Справа № 757/37304/24-а Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Новак Р.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
20 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
при секретарі: Литвин С.В.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: Мироненка С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до капітана поліції Печерського управління ГУ НП в м. Києві Василенка Олександра Петровича, лейтенанта поліції Печерського управління ГУ НП в м. Києві Вишняка Юрія Михайловича, старшого лейтенанта поліції Печерського управління поліції ГУ НП в м. Києві Юзвенка Романа Олеговича, Печерського управління Головного управління поліції у м. Києві, третя особа: державний виконавець Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Павліченко Вікторія Олександрівна про визнання неправомірними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із адміністративним позовом до капітана поліції Печерського управління ГУ НП в м. Києві Василенка Олександра Петровича, лейтенанта поліції Печерського управління ГУ НП в м. Києві Вишняка Юрія Михайловича, старшого лейтенанта поліції Печерського управління поліції ГУ НП в м. Києві Юзвенка Романа Олеговича, Печерського управління Головного управління поліції у м. Києві (далі - Відповідачі) у якому просила (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати неправомірними та скасувати постанови про адміністративне правопорушення: ЕГА № 1268990 від 19.12.2023, ЕГА № 1268995 від 19.12.2023, ЕГА № 1267345 від 18.12.2023, ЕГА № 1267339 від 18.12.2023, ЕГА № 1267285 від 18.12.2023 та припинити адміністративне стягнення щодо позивача по всіх постановах.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року зазначений позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку та її представника, які з'явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом капітана поліції Печерського управління ГУ НП в м. Києві Василенка О.П., лейтенанта поліції Печерського управління ГУ НП в м. Києві Вишняка Ю.М., старшого лейтенанта поліції Печерського управління поліції ГУ НП в м. Києві Юзвенка Р.О., Печерського управління Головного управління поліції у м. Києві у якому просила (з урахуванням уточнення позовних вимог) визнати неправомірними та скасувати постанови про адміністративне правопорушення: ЕГА № 1268990 від 19.12.2023, ЕГА № 1268995 від 19.12.2023, ЕГА № 1267345 від 18.12.2023, ЕГА № 1267339 від 18.12.2023, ЕГА № 1267285 від 18.12.2023 (далі по тексту - оскаржувані постанови) та припинити адміністративне стягнення щодо позивача по всіх постановах.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивачкою пред'явлено позов до неналежних відповідачів, під час розгляду справи стороною позивача не було заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача належним, або залучення до участі у справі належного співвідповідача, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Також, судом першої інстанції зазначено, що інші доводи позовної заяви, які стосуються оскаржуваних постанов, не підлягають оцінці, виходячи з того, що позов пред'явлений до неналежних відповідачів, а тому і законність їх дій може бути перевірена лише у випадку пред'явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, з огляду на наступне.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положеннями ч.1 ст.5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Аналізуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що умовою надання адміністративним судом захисту прав є встановлення їх порушення відповідачем, який перебуває у відповідних публічних правовідносинах із позивачем, проте своїми протиправними рішеннями, діями (бездіяльністю) впливає на його обов'язки, права чи інтереси.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Предметом розгляду у даній справі є постанови посадових осіб Печерського управління поліції Головного управління поліції у м. Києві по справам про адміністративне правопорушення та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді штрафів по оскаржуваним постановам.
Згідно зі ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Колегія суддів зазначає, що відповідачами у даній справі позивачкою зазначено капітана поліції Печерського управління ГУ НП в м. Києві Василенка О.П., лейтенанта поліції Печерського управління ГУ НП в м. Києві Вишняка Ю.М., старшого лейтенанта поліції Печерського управління поліції ГУ НП в м. Києві Юзвенка Р.О. та Печерське управління поліції Головного управління поліції у м. Києві.
Судом апеляційної інстанції враховується, що під час уточнення позовних вимог стороною позивача допущено описку в назві відповідача, а саме: замість Печерське управління поліції Головного управління поліції у м. Києві помилково зазначено Печерське управління Головного управління поліції у м. Києві. Натомість, вказані обставини не є вагомими під час розгляду даної справи.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) регламентовано, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
У силу ч.ч. 1-2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Таким чином, за приписами ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема ст. 178, 175-1, 182 та 183 КУпАП, які стали підставою притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, покладено на органи Національної поліції.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Приписами ч.1 ст.1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають:
1) центральний орган управління поліцією;
2) територіальні органи поліції.
Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч.1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ч.1 ст.17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Приписами п.3 ч.1 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ст. 178, 175-1, 182 та 183 КУпАП, інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції та її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст.222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема ст. 178, 175-1, 182 та 183 КУпАП.
Відповідно до ст.ст. 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст.222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 р. у справі за №724/716/16-а,
Так, Верховний Суд у вказаній справі виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, є - Головне управління Національної поліції у м. Києві, від імені якого виступали капітан поліції Печерського управління ГУ НП в м. Києві Василенко О.П., лейтенант поліції Печерського управління ГУ НП в м. Києві Вишняк Ю.М. та старший лейтенант поліції Печерського управління поліції ГУ НП в м. Києві Юзвенка Р.О., уповноважені накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Однак, Головне управління Національної поліції у м. Києві, як суб'єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, судом першої інстанції залучений не був, заміну неналежного відповідача судом проведено також не було.
У свою чергу, Печерське управління Головного управління Національної поліції у м. Києві є структурним підрозділом у складі Головного управління Національної поліції у м. Києві, яке в свою чергу, є територіальним органом поліції.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - Печерського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Належним відповідачем у даній справі є - Головне управління Національної поліції у м. Києві, тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесені постанови про накладення адміністративного стягнення, який є територіальним органом Національної поліції.
Тобто, у даному випадку суд першої інстанції повинен був за правилами ст.48 КАС України змінити первісного відповідача належним або залучити як другого відповідача.
Поряд з цим, Головне управління Національної поліції у м. Києві до участі у справі в якості належного відповідача судом першої інстанції залучено не було.
За приписами ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Аналогічна правова позиція викладені у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року.
Верховним Судом у вказаній справі зазначено, що «суд першої інстанції вищенаведених вимог процесуального закону не дотримав, та, вирішуючи спір за позовом про скасування постанови від 07.05.2016 року № 002298 по справі про адміністративне правопорушення, пред'явленим до головного державного інспектора Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Волинській області Токарчука С.В. не з'ясував, хто є належним відповідачем у справі та, за очевидної необхідності, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного відповідача чи співвідповідача».
У даному випадку, суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданої йому КАС України компетенції виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з мотивів того, що позов заявлено до неналежних відповідачів, оскільки ч. 7 ст. 48 вказаного Кодексу визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.
У відповідності до ч. 4 ст. 48 КАС України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Згідно ч. 7 ст. 48 КАС України, заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 зазначив наступне: «… позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі, й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду».
Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості, в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень, виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції та здійснити заміну первинного відповідача належним відповідачем чи залучити співвідповідача.
Так само, в силу приписів ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.
При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте, вже до належного відповідача.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного, викладеною у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № №826/12172/18.
Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежних відповідачів та з врахуванням відсутності у суду апеляційної інстанції можливості замінити їх належними відповідачами, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежних відповідачів.
Щодо решти доводів апеляційної інстанції, то вони не мають суттєвого значення для вирішення питання, оскільки, як вже зазначено судовою колегією, позов пред'явлено не до належних відповідачів.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Правовими положеннями ч. 1 ст. 272 КАС України регламентовано, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 242, 272, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст рішення виготовлено 20.01.2026 року