07 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6827/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2025 року (головуючий суддя Прасов О.О.)
в адміністративній справі №280/6827/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ - АЗС» до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення,-
06.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява ТОВ «ЗОГ-АЗС» про забезпечення позову, в якій заявник просив суд:
-вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №202-рп від 05.08.2025 «Про припинення дії ліцензії» до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ТОВ «ЗОГ-АЗС» до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування Рішення №202-рп від 05.08.2025 «Про припинення дії ліцензії».
В заяві про забезпечення позову казано, що ТОВ «ЗОГ-АЗС» є юридичною особою, основним видом економічної діяльності якого є роздрібна торгівля пальним (код за КВЕД 47.30), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.02.2025 №34499716. Отже можливість здійснення ТОВ «ЗОГ-АЗС» господарської діяльності напряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії Рішенням Головного управління ДПС у Запорізькій області №202-рп від 05.08.2025 вирішено припинити дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ЗОГ-АЗС». Вважає, що припинення дії ліцензії, в свою чергу, призводить до зупинення господарської діяльності ТОВ «ЗОГ-АЗС», що тягне за собою такі негативні наслідки, як втрата прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість виплати заробітної плати персоналу та введення простою у Товаристві. Припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним позбавляє суб'єкта господарювання права на подальше здійснення такої діяльності, та до ухвалення судом рішення по суті спору може призвести до розриву відповідних господарських зв'язків, вивільнення працівників, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності взагалі у випадку ухвалення позитивного рішення суду.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ-АЗС» про забезпечення позову - задоволено.
Зупинено дію рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 202-рп від 05.08.2025 «Про припинення дії ліцензії», до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Суд першої інстанції вказав, що з огляду на те, що подання позову та відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію Рішення №202-рп від 05.08.2025 «Про припинення дії ліцензії» суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову, то суд вбачає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та враховуючи наявність зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
З ухвалою суду першої інстанції від 07.08.2025 про забезпечення позову не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 07.08.2025 та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позиву.
Вказує, що заявник не вказує жодних підтверджених доказами фактичних негативних обставин, які вже відбулись, а вказує лише на неіснуючі обставини, які на думку заявника ймовірно можуть настати за певних умов.
Ухвалами суду від 15.10.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 15.12.2025 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2025 року в адміністративній справі №280/6827/25 на п'ятнадцять днів.
У період з 19.12.2025 до 20.12.2025 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відрядженні. У період з 01.01.2026 до 05.01.2026 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відпустці, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги здійснюється невідкладно після виходу судді-доповідача із відпустки.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Відповідно до ч.1-ч.2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Частиною 1 ст.151 КАС України встановлено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України).
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч.1 ст.154 КАС України).
Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (ч.5 ст.154 КАС України).
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов до висновку, що наведені заявником обґрунтування свідчать про існування обставин, визначених частиною другою статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.
Суд першої інстанції взяв до уваги, що позивачем до матеріалів заяви про забезпечення позову надано докази, якими підтверджується, що Рішенням №202-рп від 05.08.2025 «Про припинення дії ліцензії» припинено дію ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ЗОГ-АЗС» (ЄДРПОУ 45167140) місцезнаходження: м.Запоріжжя, Хортицьке шосе, будинок 3, №08260314202400089 термін дії з 28.11.2024 до 28.11.2029, за адресою місця провадження господарської діяльності: Запорізька область, м.Запоріжжя, Олександрівський район, вулиця Українська, буд.52, АЗС з магазином.
З огляду на те, що подання позову та відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію Рішення №202-рп від 05.08.2025 «Про припинення дії ліцензії» суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову, то суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задовольнити заяву про забезпечення позову з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та враховуючи наявність зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції щодо застосування заходів забезпечення позову, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Заявник акцентує увагу на тому, що відсутність у нього діючої ліцензії призводить до неможливості здійснення господарської діяльності, що має невідворотні наслідки, в тому числі, у вигляді збитків, простою обладнання, яке потребує постійного обслуговування, та необхідності вивільнення працівників, які його обслуговують, тобто невжиття заходів забезпечення в цій справі призводить для Товариства до невідворотних наслідків, внаслідок порушених прав позивача, поновлення яких значно ускладниться, а в частині взагалі буде унеможливлено.
Слід вказати, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
Аналізуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції визнає необґрунтованою вимогу позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №202-рп від 05.08.2025 «Про припинення дії ліцензії», до набрання судовим рішенням у справі законної сили, тому у задоволенні такої заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Так, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, вказує на те, що суд першої інстанції не з'ясував, які наслідки впливу таких заходів забезпечення позову будуть мати на права та законні інтереси заінтересованих осіб, що в свою чергу вказує на те, що обраний захід забезпечення позову є передчасним та таким, що застосований судом без з'ясування всіх фактичних обставин, які стосуються дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права, свободи та законні інтереси заінтересованих осіб.
Зокрема, Колегія суддів Верховного Суду у справі №580/9027/24 в постанові від 14.01.2025 року (у справі щодо забезпечення позову) зазначила, що такі висновок суду відповідають правильному застосуванню норм процесуального права.
Інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі, проте сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Водночас, у цій справі заявником не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства «ЗОГ-АЗС» про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 202-рп від 05.08.2025 «Про припинення дії ліцензії», до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Суд апеляційної інстанції з огляду на зміст заявлених вимог дійшов висновку про те, що надання в такий спосіб суб'єкту господарювання можливість продовжувати здійснення господарської діяльності з використанням ліцензії дія якої закінчилася, призведе до більш негативних і незворотних наслідків у разі якщо судом буде встановлено правомірність такого рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 202-рп від 05.08.2025 «Про припинення дії ліцензії». Тобто, у розглядуваній ситуації не буде дотримано пропорційного балансу між правами та інтересами позивача та наслідками впливу заходу забезпечення позову на права та законні інтереси заінтересованих осіб.
Водночас, Колегія суддів Верховного Суду у справі №580/9027/24 (постанова від 14.01.2025 року) вважає, що в даних обставинах справи відсутні очевидні ознаки протиправності рішення податкового органу. Встановлення протиправності внесення відомостей про припинення дії ліцензії є предметом позову та потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.
При цьому, можливі фінансові збитки через дію індивідуального акту про припинення ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним не є достатніми підставами для застосування заходів забезпечення позову.
Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції вважає, що заявником не доведено, а судом першої інстанції не встановлено і не підтверджено у передбаченому процесуальним законом порядку наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою Товариства.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.
Проте ухвала суду першої інстанції не містить жодного обґрунтованого та доведеного мотиву, з якого суд дійшов висновку, що невжиття заходів у вигляді зупинення рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області № 202-рп від 05.08.2025 «Про припинення дії ліцензії» може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, як і не вказано, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав Товариства, складність вчинення цих дій, як і не встановлено, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
При цьому, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам заявника з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заяви щодо забезпечення позову. Як і не встановив підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам Товариства.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зазначені Товариством у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позов, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності Товариства, зокрема: щодо кількості працівників, яких буде звільнено, чи яким не можливо буде виплачувати заробітну плату; обґрунтованого розрахунку можливих фінансових збитків тощо.
Тобто, Товариство у межах цієї справи наводить лише загальні твердження про можливість настання негативних наслідків для його господарської діяльності, проте, жодної конкретної аргументації не вказано та доказів на її підтвердження не надано.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання.
Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які заявник оцінює негативно.
Проте, відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, чого не відбулось у цій справі, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Слід також зазначити, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе і можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції не повно дослідив вимоги частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України і, як наслідок, ухвала суду першої інстанції, якою застосовано заходи забезпечення позову - підлягає скасуванню.
Колегії суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.09.2025 року у даній справі № 280/6827/25 ухвалено рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОГ - АЗС» до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволені в повному обсязі та скасовано рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №202-рп від 05.08.2025 «Про припинення дії ліцензії».
Натомість, це не дає підстав для залишення без змін ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову
Отже, ухвала суду першої інстанції від 07.08.2025 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.150-154, ст. 242, 311, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - задовольнити.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07.08.2025 року - скасувати.
У задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили 07.01.2026 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова