20 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/18428/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року (суддя М.В. Дєєв) у справі № 160/18428/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , у якому просив визнати протиправними та скасувати:
- наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2024 № 297 та наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2024 № 192-РС;
- наказ командира в/ч НОМЕР_1 № 165 від 11.04.2024р. та наказ про результати службового розслідування по обставинам СЗЧ ОСОБА_1 (в разі наявності);
- доповідь командира військової частини НОМЕР_1 №1887 від 04.09.2024 по факту самовільного залишення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ;
- повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення (повторно) від 12.09.2024р. за №1094;
- наказ в/ч НОМЕР_1 про оголошення позивача у розшук.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні накази є протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивач ніякого злочину не скоював, а відповідачі суттєво порушують права позивача щодо звільнення зі служби за станом здоров'я.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року у справі № 160/18428/25 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування доповіді командира військової частини НОМЕР_1 №1887 від 04.09.2024 по факту самовільного залишення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення (повторно) від 12.09.2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що доводи позивача про протиправність спірних наказів по суті зводяться до порушення процедури проведення службового розслідування,
проте не спростовують факту самовільного залишення позивачем військової частини.
Суд вказав, у ході судового розгляду даної справи протиправність дій відповідачів проведення службового розслідування та вчинення подальших необхідних дій про винесення наказів про оголошення в розшук та призупинення військової служби позивача судом не встановлено та матеріали справи належних доказів не містить.
Суд зазначив, що станом на 06.06.2025 року позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину, що підтверджено копією доповіді №1887 від 04.09.2024 року, копією повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 12.09.2024 року №1094, копією Витягу з ЄДРДР №42024202350000037 від 23.09.2024 року та копією Витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 08.10.2024 року №297.
Суд зауважив, що сам факт подання позивачем рапорту, без надання доказів його розгляду у встановленому законом порядку та за відсутності наказу про його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини, не є належними доводами щодо правомірності залишення позивачем військової частини з урахуванням особливостей проходження військової служби у період дії воєнного стану. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач повідомляв відповідачів, щодо його місця перебування чи перебування на лікуванні.
З урахуванням порушень, які були встановлені та відображені у акті службового розслідування, суд вважав, що відповідачами правомірно видано спірні накази та всі супутні документи, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що військову службу проходять особи, які придатні до неї за станом здоров'я, а на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби військовослужбовець підлягає звільненню. Зауважує, що він з листопада свідоцтвом про хворобу визнаний непридбаним до військової служби, однак незважаючи на це відповідачами винесено спірні накази до позивача, як щодо військовослужбовця.
У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_2 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач з березня 2022 року проходить військову службу у Збройних Силах України за мобілізацією у званні солдата, військова професія - стрілець у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями, які містяться у копії витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2022 року №6, у копії Свідоцтва про хворобу ВЛК військової частини НОМЕР_3 №12297 від 09.11.2023 року
Відповідно до розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1244 від 23.06.2023 року гарнізонна ВЛК військової частини НОМЕР_3 08.11.2023 року провела медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби позивача за результатами якого було складено Свідоцтво про хворобу від 09.11.2023 року за №12297 згідно п.13 якого зазначено, що на підставі статті 39-а графи ІІ Розладу хвороб позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку про що свідчить копія змісту згаданого Свідоцтва про хворобу, наявного у справі.
21.11.2023 року за вх. №2131 позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується змістом копії наведеного рапорту.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2024р. у справі №160/3907/24, яке набрало законної сили 25.07.2024 року, було визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, який зареєстрований 21.11.2023р. вх. №2131 та зобов'язано в/ч НОМЕР_1 належним чином розглянути рапорт ОСОБА_1 від 21.11.2023р. вх. №2131 про звільнення з військової служби та надати вмотивовану письмову відповідь по суті рапорту, виходячи з вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно копії Доповіді №1887 т.в.о командира військової частини НОМЕР_1 від 04.09.2024 року по факту самовільного залишення військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 видно, що з 01.12.2023 року по теперішній час позивач відсутній за місцем проходження служби. За обставинами подій - після надання рапорту про своє звільнення 30.11.2023 року позивач відсутній за місцем проходження служби по теперішній час. Під час проведення заходів по розшуку вищезазначеного військовослужбовця не вдалося зв'язатися з ним по мобільному телефону. Частину покинув без зброї.
З 24.06.2024 року позивач відсутній за місцем проходження військової служби та не повернувся до розташування військової частини НОМЕР_1 та за вказаним фактом у військовій частині НОМЕР_1 призначено та проведено службове розслідування, матеріали якого повторно направлені до Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону разом із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 12.09.2024 за вих. № 1094.
За результатами розгляду Сумською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону прийнято рішення про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та відкрито кримінальне провадження № 42024202350000037 від 23.09.2024 року.
У зв'язку із перебуванням на довготривалому лікуванні, позивач виведений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 у відповідності до пп. 15 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджене Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.09.2023 № 262, виданого відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 13.09.2023 № 163-РС.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2024 № 297, виданого на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2024 № 192-РС позивачу призупинено військову службу з 22.09.2024 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/3907/24 від 14.09.2024 військова частина НОМЕР_2 на адресу позивача направила лист від 07.09.2024 року за №4466 у якому повідомлено, що у зв'язку із самовільним залишенням військової частини позивачем з 01.12.2023 року та не виходом на службу відповідно до доповіді командира в/ч НОМЕР_1 , рапорт позивача про звільнення з військової служби у відставку за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку задоволенню не підлягає, також запропоновано з'явитись за місцем служби для виконання всіх належних процедур щодо звільнення його з військової служби.
Позивач вважає накази від 08.10.2024 № 297, від 07.10.2024 № 192-РС, № 165 від 11.04.2024 року, наказ про результати службового розслідування по обставинам СЗЧ позивачем (в разі наявності) та про оголошення позивача у розшук протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі Закон №2232 в редакції на час виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно ст. 2 Закону №2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності
Відповідно до ст. 26 Закону №2232 військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.
Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення №1153/2008 в редакції на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008.
Згідно п.240 цього положення військовослужбовці, які визнані непридатними до військової служби за станом здоров'я, підлягають звільненню з військової служби за станом здоров'я, крім військовослужбовців, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (за винятком розумових, сенсорних, психологічних вад та інших захворювань, визначених Міністерством оборони України), які виявили бажання проходити військову службу та стосовно яких прийнято рішення про залишення на військовій службі за контрактом. Військовослужбовці, які були визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби за станом здоров'я за наслідками захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час виконання обов'язків військової служби, що призвело до встановлення їм інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та яким згідно з прийнятими рішеннями дозволено проходити військову службу за контрактом на визначених посадах, можуть бути звільнені з військової служби до закінчення строку контракту в порядку, визначеному пунктом 35 цього Положення.
Після отримання військовою частиною відповідного висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність військовослужбовця до військової служби за станом здоров'я документи про його звільнення з військової служби оформлюються та надсилаються посадовій особі, яка видає наказ про звільнення негайно.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що гарнізонна ВЛК військової частини НОМЕР_3 08.11.2023 року провела медичний огляд для визначення ступеня придатності до військової служби позивача за результатами якого було складено Свідоцтво про хворобу від 09.11.2023 року за №12297 згідно п.13 якого зазначено, що на підставі статті 39-а графи ІІ Розладу хвороб позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
У подальшому 21.11.2023 року за вх. №2131 позивачем було подано рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.06.2024р. у справі №160/3907/24, яке набрало законної сили 25.07.2024 року, було визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, який зареєстрований 21.11.2023р. вх. №2131.
Таким чином, згідно відомостей Свідоцтва про хворобу від 09.11.2023 року за №12297 гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_3 позивач визнаний непридатним до військової служби, проведення ВЛК позивачу здійснено на виконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1244 від 23.06.2023 року, що підтверджується відомостями саме Свідоцтва про хворобу від 09.11.2023 року за №12297, а позивач надав рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби до Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач отримавши Свідоцтво про хворобу від 09.11.2023 року за №12297 та звернувшись до військової частини НОМЕР_1 , в силу положень ст.26 Закону №2232 та п.240 Положення №1153/2008 мав правомірні сподівання на негайне звільнення з військової служби.
Натомість, військова частина звільнення позивача з військової служби не здійснила та допустила протиправну бездіяльність щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби, який зареєстрований 21.11.2023р. вх. №2131, що встановлено рішенням суду у справі №160/3907/24, яке набрало законної сили.
Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі Дисциплінарний статут ЗСУ в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст. 45 цього Статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно ст.85 Дисциплінарного статуту ЗСУ службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно ст.86 Дисциплінарного статуту ЗСУ якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі Порядок №608 в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608. Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Згідно розділу ІІІ Порядку №608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Згідно розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Згідно розділу VI Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.
Якщо під час службового розслідування буде з'ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 №165 наказано призначити службове розслідування за фактом неприбуття на службу без поважних причин в умовах воєнного стану солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .
Колегія суддів звертає увагу, що визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2024 №165, не є належним способом захисту права позивача, оскільки таке скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами службового розслідування.
В свою чергу, з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 №184 вбачається, що результатами службового розслідування встановлено факт нез'явлення вчасно на службу без поважних причин солдата ОСОБА_1 з 24.06.2023 по теперішній час та наказано зокрема:
- за грубе порушення військової присяги, військової дисципліни, а саме «самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, вчинене у умовах воєнного стану», що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, порушення вимог ст. 11,16,26,28,30,128,255 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст.1,2,3,4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та у відповідності до вимог п. «в» 48, 54 Дисциплінарного статуту ЗСУ на солдата військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення «сувора догана»;
- направити повідомлення про кримінальне правопорушення за фактом самовільного залишення військової частини військовослужбовцем, вчиненого в умовах воєнного стану солдатом ОСОБА_1 до слідчого підрозділу Територіального управління ДБР у м. Суми для прийняття рішення в порядку ст. 214 КПК України.
Згідно п.13 наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07 жовтня 2024 року №192-РС відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», солдату ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 призупинено військову службу з 23 вересня 2024 року. Також в наказі зазначено, що позивач самовільно залишив військову частину 24.06.2024 року, підстава для видачі наказу витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.09.2024 №42024202350000037.
Відповідно до п.4.1. наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 08 жовтня №297 призупинено військову службу з 22 вересня 2024 року солдату ОСОБА_1 . Підстава: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 07.10.2024 року №192-РС.
Отже, з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 №184 вбачається встановлення факту відсутності позивача на службі з 24.06.2023, проте вже у наказі військової частини НОМЕР_2 від 07 жовтня 2024 року №192-РС містяться відомості, що позивач самовільно залишив військову частину 24.06.2024 року. Тобто, відомості згаданих наказів про те, коли позивач самовільно залишив військову частину, не узгоджуються.
Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено, що при прийнятті наказу військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 №184 досліджено та враховано обставини про те, що на виконання розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 №1244 від 23.06.2023 року позивач проходив ВЛК у іншій військовій частині, а також що з 09.11.2023 року позивача визнано таким, що взагалі непридатний до військової служби.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що наказ військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 №184, яким встановлено самовільне залишення військової частини позивачем, прийнятий необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а отже такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, апеляційний суд зазначає, що з метою належного захисту прав позивача наявні підстави визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 №184.
Відповідно до положень ч.2 ст.24 Закону №2232 (в редакції станом на час прийняття наказів від 07 жовтня 2024 року №192-РС та від 08 жовтня 2024 року №297) встановлено, що військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Апеляційний суд зауважує, що наявність лише факту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення, не може свідчити про правомірність призупинення військової служби позивача, оскільки відомості про вчинення позивачем кримінальне правопорушення належним чином не перевірено під час проведення військової частиною службового розслідування, адже наказ військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 №184 є протиправним. При цьому, суд враховує, що внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань визначається законом як дата, з якої призупиняється військова служба, а не як встановлений факт вчиненого кримінального правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачами не доведено, що при прийнятті наказу військової частини НОМЕР_2 від 07 жовтня 2024 року №192-РС та наказу військової частини НОМЕР_1 від 08 жовтня 2024 року №297, відповідачі врахували те, що з 09.11.2023 року позивача визнано таким, що взагалі непридатний до військової служби, тобто що позивач не міг проходити військову службу взагалі у 2024 році.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що накази військової частини НОМЕР_2 від 07 жовтня 2024 року №192-РС та військової частини НОМЕР_1 від 08 жовтня 2024 року №297 стосовно призупинення військової служби позивача прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття.
За цих обставин, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України колегія суддів вважає необхідним з метою належного захисту прав позивача визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_2 від 07 жовтня 2024 року №192-РС в частині щодо призупинення з 23 вересня 2024 року військової служби позивача, визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 08 жовтня 2024 року №297 в частині призупинення з 22 вересня 2024 року військової служби позивача.
Стосовно наказу військової частини НОМЕР_1 про оголошення позивача у розшук.
Приписами ч. 1 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів особи на момент її звернення до суду.
Так, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2025 року у справі №160/18428/25 було витребувано зокрема копію наказу про оголошення позивача в розшук.
Натомість, як правильно дослідив суд першої інстанції, військовою частиною НОМЕР_2 у відзиві на позовну заяву зазначено, що на вимогу суду надано всі витребувані документи, які наявні у Військової частини НОМЕР_2 , окрім наказу про оголошення у розшук позивача, оскільки військовою частиною НОМЕР_1 такий наказ не видавався.
Позивачем суду не подано та матеріали справи не місять доказів того, що військовою частиною НОМЕР_1 видавався наказ про оголошення позивача у розшук.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про витребування від військової частини НОМЕР_1 наказу про оголошення позивача у розшук через відсутність видання військової частиною такого наказу.
Також, оскільки наказ про оголошення позивача у розшук військової частини НОМЕР_1 відсутній та не видавався, колегія суддів зазначає про відсутність порушення прав, свобод або законних інтересів позивача в цій частині, а тому вимоги про визнання протиправним та скасування наказу військової частини НОМЕР_1 про оголошення позивача у розшук не підлягають задоволенню.
Щодо клопотання позивача про витребування доказів стосовно розформування військової частини НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції зауважує, що скаржником не виконано приписи ст. 80 КАС України та не подано докази вжиття заходів для отримання доказів самостійно, а тому підстави для задоволення клопотання про витребування доказів відсутні.
Щодо клопотання позивача про постановлення окремої ухвали, апеляційний суд зазначає таке.
Згідно положень ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Проаналізувавши аргументи, наведені в обґрунтування наявності підстав для постановлення окремої ухвали, колегія суддів не вважає їх такими, що у розумінні норм статті 249 КАС України можуть зумовлювати ухвалення такого судового рішення і що це є необхідним та переслідує визначену процесуальним законом мету застосування такого інституту.
Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст.317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 160/18428/25 - скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову.
Визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 №184.
Визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_2 від 07 жовтня 2024 року №192-РС в частині призупинення військової служби солдату ОСОБА_1 з 23 вересня 2024 року.
Визнати протиправним та скасувати наказ військової частини НОМЕР_1 від 08 жовтня 2024 року №297 в частині призупинення військової служби солдату ОСОБА_1 з 22 вересня 2024 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 20.01.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров