боржником є ОСОБА_1 .
Станом на день формування позову заборгованість відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість за Договором №2106626681807 від 07.03.2021 року у розмірі 26746, 44 грн, з яких 1700 гривень заборгованість за тілом кредиту, 25046,44 гривень - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом та прострочена заборгованість за Договором № 2106626273048 від 07.03.2021 року у розмірі 92814 грн, 99 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5899, 28 грн та заборгованість за нарахованими процентами - 86915 гривень 71 копійка
Разом з тим, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності представник позивача просить стягнути заборгованість за кредитним Договором № 2106626273048 від 07.03.2021 у розмірі 77430, 84 гривень, з яких 5899, 28 гривень заборгованість за тілом кредиту та 71531, 56 гривень - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.
Ухвалою суду від 28.08.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У свою чергу, відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.03.2021 року між ТзОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2106626681807, згідно умов якого він отримав кредит в розмірі 1700 гривень строком на 1 рік зі ставкою 2% на день.
Також, 07.03.2021 року між ТзОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ОСОБА_1 1 було укладено Кредитний договір № 2106626273048, згідно умов якого він отримав кредит в розмірі 5900 гривень на 1 рік зі ставкою 2% на день.
01.12.2021 року між ТзОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір № 1-12, відповідно до умов якого ТзОВ «СЛУЖБА МИТТЄВОГО КРЕДИТУВАННЯ» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 2106626681807 та Договором № 2106626273048, де боржником є ОСОБА_1
10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір №10-01/2023, відповідно до умов якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором № 2106626681807 та Договором № 2106626273048, де боржником є ОСОБА_1 .
Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором установлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 1055 ЦК України визначена письмова форма укладення кредитного договору. За вимогами ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із ч.1 ст.634ЦК України вбачається, що Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.
Згідно із ст.526 ЦК Україниз обов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства.
Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, а також те, що відповідачем не подано до суду відзив на позовну заяву та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували проведений представником позивача розрахунок заборгованості за вищевказаними договорами, як і не надано доказів виконання належним чином та у встановлені строки зобов'язань за вказаними договорами, у зв'язку з чим порушення зобов'язання визнається судом таким, що сталося з вини відповідача, а отже суд вважає, що вимоги представника позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають в цій частині до задоволення.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 року у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» слід стягнути 15 000 гривень судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11,509,526,611,625,1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст.12,13,81,141,258-259,264-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 2106626681807 від 07.03.2021 року у розмірі 26746, 44 грн, з яких 1700 гривень заборгованість за тілом кредиту, 25046,44 гривень - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом та заборгованість за кредитним Договором № 2106626273048 від 07.03.2021 у розмірі 77430, 84 гривень, з яких 5899, 28 гривень заборгованість за тілом кредиту, 71531, 56 гривень - заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом та сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень витрат за надання правничої допомоги.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.
Суддя: О. С. Цесельська