19 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11972/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року в адміністративній справі №280/11972/24 (головуючий суддя першої інстанції - Татаринов Д.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови, оформленої листом від 16 грудня 2024 року, у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячної страхової виплати частини втраченої заробітної плати та виключенні із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин, пов'язаних з простоєм на ПрАТ «Дніпроспецсталь» з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року; з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року; з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року; з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року; з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року; з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року; 01 липня 2022 року; з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок позивачу щомісячної страхової виплати частини втраченої заробітної плати з дня призначення, виключивши із розрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоди простою на ПрАТ «Дніпроспецсталь» з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року; з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року; з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року; з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року; з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року; з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року; 01 липня 2022 року; з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови, оформленої листом від 16 грудня 2024 року, у проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячної страхової виплати частини втраченої заробітної плати та виключенні із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин, пов'язаних з простоєм на ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна» з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року; з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року; з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року; з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року; з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року; з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року; 01 липня 2022 року; з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області здійснити з 19 листопада 2024 року перерахунок ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати частини втраченої заробітної плати з дня призначення, виключивши із розрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати періоди простою на ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна» з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року; з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року; з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року; з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року; з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року; з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року; 01 липня 2022 року; з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що законодавством визначено вичерпний перелік поважних причин за яких можливе виключення періодів з розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Період простою підприємства до таких причин не включено.
Вважає, що виключення із розрахунку середньої заробітної плати при призначенні щомісячної страхової виплати днів не роботи з поважних причин, пов'язаних з простоєм законодавством не передбачено. Посилається на дискреційні повноваження.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Згідно записів трудової книжки позивача НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, позивач, зокрема у період з січня 2022 року по 16 січня 2023 року, працювала у Приватному акціонерному товаристві «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна».
Під час роботи на вказаному вище підприємстві позивач отримала хронічне професійне захворювання.
Відповідно до пункту 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 19 травня 2023 року, затвердженого начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:
- хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пилотоксичний бронхіт першої - другої стадії, емфізема легень першої - другої стадії), група В, ЛН - другого ступеня;
Вібраційна хвороба першої-другої стадії від комбінованої дії загальної та локальної вібрації з церебральним перифиричним ангіодистонічним синдромом у поєднанні з полірадикулярним синдромом (1.4, 1.5, S1, С6, С7), вираженим статико-динамічними порушеннями хребта, стійким больовимта м'язо0тонічним синдромами, нейродистрофікацією у вигляді двобічного періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого - другого ступеня), деф. Артроз дрібних суглобів кистей та трофічними порушеннями на кистях;
- хронічна двобічна сенсоневральна (нейросенсорна) приглухувастість третього ступеня (з помірним зниженням служу) - за класифікацією В.О.
Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії від 03 липня 2023 року Серії 12ААГ № 165707 та довідки про результати визначення ступеня втрати професійної втрати працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 03 липня 2023 року Серії 12ААА № 125099 позивачу визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% та встановлено третю групу інвалідності.
Після встановлення ступеня втрати працездатності на рівні 60% позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення щомісячної страхової виплати, тому позивачу вперше призначена щомісячна страхова виплата у розмірі 4203,00 грн.
Вважаючи, що розрахунок щомісячної страхової виплати проведений невірно, позивач звернулась до відповідача з заявою від 02 вересня 2024 року, в якій просила перерахувати період для розрахунку обчислення середньої заробітної плати та виключити з розрахункового періоду період перебування позивача у простої, а також період призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Листом відповідача від 13 вересня 2024 року позивачу відмовлено у задоволенні такої заяви та вказано, що з урахуванням дати звільнення позивача (16 січня 2023 року) середня заробітна плата для обчислення страхової виплати має розраховуватись виходячи із періоду січень 2022 - грудень 2022 року.
24.10.2024 року представник позивача звернувся до Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна» із адвокатським запитом, в якому просив надати копії наказів про призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 у 2022 році, а також інформацію щодо запровадження на підприємстві у 2022 році простою.
Листом Приватного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна» від 07 листопада 2024 року № 122-72 представника повідомлено, що ОСОБА_1 у 2022 році працювала оператором поста керування прокатного стану 550 прокатного цеху.
Щодо простою вказано, що у січні 2022 року ОСОБА_1 знаходилася в простої не з вини працівника у період з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року та з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року на підставі розпорядження начальника прокатного цеху № 3357/14 від 30 грудня 2021 року «Про-підтвердження акту простою».
Також, вказано що період з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року та з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року ОСОБА_1 знаходилася в простої не з вини працівника на підставі наказу Голови Правління № 33 від 24 лютого 2022 року «Про вимушене переведення підприємства на особливий режим роботи» та наказ Голови Правління № 34 від 04 березня 2022 року «Про внесення змін в наказ Голови Правління № 33 від 24 лютого 2022 року «Про вимушене переведення підприємства на особливий режим роботи»».
Окрім того, вказано, що у період з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року, з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року та з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року ОСОБА_1 знаходилася в простої не з вини працівника на підставі розпорядження начальника прокатного цеху № 404/14 від 31 травня 2022 року «Про підтвердження акту простою».
В період 01 липня 2022 року та з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року ОСОБА_1 знаходилася в простої не з вини працівника на підставі розпорядження начальника прокатного цеху № 568/14 від 01 липня 2022 року «Про підтвердження акту простою».
Також, з 11 жовтня 2022 року по 24 листопада 2022 року ОСОБА_1 знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати на підставі особистої заяви. Надати копію заяви неможливо у зв'язку з тим, що згідно з Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів термін зберігання таких заяв становить 1 рік.
Щодо призупинення дії трудового договору з 25 листопада 2022 року з ОСОБА_1 призупинено дію трудового договору на підставі розпорядження заступника Голови Правління № 1765-к від 24 листопада 2024 року.
На підтвердження вказаних обставин до листа додано копії відповідних розпоряджень, виписок з табелів та наказів, які містяться в матеріалах справи.
Після одержання вказаних документів позивач звернулась до відповідача із заявою від 19 листопада 2024 року, в якій просила перерахувати період для розрахунку обчислення середньої заробітної плати та виключити з розрахункового періоду період перебування позивача у простої, а також призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Проте, листом від 16 грудня 2024 року позивача повідомлено про часткове задоволення заяви та перерахунок страхової виплати з урахуванням виключенням з розрахункового періоду, який застосовувався для обчислення страхової виплати, періоду призупинення трудового договору з 25 листопада 2022 року по 31 грудня 2022 року. У задоволенні решти заяви відмовлено, оскільки простой, з урахуванням пункту 3 Постанови № 1266 не належить до причин, які віднесені до поважних та які при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням виключається з розрахункового періоду.
Також. позивача повідомлено про те, що позивачу, з урахуванням здійсненого перерахунку, з 01 березня 2024 року нараховується та виплачується страхова виплата у загальному розмірі 5 205,31 грн.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у здійсненні перерахунку страхової виплати, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1105-XIV загальнообов'язкове державне соціальне страхування - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Страхові випадки:
- за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;
- за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг;
Відповідно до пункту 1 частини 1статті 35 Закону № 1105-XIV страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); 2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 3) особи, які утримуються у виправних закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.
Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини сьомої статті 36 Закону № 1105-XIV страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Частиною першою статті 42 Закону № 1105-XIV встановлено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
За приписами частини дев'ятої статті 42 Закону № 1105-XIV середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) визначає простій як призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (стаття 34 КЗпП України). Тобто, законодавець вкладає в цю категорію дві складові:
1) причина, яка може бути різноманітною (вичерпний перелік законодавством не встановлений);
2) наслідок у вигляді зупинення роботи.
Статтею 113 КЗпП України, яка регулює порядок оплати під час простою, передбачено два види простою:
- «з вини працівника» (причиною в такому випадку можуть бути порушення трудової дисципліни, техніки безпеки, навмисне пошкодження виробничого обладнання тощо);
- «не з вини працівника» (причинами можуть бути стихійне лихо, техногенна катастрофа, карантин, військові дії тощо).
Якщо простій виник не з вини працівника, то час простою працівникам оплачується відповідно до частини першої статті 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який діє на день розгляду справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок № 1266).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Пунктом 14 Порядку №1266 встановлено, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності або коли з дня смерті потерпілого до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, за формулою:
З = З(н) х С : М,
де З - середньомісячна заробітна плата застрахованої особи, у гривнях;
З(н) - середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата;
С - сума коефіцієнтів заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць розрахункового періоду (К1 + К2 + К3 + ...);
К - коефіцієнт заробітної плати застрахованої особи за кожний місяць у розрахунковому періоді, який визначається за формулою:
К = З(в) : З(с),
де З(в) - заробітна плата застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
З(с) - середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати;
М - кількість календарних місяців у розрахунковому періоді.
У разі коли у розрахунковому періоді є місяць (місяці), в якому повністю відсутня заробітна плата у зв'язку з:
поважною причиною, - такий місяць (місяці) виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 11 (або на меншу кількість) місяців;
причиною, не віднесеною цим Порядком до поважної, - такий місяць не виключається з розрахункового періоду, тобто сума коефіцієнтів за розрахунковий період ділиться на 12 або на кількість місяців у конкретному розрахунковому періоді.
Пунктом 16 Порядку №1266 встановлено, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
За приписами пункту 31 Порядку № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як зазначено вище, пунктом 3 Порядку № 1266 передбачено, що середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, зокрема, простою підприємства та/або призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Таким чином, суми виплат, які отримувала застрахована особа, з яких були фактично нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення страхових виплат. При цьому, при наявності поважних причин (простой, призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України) коли особа не працювала, зазначений період має бути виключений із розрахункового періоду.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 у період з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року; з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року; з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року; з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року; з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року; з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року; 01 липня 2022 року; з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року фактично не працювала на підприємстві у зв'язку із введенням на ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна» простою, який оплачується відповідно до частини 1 статті 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) та що підтверджується наказами, виписками та довідкою зазначеного підприємства, зазначеними вище.
Так, дні невиходу на роботу з причини простою підприємства, робітникам підприємства оплачено в розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу) з січня 2022 року по липень 2022 року - без збереження заробітної плати.
Як зазначив у відзиві відповідач, до розрахунку середньої заробітної плати за 12 календарних місяців ним взято наступну заробітну плату позивача: січень 2022 року - грудень 2022 року.
Отже, періоди з 01 січня 2022 року по 08 січня 2022 року; з 15 січня 2022 року по 22 січня 2022 року; з 01 березня 2022 року по 23 квітня 2022 року; з 20 травня 2022 року по 31 травня 2022 року; з 01 червня 2022 року по 04 червня 2022 року; з 13 червня 2022 року по 17 червня 2022 року; з 21 червня 2022 року по 30 червня 2022 року; 01 липня 2022 року; з 07 липня 2022 року по 16 липня 2022 року, не були виключені відповідачем при розрахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 .
Оскільки простій на підприємстві ПрАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь «ім. А.М. Кузьміна» було запроваджено внаслідок впливу невідворотної сили, спричиненої збройною агресією російською федерацією проти України, тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що період простою вказаного підприємства, має бути визнаний поважною причиною при розрахунку середньої заробітної плати та повинен бути виключений з розрахункового періоду з дати звернення позивачем із заявою, за результатами розгляду якої органом пенсійного фонду прийнято оскаржувану в даній справі відмови, а саме, - з 19 листопада 2024 року.
Враховуючи наведені вище обставини, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року в адміністративній справі №280/11972/24 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року в адміністративній справі №280/11972/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Сафронова