Справа № 166/1877/25
Провадження № 2/166/32/26
категорія: 38
іменем України
20 cічня 2026 року сел. Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Фазан О. З.,
за участю секретаря Приймачук О. М.,
представника позивача Морозової В. В.,
представника відповідачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (далі - ТОВ "Коллект Центр") ОСОБА_3 у листопаді 2025 року звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0960140503 від 05.09.2019 у розмірі 65627,59 грн.
Позов мотивує тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфінанс" (далі - ТОВ "Інфінанс") та ОСОБА_2 05 вересня 2019 року укладено договір позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту № 0960140503 (далі - Договір позики).
Відповідно до умов Договору позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн., в межах строку дії договору - 36 календарних місяців з дня підписання Договору позики з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Строк та умови користування кожним траншем є окремим та визначається сторонами відповідно до умов Договору позики.
Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України.
Пропозиція (оферта) на отримання 1 траншу кредиту згідно із заявкою-анкетою № 000000000011364 від 07.01.2020 в рамках Договору позики підписано позичальником 05 вересня 2019 року, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений позичальником в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання Договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, ТОВ "Інфінанс" було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому договором.
14 липня 2021 року між ТОВ "Інфінанс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі ТОВ "Вердикт Капітал") укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ "Інфінанс" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" право вимоги до позичальників, у тому числі за укладеним з ОСОБА_2 . Договором позики.
У свою чергу, 10 січня 2023 року ТОВ "Вердикт Капітал" відступило право вимоги до позичальників ТОВ "Коллект Центр" відповідно до договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023, у тому числі за укладеним між ТОВ "Інфінанс" та ОСОБА_2 . Договором позики.
Відповідачка не виконує свого зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування кредитом не сплачує, у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості становить 79200 грн 13 коп., з яких: 4939,95 грн заборгованість за тілом кредиту та 74260,18 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.
Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 65627,95 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 4939,95 грн ; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 60687,64 грн. Крім того, просить стягнути з відповідачки судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та 16000 грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалою від 04.11.2025 дану справу прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
19.11.2025 від представника відповідачки адвоката Єлісєєва Д.О. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що сума заборгованості за відсотками, які заявлені за Договором № 0960140503 від 05.09.2019 року про надання кредиту, в розмірі 60687,64 гривень, є несправедливими у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитодавця, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором.
Зазначив, що кредитний договір укладено 05.09.2019 року, відповідно до Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту максимальний строк (кількість календарних днів користування Кредитом (траншем)) становить 30 календарних днів (тобто місяць), виходячи з облікової ставки на момент укладення договору, сума заборгованості за тілом кредиту та несплаченими відсотками повинна становити 4940 (тіло кредиту) * 17 (облікова ставка НБУ на момент укладення договору) / 12 (к-сть місяців у році) = 6 998, 33 грн.
Вказав, що позивачем не подано належних та допустимих доказів (первинних документів) виконання грошового зобов'язання первісним кредитором перед відповідачем за договором позики, а також наявності у відповідачки заборгованості за цим договором у заявленому розмірі.
Крім того зазначив, що обсяг виконаної правничої допомоги у цивільній справі, яка за своєю категорією в розумінні п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, неспіврозмірний із розміром оплати послуг, які просить стягнути позивач. Зазначена справа є шаблонною, тому не потребує значної витрати часу адвоката. Вказав, що позивачем не додано доказу сплати гонорару за надання правової допомоги, а отже, позивачем не доведено здійснення витрат на правову допомогу. Важає, що жоден із доданих документів до позовної заяви не доводить факт оплати договору. Таким чином, до матеріалів справи не надано підтвердження перерахування коштів за договором про надання правової допомоги. Враховуючи недоведеність понесених витрат на правничу допомогу, підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відсутні.
Просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме на суму 6998,33 грн, у решті позовних вимог - відмовити.
24.11.2025 від представника позивача керівника Ткаченко М. М. через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідачкою було укладено Договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням Договору позичальник отримав від кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, відповідач усвідомлював всі ризики, пов'язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків.
Крім того, сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідачка погодилася на зазначені умови. Отже, нею було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначив, що відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідачки не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою її думкою. Отже, такі твердження вважає є припущеннями.
Просить позовну заяву задовольнити.
Судові засідання 05.12.2025, 23.12.2025 відкладено за клопотання представника відповідачки адвоката Єлісєєва Д.О..
У судовому засіданні 15.01.2026 року представник позивача Морозова В. В. позов підтримала з підстав, наведених у позові.Додатково пояснила, що відповідачкою взято два транши позики, які погашено та взято третій транш строком на 30 календарних днів із процентною ставкою 1,75 % за один календарний день та користування позикою протягом 36 місяців відповідно до п.1.7 договору із сплатою процентів.Доказом отримання двох траншів є розрахунок заборгованості. Представник позивача ствердила, що факт оплати послуг адвоката є необов'язковим для їх стягнення та визначені проценти за користування позикою 1,75% за день відповідають закону на час укладення договору між сторонами. Також відмітила, що вартість кредиту в сумі 2594 грн у тому випадку , коли повернуто кредит у строк 30 днів.
Предствник відповідача адвокат Тащі М. М. позовні вимоги визнав частково на суму 6998,33 грн відповідно власного розрахунку , в тому числі 4940 грн сума позики. Крім того, представник відповідачки не визнав суму 16000 грн витрат на правову допомогу, оскільки відсутні докази сплати цієї суми за надані послуги адвоката.
Заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази , суд дійшов наступного висновку.
Суд установив, що 05 вересня 2019 року ТОВ "Інфінанс" та ОСОБА_2 уклали Договір позики, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора. За умовами Договору позики ТОВ "Інфінанс" надає ОСОБА_2 кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн, в межах строку дії Договору - 36 календарних місяців з дня підписання договору, з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами (а.с. 24-26; 43-44 ).
З акцепту оферти від 07.01.2020 вбачається, що розмір кредиту (траншу) становить - 4940 грн, строк користування кредитом (траншем) - 30 днів; строк дії Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту 3 роки; відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом; річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить - 638,75%; загальна вартість кредиту у грошовому виразі становить 2594 грн. Отже, підписуючи акцепт оферти, заявку-анкету на отримання кредиту, вказавши свої ідентифікуючі дані, відповідач одночасно погодився із вказаними умовами договору позики (а.с. 44,36)).
З довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 7493_25703142728 від 03.07.2025 підтверджується перерахування на картку № НОМЕР_1 відповідачу грошових коштів у сумі 4940 грн (а.с. 45,46).
З розрахунку заборгованості ТОВ "Інфінанс" за договором № 0960140503 від 05.09.2019 року вбачається, що у ОСОБА_2 наявна заборгованість за договором у розмірі 57011,2 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4939,95, та заборгованості по процентам 52071,25 грн (а.с. 47-53).
Між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Інфінанс" 14 липня 2021 року укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ "Інфінанс" відступило ТОВ "Вердикт Капітал" право грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором № 0960140503( а.с.9-20)
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021 ТОВ "Вердикт Капітал" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 у сумі 43064,40 грн, що складається з 4939,95 грн заборгованості за тілом кредиту та 38124,45 грн заборгованості за відсотками( а. с. 21-23).
Згідно з розрахунком заборгованості фізичної особи ОСОБА_2 перед ТОВ "Вердикт Капітал" за кредитним договором № 0960140503 станом на 10.01.2023 становить 79200 грн 13 коп., з яких з яких: 4939,95 грн заборгованість за тілом кредиту та 74260,18 грн . заборгованість за відсотками ( а. с. 7).
У подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ "Вердикт Капітал" та ТОВ "Коллект Центр" укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги відповідно до умов якого ТОВ "Коллект Центр" набуло право вимоги до ОСОБА_2 за договором № 0960140503 від 05.09.2019.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 ТОВ "Коллект Центр" набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 в сумі 79200 грн 13 коп., що складається з 4939,95 грн заборгованості за основною сумою боргу та 74260,18 грн заборгованості за відсотками( а. с. 31-34).
