Справа № 405/68/26
провадження № 1-кс/405/150/26
15.01.2026 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 08.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025120000000111 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
до Подільського районного суду м. Кропивницького старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за викладених у клопотання підстав, додав, що під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 він три години не відмикав двері.
Захисник заперечила відносно задоволення клопотання слідчого про застосування до її підзахисного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає, що підозра про яку повідомлено ОСОБА_4 є необґрунтованою. Також захисник вважає, що докази, які надані стороною обвинувачення є недопустимими, оскільки свідки та потерпілі повинні давати докази в суді; протоколи проведених НСрД, на думки захисника, також є недопустимим, оскільки не надано доказів законності їх здобуття. Окрім цього, захисник вважає і про відсутність ризиків, які заявлені стороною обвинувачення, оскільки відсутні докази переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування; ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки; відсутні докази, що ОСОБА_4 може на когось впливати. З приводу того, чому ОСОБА_4 не впусках представників правоохоронних органів захисник пояснила, що в той час не було світла і не знав хто хоче увійти до його житла, тому він мав побоювання за своє життя та здоров'я, оскільки зараз діє воєнний стан. На думку захисника стороною обвинувачення не надано доказів неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, тому просить застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту із цілодобовою забороною покидати житло або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у межах визначених законом.
Підозрюваний підтримав позицію захисника та пояснив, що він не одружений, має середньо-технічну освіту, тимчасово не працює, на обліках не перебуває, підтримав позицію захисника.
Вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного, захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 08.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025120000000111 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
За підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, 13.01.2026 о 22 год. 05 хв., затримано ОСОБА_4 на підстав ст. 208 КПК України.
14.01.2026 слідчим, у порядку та в строки передбачені 277 КПК України, повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України. Згідно повідомлення про підозру від 14.01.2026, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що: на початку червня 2025 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, житель м. Олександрії Кіровоградської області, ОСОБА_7 , не займаючись і не бажаючи займатись суспільно-корисною працею, настирливо виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, обрав предметом протиправних посягань чуже майно, а способом заволодіння ним - висунення власникам вимог передачі належного їм майна чи права на майно з погрозою застосування насильства над власниками та застосуванням такого насильства.
Продовжуючи реалізацію свого плану злочинної діяльності, на початку серпня 2025 року, але не пізніше 07.08.2025, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , залучив до реалізації злочинного задуму в якості співучасників ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши чітку роль кожного в досягненні результату злочинної діяльності.
Поінформувавши вказаних осіб, щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_7 запропонував останнім спільну участь у їх реалізації шляхом вчинення вимагання із застосуванням при цьому до власників майна насильницьких дій та погроз вчинення насильницьких дій.
Усвідомлюючи протиправність пропозиції ОСОБА_7 , спонукані корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 надали свою згоду на участь у спільній злочинній діяльності.
З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , відповідно до заздалегідь обумовленого плану злочинної діяльності групи, визначив ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 як особу до якої можна вчинити вимогу з погрозою застосування насильства та/або насильство з метою отримання належного йому майна чи права на майно, а підставою вимог - нібито існуюче фінансове зобов'язання (борг) ОСОБА_9 перед ОСОБА_8 .
Так, 07.08.2025, близько 19 год. 30 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , спонукані злочинним умислом і корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний план відповідно до заздалегідь розподілених ролей, прибули на зустріч із ОСОБА_9 .
У ході спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , повідомили ОСОБА_9 про необхідність виплати ним їм грошових коштів в розмірі 27000 (двадцять сім тисяч) гривень в якості оплати боргу, який нібито виник у нього перед ОСОБА_8 . В разі відмови від виплати «боргу», ОСОБА_7 та ОСОБА_4 погрожували нанесенням тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
У подальшому, 20.08.2025, близько 18 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , на автомобілі Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 знову прибули на зустріч з ОСОБА_9 та запросили сісти до них в автомобіль, на заднє сидіння, де знаходився ОСОБА_4 .
Коли ОСОБА_9 сів в автомобіль, ОСОБА_4 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, почав наносити удари кулаками в область шиї та грудей ОСОБА_9 , таким чином здійснюючи фізичний вплив на нього, що супроводжувався психологічним тиском з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , які були направлені на отримання від ОСОБА_9 грошових коштів якості оплати неіснуючого боргу, сума якого на той момент зросла до 30000 (тридцяти тисяч) гривень.
У подальшому, 25.09.2025, о 15 год. 40 хв., перебуваючи біля ТЦ «Grand Plaza», що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, буд. 77, ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_7 , який на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , повідомив, що ОСОБА_9 має виплатити їм хоча б половину боргу, щоб він ( ОСОБА_7 ) утримав ОСОБА_4 від нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
У подальшому, 26.09.2025 , близько 18 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , на автомобілі Nissan Altima д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 знову прибули на зустріч з ОСОБА_9 та запросили сісти до них в автомобіль, на заднє сидіння, де знаходився ОСОБА_7 .
Після того як ОСОБА_9 сів в автомобіль, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, у зв'язку з невиплатою ОСОБА_9 грошових коштів в розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень запропонували йому як альтернативу виплаті коштів фактичну передачу у власність ОСОБА_4 права володіння та користування земельною ділянкою в обслуговуючому кооперативі садово-городньому товаристві «Івушка» (ОК СГТ «Івушка»), розташованою за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Виноградна, буд. 24 на території м. Олександрія, що належить дружині ОСОБА_9 - ОСОБА_10 .
Коли на вищевказані умови ОСОБА_9 не погодився, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вивезли ОСОБА_9 у невстановлене в ході досудового розслідування місце, що являє собою лісосмугу за межами м. Олександрія в Олександрійському району Кіровоградської області, де, вийшовши з автомобіля, діючи за попередньою змовою, відповідно до заздалегідь обумовленого з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, з метою здійснення психологічного тиску на ОСОБА_9 , ОСОБА_4 продемонстрував йому предмет, зовні схожий на гумовий кийок, який дістав з багажника автомобіля, а ОСОБА_7 продемонстрував запханий за власний пояс предмет зовні схожий на пістолет.
Отримавши остаточну відмову ОСОБА_9 від передачі права власності на вищевказану земельну ділянку, ОСОБА_7 , взявши до рук гумовий кийок у ОСОБА_4 , почав наносити ним удари по задній частині обох стегон ОСОБА_9 , внаслідок чого останні отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин обох стегон, що супроводжувалось вимогами ОСОБА_4 та ОСОБА_7 щодо передачі грошових коштів або права власності на земельну ділянку.
Крім цього в ході досудового розслідування встановлено, що влітку 2025 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжуючи реалізацію свого плану злочинної діяльності, залучив до реалізації злочинного задуму в якості співучасників ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 , визначивши чітку роль кожного в досягненні результату злочинної діяльності.
Поінформувавши вказаних осіб, щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_7 запропонував останнім спільну участь у їх реалізації шляхом вчинення вимагання із застосуванням при цьому до власників майна насильницьких дій та погроз вчинення насильницьких дій.
Усвідомлюючи протиправність пропозиції ОСОБА_7 , спонукані корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_6 надали свою згоду на участь у спільній злочинній діяльності.
З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_11 , ОСОБА_4 та ОСОБА_12 , відповідно до заздалегідь обумовленого плану злочинної діяльності групи, визначив ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_7 та його цивільну дружину ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_8 як осіб до яких можна вчинити вимогу з погрозою застосування насильства та/або насильство з метою отримання належного їм майна (грошових коштів), а підставою вимог - підозру на здійснення даними особами злочинної діяльності, що полягала у виготовленні та продажі у мережі інтернет підробних документів на території м. Олександрія.
Так, 23.08.2025, близько 15 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , спонукані злочинним умислом і корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний план відповідно до заздалегідь розподілених ролей, прибули на зустріч із ОСОБА_13 .
