Справа №278/2966/25
20 січня 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Житомирського районного суду Житомирської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025065610000123 від 04.06.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Тетерівка Житомирського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу статті 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
У провадженні Житомирського районного суду Житомирської області перебуває вище вказане кримінальне провадження.
24.05.2025 близько 18 години ОСОБА_4 разом із своїм знайомим ОСОБА_5 перебував у приміщенні веранди житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , де між ними під час розпивання алкогольних напоїв на грунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт.
У ході вказаного словесного конфлікту у ОСОБА_4 виник протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
У цей же день, час та місці ОСОБА_4 , реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, перебуваючи навпроти потерпілого, який сидів на стільці, кулаками правої та лівої руки наніс чотири удари в область обличчя, голови, у тому числі брови, вуха та скроневої ділянки голови ОСОБА_5 , який від отриманих ушкоджень впав на підлогу вказаного приміщення та закрив голову руками. Після цього, не зупиняючись, ОСОБА_4 продовжив свої протиправні дії, та наніс близько вісім ударів стопою правої ноги в область шиї, правої та лівої кисті, правого плечового суглобу, у верхню частину тулуба, лівого плеча, правого стегна потерпілого ОСОБА_6 .
Вказаними діями ОСОБА_4 умисно заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, саден, синців, крововиливу, рану на голові, синців на шиї, тулубі, обох верхніх та правій нижній кінцівках, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Таким чином, дії ОСОБА_4 кваліфіковано як заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я ОСОБА_5 , тобто за ч. 2 ст. 125 КК України.
У судовому засіданні прокурор просила застосувати до обвинуваченого покарання в силу санкції інкримінованої статті та призначити штраф у розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; просила врахувати, що наявні дві пом'якшуючі обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Потерпілий ОСОБА_5 звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутність; щодо міри покарання покладався на розсуд суду.
У судовому засіданні обвинувачений щиро розкаявся, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав, що дійсно вчинив дане кримінальне правопорушення в час, місці та за обставин, зазначених у обвинуваченні, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України. Просив врахувати, що діяв з мотивів захисту свого друга, який має інвалідність, та якого ображали. Погодився із запропонованим прокурором покаранням. Повідомив, що наразі шкоду потерпілому не відшкодував, але має намір це зробити.
У зв'язку із повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз'яснивши учасникам судового провадження наслідки застосування даної статті КПК України.
Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, підтверджується наданими в судовому засіданні показаннями самого обвинуваченого, який свою вину визнав повністю, щиро розкаявся і пояснив, що дійсно мали місце обставини, зазначені в обвинувальному акті, а також зібраними на нього характеризуючими матеріалами.
За таких обставин, враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його умисні дії за ч.2 ст. 125 КК України як заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілого.
Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, обставини справи, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_4 , є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_4 , не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами і не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно правового висновку, який міститься у Постанові Верховного суду України від 14.04.2016 у справі № 5-23кс15/16, справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією з умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення шкоди.
Так, суд, враховує, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок; раніше несудимий в силу статті 89 КК України; на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебував; щиро розкаюється, вину у скоєному визнає у повному обсязі; має позитивну характеристику за місцем проживання; має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_8 ; не відшкодував заподіяну потерпілому шкоду, однак має намір відшкодувати. Судом встановлено дві пом'якшуючі обставини під час судового розгляду та відсутність обтяжуючих обставин.
У зв'язку з чим, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та призначає останньому міру покарання в межах санкції статті у виді штрафу у середньому розмірі, оскільки вважає, що саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.
На переконання суду, саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи і не завдаватиме фізичних страждань, та не принижуватиме людську гідність.
Процесуальні витрати у справі на залучення експертів відсутні.
Арешти у кримінальному провадженні не накладались. Речові докази відсутні.
Цивільний позов не заявлявся.
Пропонована винагорода викривачу у кримінальному провадженні відсутня.
Запобіжний захід не застосований та відсутні підстави для його застосування.
Керуючись ст.ст. 128, 349, 369-371, 374 КПК України, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 70 (сімдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190,00 (одна тисяча сто дев'яносто) гривень.
До набрання вироком законної сили щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувати.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Вирок, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Головуюча суддя ОСОБА_1