П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 січня 2026 р.м.ОдесаСправа № 420/18096/25
Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Суддя П'ятого апеляційного адміністративного суду Осіпов Ю.В., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення, видати оновлені грошовий атестат та довідки,
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу в період з 25.02.2022р. по 20.05.2023р. грошового забезпечення, а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 25.02.2022р. по 20.05.2023р. грошового забезпечення, а також фактично виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з п.4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, з урахуванням раніше виплачених сум. .
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025р. дану апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав не сплати апелянтом судового збору, а також не наданням доказів надсилання копії апеляційної скарги і копій доданих до неї матеріалів позивачу. Апелянту надано 5-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
15.12.2025р. апелянтом було повторно подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке, у свою чергу, мотивовано відсутністю фінансування на оплату судового збору під час воєнного стану.
Враховуючи те, що вимоги ухвали судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2025р. залишились не виконаними, недоліки апеляційної скарги у встановлений строк не усунуті, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2025р. апеляційну скаргу - повернуто апелянту.
22.12.2025р. відповідач повторно подав апеляційну скаргу на рішення суду 1-ї інстанції від 25.11.2025р., у якій, зокрема, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.01.2026р. апеляційну скаргу відповідача - залишено без руху з підстав несплати судового збору, а також не наданням доказів надсилання копії апеляційної скарги і копій доданих до неї матеріалів позивачу. При цьому, апелянту надано 5-денний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
07.01.2026р. апелянтом було повторно подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке, у свою чергу, мотивовано відсутністю фінансування на оплату судового збору під час воєнного стану.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.01.2026р. апеляційну ІНФОРМАЦІЯ_1 - повернуто апелянту.
12.01.2026р. відповідач повторно (втретє) подав апеляційну скаргу на рішення суду 1-ї інстанції від 25.11.2025р., у якій, зокрема, заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору та про поновлення строку оскарження судового рішення. Разом із тим, посилаючись на запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022р., апелянт просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження в розглядуваній справі поважними та поновити його.
Однак, наведені відповідачем підстави для поновлення процесуального строку не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.
Частиною 1 ст.295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.295 КАС України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч.2 ст.299 цього Кодексу.
Як вбачається із матеріалів апеляційної скарги та не заперечується відповідачем, оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду ухвалено - 25.11.2025р. та фактично отримано ним - 26.11.2025р., що підтверджується електронною довідкою. А відтак, строк на апеляційне оскарження вказаного рішення суду першої інстанції, у даному випадку, спливає - 26.12.2025р.(із врахуванням вихідних днів).
Втім, апеляційна скарга подана відповідачем до суду апеляційної інстанції лише 12.01.2026р., тобто зі значним пропуском визначеного ст.295 КАС України строку на апеляційне оскарження.
Так, аналіз положень ст.5,13 та 293 КАС України дозволяє дійти висновку про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням після розгляду справи у суді 1-ї інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.
Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Таким процесуальним обов'язком учасника справи визначено, зокрема, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги.
Встановлення процесуальних строків КАС України передбачено з метою дисциплінування учасників справи та своєчасного виконання ними передбачених цим же Кодексом процесуальних обов'язків. Разом із тим, КАС України передбачає і можливість поновлення пропущеного строку, однак у разі його пропуску з поважних причин.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці процесуальні строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено виключно у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
З огляду на викладене, варто наголошує, що відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного права на апеляційний перегляд справи, повинен був забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо строку подання даної апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого повинен був вчинити усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Так, норми КАС дійсно не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, за загальним правилом, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного нею вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Своєю чергою питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.72 КАС України).
При цьому, норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які, зокрема, є підставами для поновлення пропущеного строку. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з ч.1 ст.77 КАС України, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
У свою чергу, відповідачем не зазначено обставин, які перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно та які є об'єктивно непереборними або ж істотною перешкодою для своєчасного вчинення процесуальних дій. Наведені апелянтом твердження не можуть бути належними підставами для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду 1-ї інстанції, зважаючи той факт, що встановлений ст.295 КАС України строк на апеляційне оскарження рішення від 25.11.2025р. був пропущений з моменту отримання оскаржуваного судового рішення - 26.12.2025р.
Зловживання процесуальними правами не допускається.
Що ж стосується запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022р., варто наголосити на тому, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Разом із тим, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у всіх абсолютно випадках.
Між пропуском процесуального строку та введенням воєнного стану має бути безпосередній, прямий причинний зв'язок.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх ухвалах від 23.06.2022р. у справі №380/7251/21, у справі №520/8674/2020 та у справі №440/2822/20.
Таким чином, відповідачем допущено необ'єктивне та необґрунтоване зволікання з поданням апеляційної скарги, оскільки звернення до суду апеляційної інстанції відбулося майже через 2 місяці після винесення судового рішення судом 1-інстанції.
Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Так, за приписами ч.1 ст.133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено пільги щодо сплати судового збору, та ч.1 цієї ж статті визначені особи, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб'єктів, до яких таке відстрочення застосовується, обумовлені ст.8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 цієї статті, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити, звільнити від сплати або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 ст.8 Закону України «Про судовий збір» закріплено те, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч.1 цієї статті.
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов'язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Більше того, щодо сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря тих судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини стосовно її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат щодо сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Суд, що розв'язує питання про відкриття провадження (взяття до провадження заяви або скарги), встановивши за результатами розгляду відповідного клопотання наявність встановленої законом підстави для зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, та дійшовши висновку про потребу реалізації такого свого повноваження, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря судових витрат, якого зазнає сторона, є прерогативою відповідного суду.
Разом із тим, підстави для задоволення клопотання відповідача, у даному випадку, відсутні, оскільки наведені ним обставини не є поважними підставами для відстрочення сплати судового збору, а заявник не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія законодавства щодо зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати, відстрочення або розстрочення його сплати
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 18.03.2020р. у справі №420/3173/19, ухвалах від 30.12.2020р. у справі №560/3049/20, від 28.04.2022р. у справі №240/12834/21, у справі №560/8944/20, у справі №300/3392/21, у справі №240/10120/21, у справі №380/6677/21, ухвалі від 04.05.2022р. у справі №120/4055/21-а, ухвалі від 12.05.2022р. у справі №620/7674/21, ухвалі від 09.06.2022р. у справі №380/12274/21 та ухвалі від 20.06.2022р. у справі №380/7161/21.
При прийнятті таких висновків, суд враховує положення ст.129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Таким чином, обставини пов'язані з внутрішньою процедурою виділення та погодження коштів на сплату судового збору, а також обставини щодо фінансування суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для цієї мети, не можуть вважатися достатніми для відстрочення такої сплати.
Обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно. Застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Щодо суми судового збору, слід зазначити наступне.
У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового складає - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання апеляційної скарги розмір судового збору становить 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.3 ч.2 цієї статті).
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).
Станом на 01.01.2025р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає - 3028 грн.
Отже, враховуючи немайновий характер заявлених позовних вимог, за подання цього позову до суду 1-ї інстанції позивач повинен був сплатити судовий збір у сумі - 1211,20 грн. (3028 грн. х 0,4). А відтак, належною сумою сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у даному випадку, є сума у розмірі - 1453,44 грн. (1211,20 грн. х 1,5 х 0,8).
Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання цієї апеляційної скарги у розмірі - 1453,44 грн. за належними реквізитами щодо його сплати:
отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101;
код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку (МФО): 899998;
рахунок отримувача: UA678999980313101206081015758;
код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Окрім того, відповідно до п.2 ч.5 ст.296 КАС України, до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень ст.44 цього Кодексу.
Згідно з ч.9 ст.44 КАС України, у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.
Вищевказані документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
У той же час, саме по собі надсилання відповідних документів на електронну адресу сторони у справі, указану в документах, що подавались до суду, не заборонено, проте таке надсилання не підтверджує надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів позивачу у визначений положеннями КАС України спосіб, зокрема, ст.44 КАС України.
Аналогічні правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду від 30.05.2024р. у справі №990/88/24 та від 20.06.2024р. у справі №520/11485/22.
Так, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, дана скарга була сформована та подана через підсистему «Електронний суд», однак доказів надсилання копії апеляційної скарги і копій доданих до неї матеріалів позивачу апелянтом не надано. Надання при цьому відповідачем до суду доказів надсилання копій апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів представнику позивача не може вважатися належним виконання зазначених вимог процесуального законодавства.
Оскільки особою, яка оскаржує рішення суду в апеляційному порядку, не сплачено судовий збір, не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги та копій доданих до неї матеріалів позивачу, а також не зазначено належних підстав для поновлення пропущеного строку звернення до суду апеляційної інстанції, дана апеляційна скарга, на підставі ст.298 КАС України, підлягає залишенню без руху.
При цьому, протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянт має право звернутися до суду апеляційної інстанції із клопотанням про усунення недоліків та вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.133,169,295,269,298 КАС України,
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
У задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку апеляційного оскарження - відмовити.
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без руху.
Для усунення недоліків поданої апеляційної скарги надати апелянту 10-денний строк з моменту отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя Осіпов Ю.В.