П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/19306/25
Перша інстанція: суддя Попов В.Ф.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Градовського Ю.М., суддів: Бітова А.І., Єщенка О.В., розглянувши питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020р. по 20 травня 2023р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період; грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30 серпня 2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15 січня 2004р. №44;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020р. по 20 травня 2023р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 1.01.2020р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 1.01.2021р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р., встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30 серпня 2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15 січня 2004р. №44;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не підготовки та не направленні до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за вислугою років оновлених грошового атестату та довідки на ім'я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 видати на ім'я ОСОБА_1 оновлених грошового атестату та довідки на ім'я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020р. до 19.05.2023р. включно, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, які виплачувались у цьому періоді, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Зобов'язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020р. до 19.05.2023р. включно, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та премії, які виплачувались у цьому періоді, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись із даним судовим рішенням, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 5.12.2025р. апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 залишено без руху, у зв'язку із необхідністю заявлення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, несплатою судового збору у розмірі 1 453,44грн..
18.12.2025р. до суду надійшли заява ВЧ НОМЕР_1 про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги та про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Вирішуючи питання про поновлення строку, колегія суддів вказує наступне.
Частиною 1 ст.295 КАС України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду подаються протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно з ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч.3 ст.295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Одеського окружного адміністративного суду постановлене 21.10.2025р., а апеляційну скаргу подано до суду через ЄСІТС 28.11.2025р., тобто з пропуском 30-денного строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт посилається на затримку бюджетного фінансування, організаційні обмеження під час воєнного стану, значним навантаженням у зв'язку з великою кількістю судових спорів.
Надаючи оцінку вказаному, судова колегія зазначає наступне.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа “Стаббігс на інші проти Великобританії», справа “Девеер проти Бельгії», справа “Креуз проти Польщі»).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Щодо посилань скаржника на завантаженість юридичної групи ВЧ НОМЕР_1 , у зв'язку з чим строк звернення до суду був пропущений, судова колегія зазначає, що внутрішня організація роботи щодо підготовки апеляційної скарги (належна або неналежна) не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку апеляційного оскарження та, відповідно, не є доказом того, що скаржник з об'єктивних причин був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом встановленого процесуальним законодавством строку, а навпаки, свідчить про неналежну організацію роботи.
Колегія суддів зауважує, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Окрім того, апеляційний суд вказує, що довготривала процедура погодження сплати судового збору, затримка фінансування органу, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що звертаючись 28.11.2025р. із апеляційною скаргою до суду, ВЧ НОМЕР_1 не сплатила судовий збір за звернення зі скаргою у даній справі.
Таким чином, доводи клопотання ВЧ НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження щодо того, що відповідач був позбавлений можливості раніше подати апеляційну скаргу без сплати судового збору є безпідставними.
Апеляційний суд зауважує, що підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Однак, апелянтом не вказано підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають критеріям поважності та об'єктивності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Приписами ч.3 ст.299 КАС України визначено, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмовити у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст.295, 296, 299 КАС України, суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.
Головуючий-суддя Ю.М. Градовський
Судді А.І. Бітов
О.В. Єщенко