Справа № 320/46055/24 Суддя першої інстанції: Щавінський В.Р.
20 січня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Файдюка В.В.,
суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
при секретарі - Масловській К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги, -
У жовтні 2024 року Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» ім. С.П. Корольова (далі - позивач, ВАТ «Меридіан») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Північного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач, Північний офіс) про визнання протиправною та скасування вимоги, що міститься в листі від 18 вересня 2024 року №262606-14/6211-2024р. «Вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що перевірка органом державного фінансового контролю дотримання вимог законодавства підконтрольним суб'єктом під час надання знижок за договорами оренди майна цього суб'єкта є складовою державного фінансового контролю, а тому правомірно визначена відповідачем як частина предмету ревізії. Суд підкреслив, що ні умовами договорів, ні приписами Положення про передачу в оренду нерухомого майна ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова не передбачено зниження розміру орендної плати, а норми Закону України «Про акціонерні товариства», на які посилається позивач, набрали чинності після ухвалення рішення про надання знижок. Окремо суд зауважив, що за позицією Верховного Суду вимога органу державного фінансового контролю, яка вказує на стягнення збитків, має перевірятися у судовому порядку за позовом такого органу, а не за позов підконтрольної установи про визнання її протиправною та скасування.
Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не враховано, що Положення про передачу в оренду нерухомого майна ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова не врегульовує питання надання в оренду майна у умовах воєнного стану, а відтак позивач керувався нормами Цивільного та Господарського кодексів України. Підкреслює, що поза увагою суду залишилися умови договорів оренди, якими передбачено право перегляду розміру плати за договорами за згодою сторін або на письмову вимогу однієї із сторін. Окремо звертає увагу, що акт ревізії не був наданий уповноваженій особі позивача та без додатків до нього, що унеможливило належне ознайомлення з результатами ревізії. Крім іншого, зауважує, що судом не було належним чином оцінено питання економічного обґрунтування необхідності надання знижок з орендної плати, а також наданням у березні 2022 року повноважень правлінню ВАТ «Меридіан» вирішення питань щодо правочинів, ціна яких становить до 10% вартості активів за даними останньої річної звітності. Також зазначає, що упущена вигода не пов'язана із наданням знижок з орендної плати, а зумовлена агресією російської федерації проти України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу Північний офіс Держаудитслужби просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Свою позицію обґрунтовує тим, що всупереч доводів позивача у період з 01 січня 2021 року по 26 вересня 2023 року діяльність товариства з передачі в оренду нерухомого майна було врегульовано Положенням про передачу в оренду нерухомого майна ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова, приписи якого не передбачали випадків зниження розміру орендної плати з підстав введення воєнного стану, умови укладених договорів оренди взагалі надання такої знижки не передбачали, а Закон України «Про акціонерні товариства» набрав чинності лише 01 січня 2023 року, тобто після ухвалення рішення про надання знижок. Окремо підкреслює, що настання форс-мажорних обставин є підставою для дострокового розірвання договору, а не для зміни його істотних умов, а внутрішній характер Положення про передачу в оренду нерухомого майна ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова не звільняє товариство від обов'язку дотримуватися його умов, що прямо передбачено положеннями чинного законодавства. Щодо доводів апелянта про процедурні порушення зазначає, що акт ревізії підписано головою правління і головним бухгалтером ВАТ «Меридіан», а вручення його другого і третього примірника заступнику голові правління не спростовує виявлених у ході ревізії порушень. Крім того, зазначає, надання підконтрольній установі матеріалів ревізії законодавством не передбачено, а з додатками до акту ревізії повноважні особи позивача ознайомилися, що підтверджується відповідними підписами на них. Поряд з викладеним звертає увагу на практику Верховного Суду, за якою вимога органу державного фінансового контролю, яка вказує на стягнення збитків, має перевірятися у судовому порядку за позовом такого органу, а не за позов підконтрольної установи про визнання її протиправною та скасування.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 січня 2026 року.
У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю з викладених у ній мотивів і підстав.
Представник відповідача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої - без змін, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до пункту 1.6.3 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Північного офісу Держаудитслужби на ІІІ квартал 2024 року відповідачем у серпні 2024 року проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ «Меридіан» за період з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року, висновки якої викладені в акті від 16 серпня 2024 року №262606-30/330.
У ході ревізії встановлено, що підприємством допущено порушення вимог частини першої статті 63 Закону України «Про акціонерні товариства» (який був чинним на момент прийняття рішення правління та втратив чинність 01 січня 2023 року), вимог пункту 4.20 Положення про передачу в оренду нерухомого майна ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова, затвердженого наглядовою радою ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова (протокол від 31 липня 2019 року №78; далі - Положення №78), вимог пункту 3.2 Положення про правління Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова, затвердженого річними загальними зборами акціонерів ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова (протокол від 18 квітня 2006 року №8), якими в результаті надання знижок наймачам приміщень по найомній платі товариством недоотримано доходів з найомної плати (оренди) в загальній сумі податку на додану вартість 45 955 075,40 грн (з урахуванням недоотриманої орендної плати внаслідок застосування знижки після 31 травня 2023 року в сумі 477 563,49 грн).
У зв'язку з неусуненням у повному обсязі виявлених порушень Північний офіс Держаудитслужби направив на адресу ВАТ «Меридіан» вимогу від 18 вересня 2024 року №262606-14/6211-2024 щодо усунення виявлених ревізією порушень, пунктом 2 якої вказано на необхідність забезпечення у рамках чинного законодавства вжиття заходів добровільного або судового характеру для відшкодування сум недоотриманої орендної плати внаслідок надання знижки наймачам приміщень з найомної плати (оренди) в загальній сумі з ПДВ 45 955 075,40 грн.
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів статтей 2, 4, 10, 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон), статтей 51, 52, 63 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року №514-VI (далі - Закон №514-VI), Закону України «Про акціонерні товариства» від 27 липня 2022 року №2465-ХІХ (далі - Закон №2465-ХІХ), а також ряду підзаконних актів та правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на ненадання позивачем належних і допустимих доказів на спростування виявлених у ході ревізії порушень.
З такою позицією суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб'єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб'єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Частиною другою указаної статті Закону передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.
Згідно із статтею 4 Закону інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.
Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43 (далі - Положення №43), визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
Згідно з пунктом 7 Положення №43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
Відповідно до пункту 6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 16).
Приписи пункту 7 частини першої статті 10 Закону надають органам державного фінансового контролю право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Частиною другою статті 15 цього ж Закону визначено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Тобто правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема, обов'язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2025 року у справі № 620/6216/24, з аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства, випливає, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред'явлення обов'язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.
Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.
За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред'явлення обов'язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.
Таку ж саму правову позицію Верховний Суд застосував, зокрема у постановах від 12 травня 2022 року у справі № 620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі № 820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі № 160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/6808/19 тощо.
У справі ж, що розглядається, зміст спірної вимоги, яка, як встановлено вище, є індивідуально-правовим актом, а тому породжує права і обов'язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб забезпечити відшкодування збитків, встановлених контролюючим органом.
Таким чином, ця вимога сформульована на виконання владних управлінських функцій відповідача. Отже, наведене в сукупності не виключає права підконтрольної установи на перевірку оскаржуваної вимоги в судовому порядку.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2025 року у справі № 160/17650/21 та від 29 березня 2023 року у справі № 160/17775/21.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції щодо суті спірної вимоги, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги та мотивів відзиву на неї вважає за необхідне зазначити таке.
У ході ревізії встановлено, що відповідно до даних облікових регістрів та оборотно-сальдових відомостях по субрахунку 37730 «Розрахунки з іншими дебіторами» (орендарі), субрахунку 713 «Дохід від операційної оренди активів» у період з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року товариством отримано доходів від оренди нерухомого майна в загальній сумі 159 263 194,14 грн, в тому числі: у 2021 році - 56 291 401,02 гри, у 2022 році - 35 938 311,25 грн; у 2023 році - 50 789 010,46 грн, у І кварталі 2024 року - 16 244 471,41 грн.
На засіданні правління ВАТ «Меридіан» ім. С. П. Корольова (протокол № 941 (5/741) від 25 лютого 2022 року) ухвалено рішення про надання знижки наймачам по найомній платі відповідно до додатку до протоколу, із змісту якого вбачається, що 209 суб'єктів господарювання (орендарів) отримали знижку по найомній платі.
При цьому інформації щодо механізму встановлення знижок, розміру знижок, критеріїв, за якими оцінювався розмір знижки тощо у протоколі засідання правління ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова № 941 (5/741) від 25 лютого 2022 року не зазначено.
Як зазначено у протоколі, така знижка надана на період воєнного стану, у зв'язку із військовим вторгненням російської федерації на територію України та введенням Президентом України воєнного стану (Указ № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні).
Зокрема, згідно з протоколом засідання Правління ВАТ «Меридіан» ім. С. П. Корольова від 25 лютого 2022 року № 941 (5/741) присутніми на засіданні Головою та членами Правління: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8, ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_3 розглянуто питання порядку денного та прийнято в результаті обговорення рішення щодо надання знижки наймачам по найомній платі у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин із введенням воєнного стану в Україні, а саме: «Надати знижки наймачам по найомній платі згідно до додатку до протоколу Правління №941 (5/741) від 25.02.2022».
Під час ревізії на запит від 08 серпня 2024 року №6 про надання документів, якими вносились Наглядовою радою зміни до Положення №78 в частині підстав для надання знижок або документів якими погоджувалося рішення Правління щодо надання наймачам знижки по найомній платі, товариством не надано.
Ревізією встановлено, що товариством укладено 264 договори майнового найму, за якими надавалася знижка.
Крім того, співставленням загальної кількості наймачів приміщень, яким було надано знижку, з переліком орендарів, визначених у додатку №1 до протоколу від 25 лютого 2022 року №941 (5/741) встановлено, що двом суб'єктам господарювання - ТОВ «АТБ-Маркет» і БФ «Здоров'я жінки і планування сім'ї», які не входили до списку орендарів згідно з додатком №1, було надано знижку з орендної плати за окремими рішенням правління.
У ході ревізії встановлено, що між ВАТ «Меридіан» та суб'єктами господарювання були укладені угоди про доповнення та зміни до договорів майнового найму, згідно з якими сторони домовилися про зменшення розміру найомної плати до прийняття Указу Президента України про скасування воєнного стану на всій території України та/або в місті Києві.
За умовами згаданих угод розмір найомної плати для наймачів приміщень зменшувався від 20 до 90 відсотків від суми нарахування, який визначався індивідуально для кожного суб'єкта нерухомого майна при підписанні угоди.
За результатами опрацювання договорів майнового найму, угод про доповнення та зміни, інших додаткових угод, актів надання послуг, які підтверджують відсоток встановленої знижки та суму нарахованої найомної (орендної) плати, оборотно-сальдових відомостей по субрахунку 37730 «Розрахунки з іншими дебіторами» (орендарі) була обрахована загальна сума орендної плати, недоотриманої внаслідок застосування знижки, яка становила з податком на додану вартість 45 955 075,40 грн.
При цьому, окремим наймачам приміщень знижка по орендній платі (встановлена рішенням Правління протокол №941 (5/741) від 25 лютого 2022 року та скасована за рішенням Правління протокол № 988 (7/1) від 24 травня 2023 року) нараховувалась вже після 01 червня 2023 року на підставі укладених безпосередньо з ними додаткових угод.
Так, по 30 червня 2023 року знижка нараховувалась:
- ТОВ «Макромакс» за договором від 15 вересня 2021 року№228 згідно з угодами про доповнення та зміни, які підписані з боку товариства Головою Правління ОСОБА_1 та з боку наймача директором Линником В.В.;
- ТОВ «МІА-Автогруп» за договором від 01 листопада 2021 року №2303 згідно з додатковим договором до договору майнового найму, які підписані з боку товариства Головою Правління ОСОБА_1 та з боку наймане представником наймача Островським А.С.;
- ТОВ «Інвест-пром-торг» за договором від 29 липня 2021 року №2265 згідно з угодами про доповнення та зміни, які підписані з боку товариства Головою Правління ОСОБА_1 та з боку наймача директором Іванченко С.О.;
- ФОП ОСОБА_4 за договорами від 29 липня 2021 року № 2378 та №2377 згідно з угодами про доповнення та зміни, які підписані з боку товариства Головою Правління ОСОБА_1 та з боку наймача ФОП ОСОБА_4 ;
- ТОВ «Фабрика вікон «ЕСКО» за договором від 29 січня 2016 року № 1641 згідно з угодами про доповнення та зміни, які підписані з боку товариства Головою Правління ОСОБА_1 та з боку наймача директором І.Л. Смерека;
- ФОП ОСОБА_5 за договором від 22 лютого 2022 року № 2356 згідно з угодами про доповнення та зміни, які підписані з боку Товариства Головою Правління ОСОБА_1 та з боку наймача ФОП ОСОБА_5 ;
Знижка по 31 липня 2023 року нараховувалась ФОП ОСОБА_6 за договором від 29 червня 2022 року №2221 згідно з угодами про доповнення та зміни, які підписані з боку товариства Головою Правління ОСОБА_1 та з боку наймане ФОП ОСОБА_6 ;
Знижка по 31 серпня 2023 року нараховувалась ТОВ «Апекс-Інфо» за договором від 25 жовтня 2021 року №2288 згідно з угодами про доповнення та зміни, які підписані з боку товариства Головою Правління ОСОБА_1 та з боку наймача директором ОСОБА_7 .
За результатами опрацювання актів надання послуг до вказаних вище договорів, оборотно-сальдових відомостей по субрахунку 37730 «Розрахунки з іншими дебіторами» (орендарі) була обрахована загальна сума недоотримано орендної плати, внаслідок застосування знижки після 31 травня 2023 року, яка становила з податком на додану вартість 477 563,49 грн.
Перевіряючи позицію суду першої інстанції щодо правильності висновків контролюючого органу, викладених в акті ревізії, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону №514-VІ (який був чинним на момент прийняття рішення Правління та втратив чинність 01 січня 2023 року) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства.
Абзацом третім частини першої статті 161 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень.
Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.
Відповідно до п. 7.20 Статуту товариства Правління є виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Правління є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді Товариства та організовує виконання їх рішень.
Згідно з п. 7.15 Статуту товариства Наглядова Рада є органом товариства, який здійснює контроль за діяльністю правління, захист прав акціонерів товариства та вживає заходи, направлені на досягнення мети товариства.
Пунктом 4.20 Положення №78, що не заперечується учасниками справи, передбачено, що зниження орендної плати за чинними договорами оренди не допускається, за винятком випадків, передбачених цим Положенням.
Такими випадками за приписами пунктів 2.17, 4.12 та 4.13 Положення №78 є орендні канікули - період дії договору оренди майна для проведення орендарем ремонтних робіт перед початком експлуатації об'єкта оренди, на який правлінням товариства встановлюється пільгова орендна плата індивідуально для кожного об'єкта нерухомого майна.
У свою чергу інших випадків зниження розміру орендної плати за чинними договорами оренди Положенням №78 не передбачено, що не заперечується й позивачем.
Крім того договірне положення, яке звільняє від виконання зобов'язань у разі непередбачених обставин, які не залежать від сторін, - є застереження про форс-мажор.
У положеннях про форс-мажорні обставини можуть бути визначені умови розірвання або зміни договору після настання форс-мажорних обставин.
У договорах, які були укладенні з орендарями, пунктом 10.2 передбачено виключно можливість розірвати достроково договір.
Інших умов, зокрема, щодо можливості зміни умов договору при настанні форс-мажорних обставин, у договорах не відображено.
Викладене, на переконання судової колегії, свідчить, що ВАТ «Меридіан» без належних на те правових підстав прийняло рішення про зменшення розміру орендної плати наймачам.
Посилання апелянта на те, що пунктом 5.5 договорів оренди було передбачено, що розмір плати за договором може бути переглянутий за згодою сторін або на письмову вимогу однієї із сторін, у разі зміни цін, тарифів, та у випадках, що обумовлені господарською діяльністю наймодавця, колегія суддів оцінює критично, оскільки, як було підкреслено вище, настання форс-мажорних обставин не передбачено умовами договорів як підстав для зниження розміру орендної плати. Більше того, зміст Положення №78 безумовно свідчить про неможливість такого зменшення.
Аргументи апеляційної скарги про те, що Положення №78 не регулює відносини оренди у період воєнного стану та має нижчу юридичну силу у порівнянні з Цивільним та Господарськими кодексами України, якими керувалося підприємство при ухваленні рішень про зменшення орендної плати, колегія суддів відхиляє, оскільки, приписами чинної у 2022 році частини першої статті 63 Закону №514-VІ прямо передбачено обов'язок посадових осіб органів акціонерного товариства діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Відтак, визначивши для себе правило щодо неможливості зниження розміру орендної плати за чинними договорами оренди за виключенням чітко визначених випадків, вчиняючи протилежні дії підприємство порушило вимоги затвердженого ним же Положення №78.
Твердження позивача про необхідність врахування науково-правового висновку від 19 червня 2025 року №003/2025 щодо правової природи відносин із надання в оренду майна та зміни істотних умов договорів, укладених ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова, підготовленого Інститутом правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України, колегія суддів відхиляє, оскільки, по-перше, від складений після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, по-друге, не має обов'язкового характеру для суду.
Більше того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що інформації щодо механізму встановлення знижок, розміру знижок, критеріїв, за якими оцінювався розмір знижки тощо у протоколі засідання правління ВАТ «Меридіан» ім. С.П. Корольова № 941 (5/741) від 25 лютого 2022 року не зазначено, що не заперечується позивачем.
Доводи апелянта про те, що ревізорами не досліджувалися питання впливу агресії російської федерації проти України на орендні відносини у місті Києві та економічного обґрунтування необхідності надання знижок з орендної плати, колегія суддів оцінює критично, оскільки у спірному випадку надання відповідних знижок мало місце з порушенням вимог чинного законодавства та внутрішніх актів підприємства. У площині наведеного висновок експертів за результатами проведення комплексного оцінювально-будівельного та економічного дослідження від 29 травня 2025 року №3298/3299/25-71/3677/25-42 судом апеляційної інстанції не враховується, позаяк порушені у ньому питання перебувають поза межами предмету спору.
Посилання апелянта на порушення відповідачем порядку проведення ревізії в частині надання першого і третього примірника акта ревізії не уповноваженій особі та без додатків, що, за твердженням позивача, порушило його право на належний захист, колегія суддів оцінює критично, оскільки за змістом пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, акт ревізії не включає в себе додатки до нього, оскільки вони у сукупності складають матеріали ревізії. У свою чергу положеннями пунктів 38, 40 Порядку №550 не передбачено надання об'єкту контролю примірника матеріалів перевірки.
Поряд з цим суд апеляційної інстанції звертає увагу, що саме собою порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його правомірності, крім випадків, прямо передбачених законом. Зважаючи на міркування розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти як вимоги не до самого акта, а до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на його прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, спричинюють настання дефектних наслідків.
Водночас не кожен дефект акта робить його неправомірним. Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.
Стосовно ж процедурних порушень, то вони залежно від характеру можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, але в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність.
Отже, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
У спірному випадку, на переконання колегії суддів, вручення акта ревізії не уповноваженій на те особі не є тим порушенням, наслідком якого є визнання протиправним індивідуального акта, прийнятого за наслідками інспектування.
Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 826/10888/18.
За таких обставин спірна вимога про забезпечення в рамках чинного законодавства вжиття заходів добровільного або судового характеру для відшкодування сум недоотриманої орендної плати внаслідок надання знижки наймачам приміщень з найомної плати (оренди) в загальній сумі з ПДВ 45 955 075,40 грн, що зазначена у пункті 2 спірної вимоги від 18 вересня 2024 року №262606-14/6211-2024 є правомірною та не підлягає скасуванню.
Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне судове рішення складено 20 січня 2026 року.