20 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34661/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року (суддя Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом «Про надання відповіді» №42389-29984/К-01/8-0400/24 від 26.07.2024;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за Списком №1, з дня виникнення права на пенсію за віком, за Списком №1, починаючи з 22.04.2024 періоди роботи: з 17.10.2000 по 07.12.2000 підземним гірником шахти «Гвардійська» АГ «Кривбасзалізрудком»; з 01.03.2011 по 04.03.2016 електрогазозварником (у кар'єрі) дільниці з ремонту гірничого устаткування ТОВ «Промисловий ремонт»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 22.04.2024 про призначення пенсії за віком за Списком №1, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 17.10.2000 по 07.12.2000 підземним гірником шахти «Гвардійська» АТ «Кривбасзалізрудком», з 01.03.2011 по 04.03.2016 електрогазозварником (у кар'єрі) дільниці з ремонту гірничого устаткування ТОВ «Промисловий ремонт» та здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії відповідно зарахованих пільгових періодів роботи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із питання визначення його пільгового стажу, проте Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило його про не зарахування до його пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи: з 17.10.2000 по 07.12.2000 підземним гірником шахти «Гвардійська» АТ «Кривбасзалізрудком»; з 01.03.2011 по 04.03.2016 електрогазозварником (у кар'єрі) дільниці з ремонту гірничого устаткування ТОВ «Промисловий ремонт» з посиланням на перерву між атестаціями робочого місця та не наданням ОСОБА_1 довідки щодо підтвердження пільгового стажу. Так, позивач не погоджується з таким не зарахуванням періодів його трудової діяльності та зазначає на те, що його оспорюваний пільговий стаж підтверджується відповідними записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , водночас надання додаткових документів для підтвердження стажу роботи законодавством не вимагається, з огляду на, що вказане стало підставою для звернення до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періодів його роботи з 17.10.2000 по 07.12.2000 та з 01.03.2011 по 04.03.2016, а також у проведенні перерахунку його пенсії, оформленої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №42389-29984/К-01/8-0400/24 від 26.07.2024 «Про надання відповіді».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періоди його роботи з 17.10.2000 по 07.12.2000 та з 01.03.2011 по 04.03.2016, у зв'язку із чим здійснити перерахунок пенсії з дати її призначення, з 22.04.2024, та виплату з урахуванням раніше проведених платежів.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що на момент звернення за призначенням пенсії довідку про пільговий характер роботи в ТОВ «Промисловий ремонт» позивачем не було надано, тому зарахувати період роботи з 01.03.2011 по 04.03.2016 до стажу роботи за Списком №1 не має підстав. Крім того, з 21.08.1992 пенсії за віком на пільгових умовах залежно від умов праці призначаються за результатами атестації робочих місць. Довідкою від 25.03.2024 № 297, виданою адміністрацією ПАТ «Кривбасзалізрудком», підтверджено стаж роботи позивача за Списком №1, зокрема: за професією «підземний гірник» в період з 17.10.2000 по 27.03.2001.
При цьому, факт проведення атестації робочих місць на підприємстві за вказаний період підтверджено наступними документами: Наказом по підприємству № 48 від 12.04.1995, дія якого поширюється на проміжок часу з 13.04.1995 по 11.04.2000 (дата закінчення дії п'ятирічного строку від дати проведення першої атестації - 11.04.2000); листом про продовження дії наказу «Атестації робочих місць за умовами праці» від 21.05.2000 №14/1-116. Наказом по підприємству від 08.12.2000 № 332 «Про підтвердження результатів атестації робочих місць з умов праці», відповідно до якого зараховано позивачу пільговий стаж роботи за Списком №1 за період з 08.12.2000 (дата початку чергової атестації) по 27.03.2001 (дата закінчення періоду роботи за професією «підземний гірник». Отже, за вказаними документами та відповідно до приписів наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005№ 383, період роботи позивача з 17.10.2000 по 07.12.2000 не підтверджено результатами проведення атестації робочих місць та, відповідно, виключено із пільгового стажу роботи за Списком № 1.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 .
Рішенням пенсійного органу №046050020539 від 02.05.2024 позивачу з 22.04.2024 призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
02.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання визначення його пільгового стажу.
Листом від 26.07.2024 за вих. №42389-29984/К-01/8-0400/24 «Про надання відповіді» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено позивачеві про те, що період його роботи з 17.10.2000 по 07.12.2000 не зараховано через перерву між атестаціями, а період з 01.03.2011 по 04.03.2016 через відсутність довідки щодо підтвердження пільгового стажу.
Не погоджуючись з відмовою у зарахуванні до його пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 17.10.2000 по 07.12.2000 та з 01.03.2011 по 04.03.2016, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
За приписами частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.
Тобто, коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком № 1, № 2, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 31.03.2020 у справі № 678/65/17 та від 09.07.2020 по справі №235/7688/16-а.
У спірному випадку пенсійним фондом повідомлено позивача про те, що період його роботи з 17.10.2000 по 07.12.2000 не зараховано через перерву між атестаціями, а період з 01.03.2011 по 04.03.2016 через відсутність довідки щодо підтвердження пільгового стажу.
Стосовно питання незарахування до пільгового стажу позивача за списком №1 періоду роботи з 01.03.2011 по 04.03.2016 через відсутність довідки щодо підтвердження пільгового стажу, суд вказує на наступне.
Колегія суддів наголошує, що згідно з п.п.2 п.6 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.0.12015 за №40/26485, Головне управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на головне управління Фонду завдань.
Отже, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а й зобов'язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та сприяти особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у них документів для призначення пенсії.
Колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було недостатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини.
Наведені висновки узгоджуються з правою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Водночас, слід звернути увагу, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі по тексту - Порядок №22-1) встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів, які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Однак, матеріали даної справи не містять, а пенсійним органом в обґрунтування правомірності прийняття оспорюваного рішення не надано до суду доказів самостійного звернення до відповідних установ з метою отримання додаткових документів для підтвердження пільгового стажу позивача.
Водночас, у постанові від 21 лютого 2018 року у справ № 687/975/17 (адміністративне провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.
Натомість, в даному випадку пенсійним органом покладено тягар негативних наслідків із необґрунтованих підстав виключно на позивача.
Стосовно питання незарахування до пільгового стажу позивача за списком №1 періоду роботи з 17.10.2000 по 07.12.2000 через перерву між атестаціями суд вказує на наступне.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок № 442).
Пунктом 4 Порядку № 442 встановлено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383, (далі - Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
За правовою позицією, викладеної Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 520/15025/16-а, будь-які причини, з яких атестація не була проведена, не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та відмову заявникові в наданні пенсії. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочою місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Враховуючи приведену правову позицію Великої Палати Верховного Суду згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність не зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 спірні періоду роботи позивача з з 17.10.2000 по 07.12.2000.
Зважаючи на наведені вище висновки, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періодів його роботи з 17.10.2000 по 07.12.2000 та з 01.03.2011 по 04.03.2016, а також у проведенні перерахунку його пенсії, оформленої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №42389-29984/К-01/8-0400/24 від 26.07.2024 «Про надання відповіді», а також про обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов'язання зарахувати спірні періоди до пільгового стажу позивача.
Враховуючи викладене, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров