№ 207/8443/25
№ 3/207/79/26
19 січня 2026 року суддя Південного районного суду міста Кам'янського Бушанська О.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працює, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 КпАП України,
Відповідно до протоколу Серії ВАД №869627 від 17.12.2025 року: 02.12.2025 гр. о 09.48 год. гр. ОСОБА_1 ухилялась від виконання своїх батьківських обов'язків щодо неповнолітньої сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось у завданні останнім малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Своїми діями вчинила правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст. 184 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала, пояснила, що син залицявся до дівчини, хотів одягти їй капюшон, та дівчина сказала, що він її штовхнув. Син її не бив та не штовхав. Вона запитала у дівчини, хто її штовхнув на що вона відповіла, що не бачила.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1ст.184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, перелік яких є вичерпним, визначеніст. 150 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та/або не в повному обсязі.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у трьох різних формах: ухилення від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя дитини; ухилення від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов навчання дитини; ухилення від обов'язків щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини.
Ухиленням від виконання батьківських обов'язків не вважається будь-яка дія, а є лише невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно дост. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, з наявних в матеріалах справи доказів, неможливо поза розумним сумнівом стверджувати, що дівчину бив саме син ОСОБА_1 , оскільки сама дівчина сказала ,що не бачила, хто її бив, а мати дівчини знає про події лише зі слів своєї доньки, яка повідомила, що хлопець надів капюшон і почав бити.
Таким чином, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд приходить до висновку що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв'язку із чим ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП і, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КпАП України.
Керуючись ст.ст.184,245,247, 251,252,283,284,288,289 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Південний районний суд міста Кам'янського в строк 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Бушанська О.В.