Згідно з розрахунком заборгованості здійсненим ТОВ "Коллект Центр" станом на 22 жовтня 2025 року заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ "Коллект Центр" становить 79200,13 грн , з яких: 4939,95 грн заборгованість за тілом кредиту та 74260,18 грн заборгованість за відсотками. Загальна заборгованість заявлена до стягнення становить 65627,59 грн , з яких: 4939,95 грн заборгованість за тілом кредиту та 60687,64 грн заборгованість за відсотками ( а. с. 8).
Усупереч умовам Договору відповідачка не виконала своїх зобов'язань. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідачка, остання не здійснив жодного платежу для погашення заборгованості за Договором.
Установлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з Кредитного договору.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши укладення між сторонами Кредитного договору, а також наявність заборгованості за ним, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4939,95 грн.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 року по справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
З наданого представником позивача розрахунку установлено, що за період поза межами строку кредитування, позикодавець продовжував нараховувати саме проценти за "користування кредитом". Позивачем в позовній заяві зазначено, що підтверджується доданими розрахунками заборгованості, що будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії Кредитного договору позики є безпідставним, тому проценти за користування коштами за Кредитним договором повинні нараховуватися упродвож 30 днів, як передбачено п.1.6 Договору та відповідає Пропозиції надання 3 траншу кредиту згідно Заявки -анкети № 000000000011364 від 07 січня 2020 року в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0960140503 від 05.09.2019 року ( оферта) ( а. с. 43) , Акценпт оферти від 07.01.2020 року на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки -анкети № 000000000011364 від 07 січня 2020 року в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0960140503 від 05.09.2019 року ( а. с. 44) , заявки- анкети на отримання кредиту ОСОБА_2 ( а.с. 36).
Судом проведено власний розрахунок заборгованості ОСОБА_2 зі сплати відсотків протягом 30-ти денного строку користування Кредитом за процентною ставкою 1,75%, яка складає: 4940 грн (тіло кредиту) х 1,75% : 100 % х 30 (днів) = 2593,5 грн.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі. Відтак, надані позивачем витяги з реєстрів боржників до договорів факторингу не можуть уважатися належними доказами наявності такої заборгованості.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з ОСОБА_2 у користь ТзОВ " Колект Центр" заборгованості за Кредитним договором у сумі 7533,45 грн, з яких: 4939,95 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2593,5 грн - заборгованість по відсотках.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 278,07 грн . (7533,45/65627,59*2422,40 =278,07).
Крім того, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТзОВ "Колект Центр" витрати на правову допомогу в розмірі 16000 грн.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024, укладений між ТОВ "Коллект Центр" та адвокатським об'днанням "Лігал Асістанс"; прайс-лист АО "Лігал Ассістанс", затверджений рішенням Загальних зборів № 01-11/2023 від 01.11.2023; заявку на надання юридичної допомоги № 2586 від 01.09.2025 та витяг з акту № 14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025, згідно з якими АО "Лігал Ассістанс" надало правову допомогу ТОВ "Коллект Центр" щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № 0960140503 на загальну суму 16000 грн.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача оскільки стягнення заборгованості також є предметом його діяльності, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяв та клопотань представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 278,07 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн, загалом 2278,07 грн
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 549, 610, 611, 625, 629, 1048-1050, 1077 ЦК України, суд
ухвалив :
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр", заборгованість за Договором надання позики № 0960140503 від 05.09.2019 в сумі 7533 ( сім тисяч п'ятсот тридцять три ) грн 45 коп, з яких: 4939,95 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2593,5 грн - заборгованість по відсотках.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" судовий збір у розмірі 278 (двісті сімдесят вісім ) грн 07 коп та 2000 ( дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306)
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Ратнівського
районного суду О.З. Фазан