У ході спілкування ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , повідомили ОСОБА_13 про те, що їм нібито відомо, що він з дружиною займається незаконною діяльністю, що полягає у виготовленні та продаж у мережі інтернет підробних документів, а тому, для того, щоб «працювати безпечно» вони тепер зобов'язані виплачувати їм щомісячно грошові кошти в розмірі 15% від свого доходу від незаконної діяльності.
Отримавши відповідь ОСОБА_13 про те, що вони такою діяльністю більше не займаються, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, з метою здійснення фізичного та психологічного тиску на ОСОБА_13 , почали почергово та одночасно наносити удари останньому в область голови. Після цього ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відвезли ОСОБА_13 до ОСОБА_7 , який в ході особистого спілкування повторив вищевказану вимогу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та повідомив, що у разі відмови ОСОБА_13 від даних умов, ОСОБА_11 продовжить наносити йому тілесні ушкодження.
У подальшому, 05.09.2025 близько 01 год. 15 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_11 телефонував на номер телефону ОСОБА_14 в інтернет-месенджері , а оскільки остання не піднімала слухавку, надіслав на номер телефону голосове повідомлення, в якому погрожував нанесенням їй та її чоловіку ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, пошкодженням майна (вікон будинку, де вони проживали), а також фізичною розправою над ОСОБА_13 в разі її відмови вийти на вулицю щоб поспілкуватись з ним.
Розцінюючи погрози ОСОБА_11 як реальні, побоюючись за життя та здоров'я своє та свого чоловіка, а також за цілісність майна, Нікель ( ОСОБА_15 ) зустрілась з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, з метою здійснення фізичного та психологічного тиску на неї та ОСОБА_13 , застосували відносно неї газовий балончик сльозогінної дії та повідомили вимогу того, щоб вона була завжди з ними на зв'язку і те, що є необхідність її зустрічі з ОСОБА_7 , на що остання вимушено погодилась.
У подальшому, 09.09.2025 ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , спонукані злочинним умислом і корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний план відповідно до заздалегідь розподілених ролей, прибули на зустріч із ОСОБА_14 .
У ході спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, повідомили ОСОБА_14 , що у разі, якщо вона, її чоловік і його брат будуть продовжувати займатись протиправною діяльністю, направленою на виготовлення та продаж підробних документів, то вони мають надавати їм відсоток від свого доходу від такої діяльності.
Отримавши відповідь ОСОБА_14 про те, що такою діяльністю вони займатись не планують, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 повідомили, що якщо їм стане відомо про те, що вони почали такою діяльністю займатись і не поставили їх про це до відома та не заплатили частину доходу, то ОСОБА_11 за їх відома та згоди продовжить їх переслідувати з метою отримання грошових коштів.
У подальшому, 01.12.2025 о 16 год. 26 хв. ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , спонуканий злочинним умислом і корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний план відповідно до заздалегідь розподілених ролей, перебуваючи за кермом автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 зустрівся з ОСОБА_13 , до яких о 16 год. 51 хв. приєднався ОСОБА_4 .
Зупинившись в одному із дворів житлових багатоквартирних будинків в м. Олександрії, більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено, о 16 год. 58 хв. 01.12.2025, ОСОБА_7 вийшов з автомобіля та тимчасово пішов у невідомому напрямку, а ОСОБА_4 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , за вказівкою ОСОБА_7 , почав спілкування з ОСОБА_13 щодо необхідності передачі останнім грошових коштів.
Так у ході даного спілкування ОСОБА_4 повідомив, що у нього нібито є свідок того, що ОСОБА_13 реально продовжує займатись вищевказаною протиправною діяльністю, а тому останній має передати йому грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США в якості оплати факту здійснення своєї протиправної діяльності, а в разі відмови він та його цивільна дружина систематично отримуватимуть тілесні ушкодження від ОСОБА_11 та/або нього особисто.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Надані стороною обвинувачення докази, а саме: протоколи допиту потерпілого ОСОБА_9 від 25.08.2025, від 17.12.2025, протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 25.08.2025, протокол про результати проведення НСрД - аудіо-, відеоконтроль особи від 06.11.2025 відносно ОСОБА_9 , протокол про результати проведення НСрД - візуальне спостереження за особою ОСОБА_9 від 07.11.2025, протокол про результати проведення НСрД - аудіо-, відеоконтроль особи від 30.12.2025 відносно ОСОБА_7 , протокол допиту потерпілої ОСОБА_16 від 12.09.2025, протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.09.2025, протокол про результати проведення НСрД - аудіо-, відеоконтроль особи від 06.11.2025 відносно ОСОБА_4 , протокол допиту потерпілого ОСОБА_13 від 30.12.2025, протокол про проміжні результати проведення НСрД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_7 від 30.12.2025, протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.12.2025, в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_4 за ч.4 ст. 189 КК України.
Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та давали слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчиненні, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:
- щодо ризику передбаченого п. 1 - кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим повинне бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 75 КК України (пільговий інститут призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження;
-щодо ризику передбаченого п. 3 - протокол допиту потерпілих, які дають викривальні покази, разом з її анкетними даними та місцем їх проживання, відкриті стороні захисту, оскільки додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на потерпілих. Окрім цього, організована група осіб, до складу якого згідно підозри входив ОСОБА_4 , вчиняли злочин із погрозою застосування та застосуванням насильства до потерпілих, їх майна. Отже, загроза того, що підозрюваним може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на потерпілих у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Ризик впливу на свідка та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту його безпосереднього допиту в суді.
- щодо ризику передбаченого п. 5 - хоча ОСОБА_4 і не притягувався раніше до кримінальної відповідальності, однак кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_4 , вчинене неодноразово, супроводжувалось погрозами та фізичним насильством над потерпілим, вчинене з корисливих мотивів, в сукупності з тим, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, тобто не має сталого доходу, характеризує ОСОБА_4 , як особу, що може продовжити вчинення кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведено.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину , за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 не одружений, не має утриманців, не працевлаштований, характеризуючих даних та відомостей про стан здоров'я відносно підозрюваного не надано, міцність соціальних зв'язків, наявність доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється.
Отже, наведені вище обставини свідчать, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які б свідчили про наявність підстав та необхідність застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки менш суворий запобіжний захід не може гарантувати належну поведінку підозрюваного, строк якого слід обліковувати з моменту затримання підозрюваного.
Водночас, стороною захисту не спростовано тих доказів та фактів, на які посилаються слідчий та прокурор, а отже не доведено підстав для застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, як того просила сторона захисту, шляхом застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Серйозність висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, враховуючи доведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлюють застосування слідчим суддею до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, та вважає, що саме шляхом ізоляції від суспільства можливо уникнути встановленим ризикам і саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить належну поведінку підозрюваного.
Слідчий суддя вважає неспроможними твердження захисника щодо недопустимість поданих стороною обвинувачення доказів, а саме: протоколів допитів потерпілих та матеріалів проведених НСрД, оскільки, на стадії досудового розслідування та на підставі цих доказів слідчим суддею встановлюється обставини на які посилаються слідчий та прокурор, зокрема про обґрунтованість підозри та взагалі існування події злочину, однак, належність та допустимість цих доказів мають встановлюватись виключно під час судового розгляду коли будуть відкриті матеріали обвинувачення та захисту. При цьому, слідчим суддею наголошується про те, що процедура і строки зняття грифу секретності не залежить виключно від слідчого прокурора, оскільки для цього є встановлений законом порядок.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи положення частини четвертої статті 183 КПК України, а також встановлені у даному кримінальному провадженні обставини, характер інкримінованого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та наявність обґрунтованих ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що визначення ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Отже, наведені вище обставини свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає про обґрунтованість клопотання слідчого та наявність підстав для його застосування.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 131-132, 176-178, 182-183, 194, 196 - 197, 309, 369-372 КПК України, -
клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 22 год. 05 хв. 13.01.2026 хв. до 13.03.2026 включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_17