Справа №: 343/21/26
Провадження №: 2-з/343/1/26
про забезпечення позову
20 січня 2026 року м. Долина
Суддя Долинського районного суду Івано - Франківської області Андрусів І.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, у справі за його позовом до відповідача ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,
до суду надійшла дана позовна заява, в якій позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 450 856,27 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП.
Одночасно із пред'явленням позову, позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти належні відповідачу ОСОБА_2 , у межах заявленої суми позовних вимог (450 856,27 грн).
Обґрунтовує подану заяву тим, що ним до суду пред'явлено позов до відповідача ОСОБА_2 , про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, яка становить 450 856,27 грн. Оскільки відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку відмовляється відшкодувати завдані ним збитки, невжиття вказаного вище заходу забезпечення позову, у випадку задоволення такого, призведе до утруднення або неможливості виконання рішення суду.
Оглянувши матеріали позову та заяви про забезпечення позову, суддя доходить такого висновку.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У преамбулі постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Метою забезпечення позову є негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання шкоди позивачу.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
У п. 4 вказаної постанови роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Підставність заяви про забезпечення позову повинна бути доведена заявником, з врахуванням вимог ст. 12 ЦПК України.
Разом з цим, цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питання про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Суддя встановив, що предметом позову є майнова вимога позивача ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, у розмірі 450 856,27 грн.
Іншими словами, позовні вимоги позивача полягають у стягненні заподіяної відповідачем ОСОБА_2 внаслідок ДТП позивачу ОСОБА_1 шкоди, та у разі задоволення позову, нерухоме майно та грошові кошти відповідача можуть бути саме тим майном, за рахунок якого останній зможе відповідати за своїми зобов'язаннями.
Суддя звертає увагу, що вирішуючи питання про забезпечення позову, мають братись до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Так, пред'являючи вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно відповідача ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_1 не надав жодного доказу, який би підтверджував наявність такого майна у власності відповідача.
Оскільки, позивачем не надано доказів належності на праві власності відповідача ОСОБА_2 будь - якого нерухомого чи рухомого майна, як і не надано доказів того, що таке майно не перебуває у спільній з відповідачем власності інших осіб, які не є учасниками справи, і в разі накладення арешту на таке, не будуть порушені їхні права, у даній частині заяви, слід відмовити.
В той же час, оскільки, як вже зазначалось вище, предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення завданої йому матеріальної шкоди, виконання в майбутньому судового рішення, у разі задоволення позовних вимог, буде безпосередньо залежати від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Тому, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача безпосередньо пов'язано із предметом позову.
І хоча позивачем ОСОБА_1 також не надано доказів які б свідчили про наявність у відповідача відкритих банківських рахунків, з огляду на позицію Верховного Суду (постанови від 02.08.2019, справа №915/538/19, від 06.11.2018, справа №923/560/17), згідно із якою, сам лише факт відсутності вказаних позивачем відкритих банківських рахунків, майна боржника не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах суми позову, що належить відповідачу, оскільки, як передбачено ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також те, що, вочевидь, позивач не міг вказати конкретних рахунків, на яких знаходяться кошти відповідача, в силу положень ст. 1076 ЦК України, ст. 60, ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» така інформаціє є такою, що містить банківську таємницю, а отже, є інформацією з обмеженим доступом, суддя вважає в цій частині заяву підставною та такою, яка підлягає задоволенню.
Таким чином, суддя вважає за можливе та необхідне забезпечити у даній справі позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача ОСОБА_2 , на відкритих на його ім'я рахунках у банківських та фінансових установах в межах суми позову - 450 856,27 грн.
Такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Як передбачено положеннями ч. 8 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду суддею заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1-18, 149, 150, 153, 154, 157, 260, 353-355 Цивільно процесуального кодексу України, суд
заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.
Накласти арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що знаходяться на відкритих на його ім'я рахунках у фінансових установах та/або банках, в межах суми позову, а саме - 450 856 (чотириста п'ятдесят тисяч вісімсот п'ятдесят шість) гривень 27 копійок.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову становить 3 (три) роки.
Ухвалу суду про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.
Копію ухвали негайно направити учасникам справи для відома та Козятинському відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України для виконання.
Заявник - позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Суддя: І.М.Андрусів