Справа № 202/7400/24
Провадження № 2/202/219/2026
09 січня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючої судді - Бєсєди Г.В.
за участю секретаря - Міщенко М.С.
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Гасанової М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_3 про стягнення частини страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди, -
Представник ОСОБА_2 - адвокат Гафич І.І. звернувся до суду із позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_3 про стягнення частини страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що дорожньо-транспортна пригода трапилось 17 листопада 2023 року о 20 год. 15 хв. в м. Дніпрі по пр. Слобожанському в районі е/о 498, за участю транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та транспортного засобу Chevrolet Malibu з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 . ОСОБА_2 , як власниці транспортного засобу Chevrolet Malibu з номерним знаком НОМЕР_3 завдано матеріальних збитків. На момент ДТП, водій транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF з номерним знаком НОМЕР_4 , був забезпечений в ПрАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» за договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №216855046. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2024 року у справі №202/81/24 ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУПАП. Враховуючи наведене з страхової компанії на користь позивача підлягає стягненню невиплачену частину страхового відшкодування в сумі 31 448 грн. 25 коп. З ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода в сумі 132 870,04 грн. та моральна шкода в сумі 10 000 грн. Наголошував, що моральна шкода, завдана не лише у зв'язку з пошкодженням майна позивача, яке було єдиним сімейним засобом пересування та спричинило сильні душевні хвилювання через порушення звичайного порядку життя та обмеження у переміщенні, але й через протиправні дії ОСОБА_3 , а саме порушення правил дорожнього руху, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб позивача, за внутрішнім переконанням сторони позивача, з урахуванням принципів розумності і справедливості має бути відшкодована моральна шкода в сумі 10 000 грн.
Представник приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» надав відзиві на позовну заяву в якому зазначав, що ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» розпорядженням до страхового акту №34823/2 прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 128 551,75 грн. (вартість ремонту з урахуванням зносу 128 551,75 грн. (121 483,62 грн. - попередні виплати; 7 068,13 грн.- доплата), яке було перераховано на користь позивача. Отримання даних коштів не заперечується позивачем та підтверджується доводами, викладеними у позовній заяві та наданою платіжною довідкою. Відповідач не порушив норми закону щодо порядку та строків виплати страхового відшкодування, здійснивши відшкодування завданого позивачу матеріального збитку. Визначення розміру страхового відшкодування згідно закону покладається виключно на страховика. Відповідач не погоджується із порядком та розміром матеріальної шкоди, нарахованої позивачем. Відповідач виконав свій обов'язок щодо врегулювання страхової події та визначення розміру збитку, тому підстави для прийняття для визначення розміру шкоди на підставі звіту позивача, відсутні. Поданий позивачем до матеріалів справи звіт №19/01-24 не є результатом проведення судової експертизи, а тому не є обов'язковим при здійснені оцінки доказів у справі. При розрахунку матеріальної шкоди, в ремонтній калькуляції оцінювача ОСОБА_5 ціни визначено станом на 16.10.2023, тоді як подія сталася 17.11.2023, також невірно обрано вартість запчастин, значно завищена від реальних цін. Звіт позивача не містить відомостей про розмір ПДВ, що не відшкодовуються страховиком згідно ст. 36.2 Закону. Позивачем не було надано доказів фактичного ремонту автомобіля автотранспортним підприємством, платником ПДВ, на підставі чого вартість відновлювального ремонту не зменшується на запасні частини та матеріали на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. Оскільки висновок оцінювача ОСОБА_5 не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами та не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, Відповідач просить суд відхилити поданий позивачем звіт №19/01-24, оскільки останній є неналежним, не достовірним та не допустимим доказом по даній справі і не має бути прийнятий судом через суттєві недоліки у його складанні. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Догонова Т. надала відзив на позовну заяву в якому зазначала, що страхова компанія повністю відшкодувала позивачу розмір завданих матеріальних збитків на ремонт автомобіля та що страхове відшкодування було здійснено на підставі звіту оцінювача, який складено на підставі та у відповідності до вимог закону. Зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №9/01-24 від 05.01.2024 позивач не згодний, та вважає, що ціни у звіті є завищеними, дата оцінки не відповідає події, не вказано для чого зроблений звіт та не зазначено, що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність. Заперечувала щодо стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 10 000 грн оскільки позивачем не надано жодних належних доказів, які підтверджують таку шкоду.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Гафич І.І. надав відповідь на відзив в якій зазначав, що виплата страхового відшкодування ПрАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» була здійснена без погодження з особою, яка має право на отримання відшкодування, відповідно до п. 36.2 Статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» що спростовує позицію страхової компанії про не порушення норм закону щодо порядку та строків виплати страхового відшкодування. Зазначав, що позивачем було направлено до ПРАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» Звіт про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №19/01-24 від 05 січня 2024 року, щодо якого жодних зауважень від приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» не надходило. Окрім того, позивачем не було надано письмової згоди відшкодування ПрАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» про погодження розміру страхового відшкодування.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Гафич І.І. позов підтримав та просив задовольнити.
Представник приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином. Представник приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звертався із заявою про відкладення розгляду справи, що свідчить про обізнаність по дату та час проведення судового засідання. Доказів в підтвердження поважності причини неявки в судове засідання представником відповідача не надано. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відповідачем було надано відзив на позовну заяву, з відповідними доказами в обґрунтування своїх заперечень, які судом були прийняті та долучені до матеріалів справи.
Щодо доводів представника приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про намір здійснити оплату за проведення експертизи, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки справа перебувала в експертній установі понад один рік, протягом якого відповідач, будучи належним чином обізнаним про необхідність оплати експертизи, без поважних причин не вжив жодних дій для її оплати. Водночас доказів оплати експертизи не надано і до судового засідання, призначеного на 06.01.2026 року.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 28.10.2024 за клопотанням представника приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" призначено у справі за позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", ОСОБА_3 про стягнення частини страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди судову автотоварознавчу експертизу.
27.11.2025 на адресу Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла цивільна справа з експертної установи без проведеної автотоварознавчої експертизи через нездійснення оплати представником приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" за проведення судової експертизи.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 01.12.2025 поновлено провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", ОСОБА_3 про стягнення частини страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2024 року у справі № 202/81/24 17 листопада 2023 року о 20 год. 15 хв. в м. Дніпрі по пр. Слобожанському в районі е/о 498 сталося дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та транспортного засобу Chevrolet Malibu з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 . ОСОБА_2 , як власниці транспортного засобу Chevrolet Malibu з номерним знаком НОМЕР_3 завдано матеріальних збитків.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22.02.2024 року у справі №202/81/24 ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
На момент ДТП, водій транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF з номерним знаком НОМЕР_4 , був забезпечений в ПрАТ СК «ПЗУ УКРАЇНА» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №216855046.
ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» розпорядженням до страхового акту №34823/2 прийняло рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 128 551,75 грн. (вартість ремонту з урахуванням зносу 128 551,75 грн. (121 483,62 грн. - попередні виплати; 7 068,13 грн.- доплата), яке було перераховано на користь позивача.
За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.
Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано порядок відшкодування шкоди, завданої власнику (володільцю) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, та яка пов'язана з фізичним знищенням транспортного засобу.
Пунктом 30.1 цієї статті Закону передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц зазначено, що у випадку, якщо транспортний засіб є фізично знищеним, то його власнику відшкодовується виключно різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП (п.п.46-48).
У пункті 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №19/01-24 від 05 січня 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, що оцінюється, марки CHEVROLET MALIBU, реєстраційний номер НОМЕР_5 на дату події 17 листопада 2023 р., становить: 396 720,00 грн.; вартість відновлювального ремонту КТ3 CHEVROLET MALIBU, реєстраційний номер НОМЕР_6 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить: 500 780,20 грн.; ринкова вартість КТЗ марки CHEVROLET MALIBU, реєстраційний номер НОМЕР_5 , без урахування аварійних пошкоджень на дату події 17 листопада 2023 р., становить: 396 720,00 грн.; вартість в пошкодженому стані після ДТП КТЗ марки CHEVROLET MALIBU, реєстраційний номер НОМЕР_7 становить: 103 849, 96 грн.
Оскільки вартість відновлювального ремонту значно перевищує ринкову вартість цього автомобіля на дату настання ДТП, транспортний засіб КТ3 CHEVROLET MALIBU, реєстраційний номер НОМЕР_6 , вважається фізично знищеним.
Зважаючи на те, що відповідачами не надано жодного доказу на спростування заявленого позивачам розміру страхового відшкодування, при визначенні матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок страховика винуватця ДТП у зв'язку з фізичним знищенням автомобіля КТ3 CHEVROLET MALIBU, реєстраційний номер НОМЕР_6 , слід виходити із даних звіту № 19/01-24 від 05 січня 2024 року.
За таких підстав, з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування в межах страхового ліміту в сумі 31 448, 25 грн, яке обраховане як різниця між ринковою вартістю КТЗ до настання ДТП та вартістю КТЗ після ДТП.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_3 , перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_3 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, а тому вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 132 870, 04 грн підлягають задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до частини першою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Водночас моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Суд, враховуючи, що внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_3 , які призвели до вимушених змін у життєвих стосунках, зусилля, які необхідні для відновлення попереднього стану, глибину фізичних і душевних страждань вважає, що відшкодування моральної шкоди необхідно визначити у розмірі 4 000 грн. на користь ОСОБА_2 .Вказана сума відповідає вимогам розумності і справедливості, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України відповідно до якої з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача, пропорційно до задоволених вимог, сплачений ним при зверненні до суду судовий збір.
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ОСОБА_3 про стягнення частини страхового відшкодування, матеріальної та моральної шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) страхове відшкодування в сумі 31 448, 25 грн.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) судовий збір в сумі 314, 51 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) матеріальну шкоду в сумі 132 870, 04 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) моральну шкоду в сумі 4 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 ) судовий збір в сумі 1 813, 15 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Бєсєда