Справа №206/6912/25
2/206/646/26
13.01.2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий суддя Румянцев О.П.
секретар судового засідання Богатько Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Дніпро матеріали цивільної справи за позовною заявою за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до про розірвання шлюбу, -
02 грудня 2025 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся до Самарського районного суду міста із позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 до про розірвання шлюбу. В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилається на те, що 17 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №120. Від шлюбу сторони мають трьох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За згодою батьків, діти проживають разом з позивачем. Між батьками відсутній спір щодо місця проживання дітей. Шлюбні відносини поступово погіршувались між сторонами, в результаті чого фактично вони припинені у 2025 році і з того часу шлюб існує лише формально. Утворивши родину, вони не змогли зберегти її. Кожен з них має протилежні погляди на шлюб та сім'ю. Позивач та відповідач втратили почуття любові, взаємоповаги один до одного. Сім'я розпалась остаточно, у зв'язку з чим строк на примирення сторонам не потрібен. Отже, несумісність поглядів на життя створюють неможливість подальшого проживання однією сім'єю. Адже шлюб ґрунтується на розумінні та взаємоповазі подружжя. Збереження шлюбу, на думку позивача є безперспективним. Окрім цього застосування передбачених ст. 111 СК України заходів щодо примирення подружжя є недоцільним. Розірвати шлюб в органах РАЦС є неможливим, враховуючи, що подружжя має спільних неповнолітніх дітей, що стало підставою для звернення позивача за допомогою адвоката до суду з позовом. За таких підстав позивач стверджує, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б його інтересам. Просить розірвати шлюб.
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 04 грудня 2025 року справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача ОСОБА_3 в позові просить суд розглядати справу без його участі та без участі позивача.
Від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява з проханням розглядати справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступні підстави.
У відповідності до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що 17 червня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №120 (а.с.5).
Від шлюбу сторони мають трьох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6-8).
Також судом встановлено, що між сторонами по даній справі сімейні стосунки припинились з 2025 року. Зберігати сім'ю позивач не бажає та наполягає на розірванні шлюбу. Згідно з ч.5 ст.55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положенням ч.ч.3, 4 ст.56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст.110 цього Кодексу.
Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України, при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей, інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Статтею 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, що відповідає ст.51 Конституції України. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.48, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач не заперечує проти розірвання шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
З огляду на вищевикладене і приймаючи до уваги те, що шлюбні відносини між сторонами по даній справі припинені, суд дійшов висновку про те, що сім'я сторін розпалася остаточно, примирення бути не може і шлюб підлягає розірванню.
Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.24, 55, 56, 110-112 Сімейного Кодексу України, ст.ст.6-13, 33-34, 76-81, 83, 141, 206, 258-259, 263-265, 268, 272-279 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 17 червня 2011 року Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №120 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.П.Румянцев