Справа№938/1528/25
Провадження № 2/938/56/26
19 січня 2026 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Чекан Н.М.
з участю секретаря судового засідання Мартищук Х.Я.,
розглянувши позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (далі- ТОВ «Кошельок») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «Кошельок» звернувся до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою в електронній формі через електронний кабінет до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3403902018-389127 від 05.07.2021 року в розмірі 19 674 гривень.
Позовна заява обгрунтована тим, що 05.07.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» укладено договір№ 3403902018-389127 від 05.07.2021 року про надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності та платності, за яким відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Кошельок» взяло на себе зобов'язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на нижчевикладених умовах: сума кредиту становить 6 000 гривень; початковий строк кредитування становить 23 днів; дисконтна відсоткова ставка становить 1.30% на добу за початковий строк кредитування (Лояльний період) визначений п. 3.6. п. 3.7. п. 3.7. договору; базова процентна ставка становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п.п. 3.5., п. 3.6., п. 3.7., п. 3.8. договору. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті, як банківська картка на яку кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3403902018-389127 від 05.07.2021 року. Пунктом 3.6. кредитного договору, встановлено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК, що має наслідком подовження строку користування кредитом на умовах, визначених п.п. 3.7. та п. 3.8. Згідно з п. 3.6. та п. 3.7. кредитного договору, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 28.07.2021 року по 25.10.2021 року, зі ставкою 2,2% на добу. На момент подання даної позовної заяви у позичальника виникла заборгованість по сплаті кредиту та відсотків за користування позикою в розмірі 19 674,00 гривень, яка складається зі заборгованості за сумою кредиту - 6 000,00 гривень, заборгованості за відсотками за користування позикою - 13 674,00 гривень.
Ухвалою суду від 01.10.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві вказав про розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечував щодо заочного розгляду справи (а.с. 5).
Такі дії не суперечать вимогам ст. 211 ЦПК України, згідно з якою учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач повторно у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений двічі належним чином, шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті судової влади України на 03.12.2025 року та на 19.01.2026 року, відзиву не подав, причини неявки не повідомив.
Крім того, судова повістка на 03.12.2025 року та на 19.01.2026 року повернулися до суду без вручення адресату.
Згідно зі ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У ч. 2 ст. 247 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У ч. 1 ст. 280 ЦПК України закріплено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У ст. 281 ЦПК України передбачено, що про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Враховуючи той факт, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дачу, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з'явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Положенням ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно зі ч. 1ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч.3 ст 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
У ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України"Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У ч.1 ст. 1050 ЦК України закріплено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625 цього Кодексу.
Згідно зі ч. 1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кедитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Судом встановлено, що 05.07.2021 року ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» уклали договір № 3403902018-389127 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 9 зворот - 12).
Відповідно до умов договору кредитодавець зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 6000 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором (п.1.1).
Пунктом 1.2. договору визначено тип кредиту споживчий кредит.
У пункті 2.1 договору визначено, що кредит надається строком на 23 (двадцять три доби) днів, далі - «Лояльний період»), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.
Відповідно до п.2.3. договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього договору.
Згідно п.3.1. договору проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом.
Відповідно до п.3.3. договору сторони домовились, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно графіка платежів, що є додатком до цього договору.
Із п.3.4 умов договору вбачається, що відповідно до вимог ч.4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової (процентної) ставки за кредитом та вартості всіх послуг пов'язаних з одержанням обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником графіку розрахунків, що є додатком цього договору, становить 7872 гривень, або 131% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 1872 гривень або 31% від суми кредиту.
Пунктом 3.6. договору передбачено, що сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: пункт 3.7. зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; пункт 3.8. з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 730 (сімсот тридцять) процентів річних.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника, його персональні дані, номер мобільного телефону, на який було відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
Додатком №1 до вказаного договору є графік розрахунків, яким встановлено періодичність та розміри платежів позичальника (а.с.13).
Із візуальної форми послідовних дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту №3403902018-389127 від 05.07.2021 року в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті https:koshelok.ua (а.с.34), вбачається послідовність дій товариства та клієнта: 03.07.2021 року з 19.57.16 по 20.20.09 годин, а саме клієнт використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов в особистий кабінет; товариство перевірило статус клієнта; клієнт надав всю необхідну інформацію для формування товариством належної пропозиції клієнту; товариство погодило заявку на кредит, сформувало шаблон оферти та відправило договір клієнту для ознайомлення; клієнт додав платіжну карту; товариство відправило смс-повідомлення на номер телефону клієнта одноразовий ідентифікатор -5835-; клієнт ознайомився з офертою, прийняв її умови та підписав договір одноразовим ідентифікатором; товариство розмістило в особистому кабінеті клієнта підписаний договір та додатки до нього.
Із повідомлення ТОВ «ТАСЛінк» вбачається, що 05.07.2021 року через платіжну систему ТОВ «ТАСЛінк» проведено успішне зарахування на карту клієнта 516874*3340 коштів у сумі 6000 гривень, опис замовлення: видача кредитних коштів, договір займа № 3403902018-389127 (а.с. 17).
Крім того, з повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 48, 49-50) вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку згідно виписки за договором 05.07.2021 року здійснено зарахування коштів в розмірі 6000 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №3403902018-389127 від 05.07.2021 року про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту (а.с. 13 зворот - 14) , заборгованість ОСОБА_1 становить 19 674 гривень, з яких 6000 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 13 674 гривень - заборгованість за відсотками, з них 1794 гривень за лояльний період та 11 880 гривень за продовжений період.
Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов'язань з повернення суми кредиту, сплати процентів.
Так, п. 2.1. договору сторони передбачили початковий строк кредитування тривалістю 23 днів. Водночас, п. 3.6. сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 ЦК, що має наслідком продовження строку користування кредитом.
Оскільки позичальник у встановлений в договорі строк 23 дні не виконав свої зобов'язання та не повернув грошові кошти, то кредитор на підставі вимог п. 3.6 Договору продовжив нараховувати проценти за користування позикою протягом наступних 90 дніввідповідно до п.3.9 умов договору.
За наведених обставин позов підлягає до задоволення та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором №3403902018-389127 від 05.07.2021 року в розмірі 19 674 гривень, з яких 6000 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 13 674 гривень - заборгованість за відсотками.
Відповідачем вказана сума заборгованості не оспорюється.
У ст. 265 ЦПК України закріплено, що в рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку зі задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
Крім того, представник позивача у позовній заяві просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 гривень.
Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
За змістом п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Згідно зі ч.ч.1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвокатапідлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат відносяться: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послугпомічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та напідставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмірсуми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмірвитрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціноюпозову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На обґрунтування заявленого розміру витрат на правничу допомогу представником позивача долучено договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 року укладений між ТОВ «Кошельок» та АБ «Герман Гурський та партнери» та додаток до нього від 11.08.2025 року, підписаний ТОВ «Кошельок» та АБ «Герман Гурський та партнери», з якого вбачається, що сторонами погоджено, що клієнту надано правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 10000 гривень.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року в справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02.12.2020 року в справі №742/2585/19.
Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача з відповідача 3000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі наведенного, керуючись ст. ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280 ЦПК України, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» заборгованість за договором №3403902018-389127 від 05.07.2021 року в розмірі 19 674 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні, з яких 6000 (шість тисяч) гривень - заборгованість за тілом кредиту та 13 674 (тринадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Найменування або ім'я учасників справи, їх місце знаходження або місце проживання:
товариство з обмеженою відповідальністю «Кошельок», код ЄДРПОУ 40842831, адреса місця знаходження: вул. Антонова, 8А с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: село Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області.
Суддя Наталія ЧЕКАН