Єдиний унікальний номер 205/365/26
Номер провадження 1-кс/205/204/26
19.01.2026 м.Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі слідчого судді ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача СД ВП№1 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотання про проведенні допиту потерпілої за місцем мешкання у кримінальному провадженні №12025047120000474,
На обґрунтування своєї скарги ОСОБА_3 посилається на те, що в провадженні СД ВП№1 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12025047120000474.
09.01.2026 старшим дізнавачем сектору дізнання ВП №1 Дніпровського РУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 06.01.2026 щодо проведення її допиту та вручення пам'ятки потерпілої за місцем її фактичного проживання або в режимі відеоконференції. Вважає оскаржувану постанову незаконною та просить її скасувати, оскільки є внутрішньо переміщеною особою, фактично проживає у місті Стрий Львівської області, має малолітню дитину дев'яти років, працює асистентом вчителя у Миртюківському ліцею Стрийської міської ради, зважаючи на викладені обставини, її прибуття до м. Дніпро є об'єктивно неможливим.
До скарги заявницею долучено копію оскаржуваної постанови, клопотання потерпілої про її допит за місцем мешкання, довідку Миртюківського ліцею Стрийської міської ради від 10.09.2025 про те, що ОСОБА_3 працює асистентом вчителя, сертифікат підвищення кваліфікації ОСОБА_3 .
Дізнавач у судове засідання не з'явилась, про час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд скарги без її участі.
Скаржниця надала суду заяву про розгляд скарги без її участі.
Згідно ч.3 ст.306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши скаргу та долучені до неї додатки, а також матеріали кримінального провадження №12025047120000474, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржене, зокрема, рішення дізнавача про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.
Статтею 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до ст.40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого та несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
Згідно ч. 5 ст.110 КПК України постанова дізнавача складається із вступної частини, мотивувальної та резолютивної частин; мотивувальна частина повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Таким чином, постанова дізнавача має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи.
Встановлено, що в провадженні старшого дізнавача СД ВП №1 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження №12025047120000474 за ч.1 ст.164 КК України.
21.12.2025 ОСОБА_5 звернулась до дізнавача із письмовим клопотанням про вручення їй пам'ятки про права потерпілого.
26.12.2025 дізнавач направила на адресу скаржниці лист №439148 про необхідність прибути до сектору дізнання ВП№1 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області для отримання вказаної пам'ятки.
31.12.2025 дізнавач отримала клопотання ОСОБА_3 про проведення допиту та вручення пам'ятки про права потерпілої за місцем мешкання шляхом доручення проведення слідчих дій Стрийському районному управлінню поліції ГУНП у Львівській області або проведення допиту в режимі відеоконференції.
09.01.2026 старшим дізнавачем винесено постанову про відмову в задоволенні вказаного клопотання.
Аналізуючи зміст оскаржуваної постанови на предмет обґрунтованості, суд звертає увагу на те, що дізнавач у мотивувальній частині постанови зазначає про те, що потерпіла не позбавлена права проведення допиту в режимі відеоконференції за наявності передбачених ст.232 КПК України підстав та технічної можливості, водночас, відмовляє у задоволенні клопотання потерпілої, не обґрунтовуючи та не наводячи підстави для відмови у його задоволенні.
Зокрема, дізнавач в оскаржуваній постанові не проаналізувала наявність або відсутність підстав для дистанційного допиту потерпілої, на які вона посилається, зокрема, неможливість безпосередньої участі останньої у досудовому провадженні з причини віддаленості місця мешкання від місця проведення досудового розслідування, наявності у потерпілої малолітньої дитини, що мешкає разом із нею, не враховано об'єктивні обставини введення воєнного стану в Україні.
Окрім того, у постанові відсутній висновок неможливість проведення допиту потерпілої саме в режимі відеоконференції та неможливість доручення проведення такої дії органу досудового розслідування за місцем мешкання потерпілої, а також не обґрунтовано таку неможливість.
Мотивуючи прийняте рішення, дізнавач обмежилась лише наведенням у постанові норми ст.232 КПК України та посиланням на відсутність в неї обов'язку забезпечити проведення слідчих дій за місцем мешкання потерпілої.
З огляду на встановлені в ході розгляду скарги обставини, слідчий суддя вважає, що рішення про відмову в задоволенні клопотання потерпілої прийнято дізнавачем без належного обґрунтування та мотивування, що є суттєвим порушенням і безпосередньо впливає на законність прийнятого рішення.
Зважаючи на викладене, постанова старшого дізнавача СД ВП№1 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 09.01.2026 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 підлягає скасуванню.
Отже, у цій частині скарга підлягає задоволенню.
Щодо вимоги скаржниці зобов'язати орган досудового розслідування провести її допит та вручити пам'ятку в режимі відеоконференції, а також доручити проведення допиту органу поліції за місцем її фактичного мешкання, слідчий суддя зауважує на таке.
Враховуючи різну правову природу «рішень» і «дій», ч. 2 ст. 307 КПК України визначає різні повноваження слідчого судді у випадку їх оскарження. При оскарженні дії або не здійснення дії слідчий суддя має повноваження зобов'язати припинити дію або здійснити дію, однак не має повноважень скасувати дію, що вже відбулася. У той же час по відношенню до оскаржених рішень слідчий суддя має повноваження лише скасувати таке рішення, але не має повноважень зобов'язати прийняти рішення. Тим більше слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти слідчий або прокурор у конкретному випадку, оскільки таким чином суддя втрутиться в сферу повноважень цих осіб і фактично візьме участь у діяльності сторони обвинувачення всупереч своїй ролі в провадженні (ч. 3 ст. 22 КПК України). Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.02.2023 у справі №405/680/22.
Отже, у даному випадку слідчий суддя не має повноважень визначати, яке саме рішення має прийняти дізнавач за результатами розгляду клопотання скаржниці та зобов'язувати його вчиняти конкретні слідчі дії, оскільки таке рішення перебуває поза межами повноважень слідчого судді.
Таким чином, у задоволенні вказаної вимоги скаржниці необхідно відмовити.
Частиною 3 ст. 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
На підставі викладеного, керуючись ст.2, 3, 9, 91, 94, 110, 238, 242, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Скасувати постанову старшого дізнавача ВП №1 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 09.01.2026 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12025047120000474 за ч.1 ст.164 КК України.
У задоволенні скарги в іншій частині відмовити.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1