20 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/23162/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року (суддя Рябчук О.С.) у справі № 160/23162/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.05.2025 № 046350018067 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років позивачці;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу позивачки, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 24.10.2019 по 19.04.2021 на посаді старшого провізора, з 20.04.2021 по 29.09.2021 на посаді завідуючої аптеки, з 22.10.1992 р. по 17.11.1993 - медсестрою дитячої лакарні № 1 г. Темиртау, з 18.11.1993р. по 31.10.1996 - медсестрою родильного відділення г. Темиртау, з 01.09.1986 по 28.12.1988 період навчання в Павлоградському медичному училищі та призначити пенсію за вислугою років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду та рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019 відповідно до заяви від 19.05.2025 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка маючи необхідний страховий та спеціальний стаж звернулась з необхідним пакетом документів та заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення пенсії за вислугою років згідно п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте після розгляду заяви відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю спеціального стажу. Позивачка зауважує, що до закладів охорони здоров'я віднесені лікарняні заклади, аптечні бази (склади), бази (склади) медичної техніки, а до посад, які надають право на пільгову пенсію віднесені посади, зокрема, провізори, фармацевти (незалежно від найменування посад). Також посада завідувача аптеки належить до переліку фармацевтичних спеціальностей, а тому відповідач неправомірно не зарахував стаж роботи позивачки.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.05.2025 № 046350018067 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років позивачці;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу позивачки, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 24.10.2019 по 19.04.2021 на посаді старшого провізора, з 20.04.2021 по 29.09.2021 на посаді завідуючої аптеки, з 22.10.1992 р. по 17.11.1993 - медсестрою дитячої лакарні № 1 г. Темиртау, з 18.11.1993р. по 31.10.1996 - медсестрою родильного відділення г. Темиртау, з 01.09.1986 по 28.12.1988 період навчання в Павлоградському медичному училищі;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивачки від 19.05.2025 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду та рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, з урахуванням спеціального стажу, зарахованого судом, та правової позиції, викладеної у рішенні суду.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що на день звернення позивачки із заявою від 19.05.2025 про призначення пенсії за вислугу років, пунктом «е» статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Суд врахував, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Суд зауважив, що згідно положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, наявні підстави зарахувати до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років періоди роботи позивачки з 22.10.1992 по 17.11.1993 та з 18.11.1993 по 31.10.1996.
Суд дослідив, що відповідач неправомірно не зарахував до спеціального стажу позивачки період навчання в Павлоградському медичному училищі за професією медична сестра.
Також, суд вказав, що періоди роботи позивачки з 24.10.2019 по 19.04.2021 на посаді старшого провізора, з 20.04.2021 по 29.09.2021 на посаді завідуючої аптеки, підлягають зарахуванню до стажу за вислугу років.
Відтак, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.05.2025 № 046350018067 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, суд зауважив, що належним способом захисту прав позивачки є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивачки від 19.05.2025 року з урахуванням висновків суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що необхідний спеціальний стаж для призначення пенсії позивачці становить 26 років 6 місяців, однак спеціальний стаж позивачки складає лише 18 років 4 місяці 4 дні. Зауважує, що позивачці правомірно не зараховано до загального страхового стажу період навчання з 03.06.1998 по 02.07.1998, адже відсутня інформація про присвоєння кваліфікації, періоди роботи в Республіці Казахстан з 22.10.1992 по 17.11.1993, з 18.11.1993 по 31.10.1996, через припинення угоди в галузі пенсійного забезпечення з Республікою Казахстан. Зазначає, що до спеціального стажу позивачці зараховано всі періоди роботи до 10.10.2017 згідно трудової книжки НОМЕР_1 . Відтак, скаржник наполягає, що спірне рішення про відмову у призначенні пенсії є правомірним, а тому підстав для задоволення позову немає.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка 19.05.2025 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії на підставі п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Заяву від 19.05.2025 року було направлено для розгляду за принципом екстериторіальності та 27.05.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 046350018067, що вмотивоване наступним:
«Вік позивачки 55 років 11 місяців 26 днів.
Страховий стаж становить 27 років 9 місяців 15 днів.
Необхідний спеціальний стаж становить не менше 26 років 6 місяців.
Спеціальний стаж позивачки становить 18 років 4 місяці 4 дні.
Згідно пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону, особам, які на день набрання чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (10.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення».
Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я незалежно від віку, якщо вони мали стаж роботи за спеціальністю при стажі роботи на 10.10.2017- 26 років 6 місяців.
Відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.04.2001р. № 376 (зі змінами), повідомляємо, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, зазначений міжнародний договір припинив свою дію для України 19 червня 2023р.
Починаючи з 19.06.2023р. року обчислення страхового стажу, набутого в республіках колишнього СРСР, а в подальшому незалежних держав, та врахування нарахованої на їх території заробітної плати здійснюється відповідно до Законодавства України з урахуванням двосторонніх угод/договорів. На сьогодні такі двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного забезпечення з Республікою Казахстан не укладений, у зв'язку з чим, до страхового стажу зараховуються період роботи в Республіці Казахстан до 31.12.1991р.
За доданими документами до загального страхового стажу не зараховано:
- навчання з 03.06.1998р. по 02.07.1998р. згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 13.09.1986р., оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.
- періоди роботи в Республіці Казахстан з 22.10.1992. по 17.11.1993р., з 18.11.1993р. по 31.10.1996р. згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 24.10.1992р., в зв'язку із припиненням угоди в галузі пенсійного забезпечення з Республікою Казахстан.
До спеціального страхового стажу зараховано всі періоди роботи до 10.10.2017р. згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 13.09.1986р.
Враховуючи зазначене, вирішено відмовити в призначенні пенсії за вислугою років позивачці відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу, який дає право для призначення пенсії за вислугу років.»
Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та Законом України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набув чинності з 01.04.2015 пункт «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в іншій редакції.
У подальшому, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також внесено зміни.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Отже, з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні позивачці пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII.
Положенням ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій є трудова книжка. Це ж передбачено і п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.
Відповідно до вказаного Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято рішення про відмову у призначенні позивачці пенсії № 046350018067 від 27.05.2025 року. Також, згідно цього рішення пенсійний орган встановив, що спеціальний стаж позивачки становить лише 18 років 4 місяці 4 дні.
Разом з тим, спірним рішенням позивачці не зараховано до загального страхового стажу:
- навчання з 03.06.1998р. по 02.07.1998р. згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 13.09.1986р., оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації;
- періоди роботи в Республіці Казахстан з 22.10.1992. по 17.11.1993р., з 18.11.1993р. по 31.10.1996р. згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 24.10.1992р., в зв'язку із припиненням угоди в галузі пенсійного забезпечення з Республікою Казахстан.
Також, позивачка наполягає, що до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» наявні підстави зарахувати періоди роботи позивачки з 24.10.2019 по 19.04.2021 на посаді старшого провізора, з 20.04.2021 по 29.09.2021 на посаді завідуючої аптеки.
Колегія суддів з матеріалів справи встановила, що в період з 01.09.1986 року по 28.12.1988 р. позивач навчалась в Павлоградському медичному училищі за професією медична сестра. По закінченню навчання позивачу видано диплом серії від 28.12.1988 р., яким підтверджено присвоєння кваліфікації медична сестра.
Згідно із пунктом «д» статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період навчання позивачки входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років.
Вказаний висновок відповідає позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 442/4963/17.
Відтак, колегія суддів зазначає, що період з 01.09.1986 року по 28.12.1988 р. підлягає врахуванню до стажу позивачки, що дає право на пенсію за вислугу років.
Зміст копії трудової книжки НОМЕР_2 містить записи щодо роботи позивачки у таких період періодах: Дитяча лікарня м. Темиртау 22.10.1992 прийнято медичною сестрою. Наказ №103 від 26.10.1992р.; 17.11.1993 звільнена за власним бажанням по ст. 32 КЗпП РК. Наказ №93 від 19.11.1993р.; 18.11.1993 прийнята на посаду медсестри. Наказ №88 від 18.11.1993р.; 31.10.1996 звільнена по ст. 32 КЗпП Республіки Казахстан. Наказ №31к від 30.10.1996р.
Апеляційний суд зауважує, що 13.03.1992 набула чинності Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюються згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
При цьому, відповідно до пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивачки, адже такий стаж нею набутий до ухвалення відповідного рішення.
За цих обставин, колегія суддів дійшла висновку, що періоди роботи з 22.10.1992 по 17.11.1993 та з 18.11.1993 по 31.10.1996 підлягають врахуванню до стажу позивачки, що дає право на пенсію за вислугу років.
Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що пенсійний орган не здійснив належним чином розрахунок стажу позивачки, що дає право на пенсію за вислугу років, а отже спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.05.2025 № 046350018067 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років позивачці є протиправним та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.
Стосовно зарахування до стажу позивачки, що дає право на пенсію за вислугу років, періодів роботи з 24.10.2019 по 19.04.2021 та з 20.04.2021 по 29.09.2021.
Так, колегія суддів з'ясувала, що вищевказані спірні періоди пенсійним органом зараховано позивачці лише до загального страхового стажу.
03 жовтня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII, яким з 11 жовтня 2017 року розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 2-1.
Згідно пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Також, Законом № 2148-VІІІ були внесені зміни до пункту 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-XII, після внесених яких вказаний пункт викладений у наступній редакції:
«До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії».
Таким чином, враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, визначальним для встановлення права особи на призначення пенсії за вислугу років є наявність в особи спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії станом на 11.10.2017. У спірному випадку, враховуючи вищенаведені положення статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», такий стаж повинен становити від 25 до 30 років.
Подібна позиція висловлена Верховним Судом у справі №440/1286/20 (постанова від 27.07.2022).
Колегія суддів вважає помилковими посилання позивачки про безпідставне неврахування до спеціального стажу періодів її роботи з 24.10.2019 по 19.04.2021 та з 20.04.2021 по 29.09.2021, оскільки у спірному випадку встановлюється право позивачки на пенсію за вислугу років, у зв'язку з чим спеціальний стаж визначається станом на 11.10.2017.
В той же час, у разі наявності необхідного спеціального стажу станом на 11.10.2017, а відповідно і наявності в особи права на пенсію за вислугу років, стаж роботи в закладах охорони здоров'я, набутий після 11.10.2017, повинен враховуватися до стажу працівника, але такий стаж не враховується при визначенні права на пенсію, а впливає на розрахунок вже самого розміру пенсії.
Відтак, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання пенсійного органу зарахувати до стажу позивачки, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 24.10.2019 по 19.04.2021 на посаді старшого провізора, з 20.04.2021 по 29.09.2021 на посаді завідуючої аптеки.
Підсумовуючи вищевикладене, керуючись ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення вимог про зобов'язання пенсійного органу зарахувати до стажу позивачки, що дає право на призначення пенсії за вислугу років періоди з 24.10.2019 по 19.04.2021 і з 20.04.2021 по 29.09.2021 та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 160/23162/25, в частині задоволених вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 24.10.2019 по 19.04.2021 на посаді старшого провізора, з 20.04.2021 по 29.09.2021 на посаді завідуючої аптеки - скасувати та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 160/23162/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст складено 20.01.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров