Справа №295/364/26
1-кп/295/377/26
20.01.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України , -
В провадженні Богунського районного суду міста Житомира перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025060600001805 від 27.11.2025 р. за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.185 КК України .
Згідно ухвали слідчого судді Богунського районного суду міста Житомира від 28.11.2025 р. обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 26 січня 2026 року включно.
Прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого, яке мотивовано тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. На думку прокурора існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, на думку прокурора, обвинувачений усвідомлює те, що він може бути засудженим до реальної міри покарання, а тому з метою уникнення покарання може переховуватись від суду. ОСОБА_5 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, а на теперішній час на розгляді в судах перебувають кілька кримінальних проваджень про обвинувачення ОСОБА_5 , у тому числі у вчиненні злочинів проти власності. Також, ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту строком до 30.11.2025 р., а 27.11.2025 р. ОСОБА_5 було вчинено злочин, в якому він обвинувачується.
Обвинувачений ОСОБА_5 просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , пояснив, що там проживає його тітка.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 , просила змінити її підзахисному запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту, посилаючись на невідповідність запобіжного заходу у виді тримання під вартою тяжкості злочину, в якому обвинувачується її підзахисний. Крім того, ризики зазначені в клопотанні прокурором не є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього кодексу.
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
У відповідності до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання вчиненню дій, передбачених п.п. 1-5 частини 1 статті 177 КПК України. При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені п.п. 1-12 статті 178 КПК України.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя або суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного(обвинуваченого), має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, прокурор послався на існування ризику переховування від суду; незаконного впливу на свідків; вчинення нового кримінального правопорушення.
Щодо ризику переховуватися від суду, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі.
На переконання суду, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків суд враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Про ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить той факт, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину під час дії стосовно нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту в іншому кримінальному провадженні.
З встановлених ризиків, на цьому етапі кримінального провадження продовження строку застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання суду, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім встановлених ризиків, суд враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваного, майновий стан.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні прокурора, а застосування до обвинуваченого іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Згідно вимогам частини 3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Суд вважає обґрунтованим розмір застави, визначений ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 01.12.2025 р.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183-184, ч. 3 ст. 315, ст.ст. 369-372 КПК України, суд, -
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 21 березня 2026 року включно.
Визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 грн., яку має право внести обвинувачений або інша фізична чи юридична особа (заставодавець) на депозитний рахунок Богунського районного суду міста Житомира (м. Житомира одержувач ТУ ДСА України в Житомирській області, код 26278626, розрахунковий рахунок UA678201720355249002000000277, банк ДКС м. Київ).
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися за межі населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати до зберігання відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 21 березня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1