20 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/23533/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року (суддя А.В. Савченко) у справі № 160/23533/25 за позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 про скасування постанови,-
Державна судова адміністрація України звернулась до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, у якому просила визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 28.07.2025 ВП № 77615688.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у державного виконавця не було підстав для винесення постанови про накладення штрафу на ДСА України, так як рішення не виконано з поважних причин.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року у справі №160/23533/25 залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1 .
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року поновлено Державній судовій адміністрації України строк звернення з адміністративним позовом до суду та адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що державний виконавець наділений правом накладення на боржника штрафу у разі невиконання боржником рішення суду виключно за відсутності поважних причин для такого невиконання.
Суд зауважив, що визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме невиконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.
Суд вказав, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може
вважатися невиконанням судового рішення.
Наведені обставини свідчать про наявність поважних причин, що перешкодили Державній судовій адміністрації України станом на дату прийняття оскаржуваної постанови з незалежних від неї самої причин виконати рішення суду у повному обсязі, які нівелюють висновки державного виконавця про наявність правових підстав для притягнення боржника до відповідальності у виконавчому провадженні у вигляді штрафу.
Відтак, суд зазначив про наявність підстав для скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 28.07.2025 ВП № 77615688.
Суд встановив, що позивачем строк звернення до суду дійсно пропущений, однак позивач не допустив надмірного та невиправдано тривалого пропуску строку з моменту отримання листа від 11.08.2025р. у зв'язку з чим, суд вважав, що наявні підстави для поновлення строку звернення до суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що на виконання положень Закону №1404 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77615688, яку направлено позивачу та якою зобов'язано позивача, як боржника, виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, однак станом на 28.07.2025 рішення суду боржником не виконано та не надано жодних пояснень такого невиконання. Вважає, що рішення суду боржником не виконано без поважних причин, а тому в силу положень ст. 75 Закону №1404 державним виконавцем правомірно винесено спірну постанову по накладення штрафу. Наполягає, що позивачем не дотримано приписи процесуального законодавства та пропущено строк звернення до суду. Зауважує, що надані позивачем відповіді Міністерства фінансів України не є підставами для звільнення позивача від відповідальності за невиконання судового рішення. Вважає, що факт існування спеціальної бюджетної програми не є безумовною підставою для невиконання судового рішення та звільнення позивача від юридичної відповідальності. Вказує, що позивачем не надано доказів звернення до КМУ, ВРУ під час підготовки проекту Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та звернення з бюджетним запитом до ВРП, до якого включено недоплачену суддівську винагороду ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду у справі №160/27913/24 видано виконавчий лист 05.03.2025.
26.03.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77615688.
28.07.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. ВП №77615688.
Позивач не погоджується із постановою про накладення на нього штрафу, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення, потрібно з'ясувати в чому причина невиконання судового рішення у відведений строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
Колегія суддів враховує, що Верховний Суд, зокрема, у постанові від 31.05.2021 у справі №560/594/20 зауважив, що невиконання органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин, то наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин.
Апеляційний суд зауважує, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Приписи Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у зіставленні із нормами частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України визначають, що виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень. У віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень судів - КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
Колегія суддів зі змісту матеріалів справи з'ясувала, що у 2025 році ДСА України листами від 06.03.2025 № 11-4566/25, від 07.04.2025 № 11-6770/25, від 12.05.2025 № 11-9437/25, від 17.06.2025 № 11-12026/25 та від 16.07.2025 № 11-14135/25 звернулась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на суму 1 568,6 млн гривень.
Однак, у відповідях від 09.05.2024 № 08020-01-2/14939, від 02.04.2025 № 08020-09-6/9609, від 30.04.2025 № 08020-09-6/12329, від 23.05.2025 № 08020-09-6/14832, від 28.05.2025 № 08020-09-6/15313 та від 30.07.2025 № 08020-0906/21433 Міністерством фінансів України зазначені пропозиції ДСА України не були підтримані, так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
За цих обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність поважних причин, що перешкодили Державній судовій адміністрації України станом на дату прийняття оскаржуваної постанови з незалежних від неї самої причин виконати рішення суду у повному обсязі, які нівелюють висновки державного виконавця про наявність правових підстав для притягнення боржника до відповідальності у виконавчому провадженні у вигляді штрафу.
Отже, спірна постанова про накладання штрафу від 28.07.2025 ВП № 77615688 є протиправною та підлягає скасуванню.
Колегія суддів дослідила, що матеріали справи місять лист Державної казначейської служби України від 08.08.2025 № 12-06-06/17382, з якого вбачається винесення спірної постанови про накладання штрафу від 28.07.2025 ВП № 77615688. Цей лист отримано позивачем 11.08.2025 року.
Як правильно врахував суд першої інстанції, позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду з позовом, однак ознайомившись з листом від 08.08.2025 № 12-06-06/17382, позивач не допустив надмірного та невиправдано тривалого пропуску строку з моменту отримання листа від 11.08.2025р.
Відтак, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для поновлення позивауч строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, керуючись приписами ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі №160/23533/25 -без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 20.01.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров