20 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/11825/25
Суддя-доповідач Третього апеляційного адміністративного суду Семененко Я.В. розглянувши клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та продовження строку на подачу заяви з наведеними іншими підставами для поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року по справі № 160/11825/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 , направлена через підсистему “Електронний суд».
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 січня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:
- сплати судового збору у розмірі 1453,44 грн. та надання документу про сплату судового збору;
- надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.
В межах встановленого строку Військовою частиною НОМЕР_1 через підсистему “Електронний суд» подано до суду апеляційної інстанції клопотання про відстрочення на 15 календарних днів сплати судового збору та продовження на 15 календарних днів строку на подачу заяви з наведеними іншими підставами для поновлення строку на подання апеляційної скарги у цій справі. Заява вмотивована тим, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , тобто не має банківських рахунків, не володіє та не розподіляє кошти. Фінансування грошового забезпечення військовослужбовців, оплати за виконання рішень судів та зокрема оплата судового збору проводиться виключно військовою частиною НОМЕР_2 на підставі рапортів/заявок військової частини НОМЕР_3 . 25 грудня 2025 за вих. № 1681/1925 командиром військової частини НОМЕР_1 подано рапорт про необхідність здійснити оплату судового збору. Також, як зазначає скаржник, враховуючи, що не залежно від наведення апелянтом у заяві додаткових підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, несплата судового збору є перешкодою у відкритті провадження з розгляду апеляційної скарги, тому, з метою одночасного вчинення встановлених ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду процесуальних дій, разом із заявою про відстрочення сплати судового збору, доцільним та підставним буде заявлення до суду клопотання про продовження встановленого судом строку для подання заяви із наведенням додаткових підстав для поновлення строку на подання апеляційної скарги.
Під час вирішення поданого скаржником клопотання слід зазначити наступне.
Статтею 296 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає апеляційну скаргу, додати до апеляційної скарги документ про сплату судового збору.
При цьому, зміни до законодавства в частині необхідності сплати судового збору, на період дії воєнного стану, внесені не були.
Таким чином, особа, яка звертається до суду апеляційної інстанції, повинна дотримуватися вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги та вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання такого обов'язку.
За змістом частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, як слідує з наведеної норми права відстрочення сплати судових витрат є правом, а не обов'язком суду.
Суд виходить з того, саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення сплати судових витрат; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, невизнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у нього коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судових витрат.
Суд наголошує на тому, що відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо своєчасної сплати судового збору.
Отже, держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
При цьому, суд зауважує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Суд також зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
За вказаних обставин та з урахуванням встановленого наведеними законодавчими приписами режиму правового регулювання питання відстрочення сплати судового збору, визначених законодавцем умов та підстав для цього, подане відповідачем клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Щодо порушеного питання про продовження процесуального строку на усунення іншого недоліку апеляційної скарги, то суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що за підставою встановлення процесуальні строки поділяються на строки встановлені законом та строки встановлені судом.
Якщо збіг строк, який встановлений законом, то він може бути поновлений, а якщо збіг строк, який встановлений судом, то він може бути продовжений.
У даному випадку десятиденний строк, наданий скаржнику для усунення недоліків, встановлений саме законом (частиною другою статті 169 КАС України), тому суд доходить висновку про те, що положення статті 121 КАС України не можуть бути застосовані.
Разом з тим, з огляду на наведені скаржником аргументи, суд вважає за можливе встановити скаржнику строк у 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.
У межах наведеного строку скаржнику слід надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн., а також заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.
Керуючись ст.ст.118, 133 КАС України, суддя, -
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.
Клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - задовольнити частково.
Встановити Військовій частині НОМЕР_1 строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС “Електронний кабінет», а у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку.
Ухвала набирає законної сили 20.01.2026 та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.В. Семененко