19 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/34902/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 року в адміністративній справі №160/34902/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
31 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з позовною заявою, у якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 045550015109 від 11.05.2022 року, про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 14.07.1992 року по 01.12.1999 року відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 );
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до страхового стажу періоду роботи з 14.07.1992 року по 01.12.1999 року відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ).
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та зазначає, що ним були подані всі необхідні документи, які підтверджують спірні періоди роботи. Відтак відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 року в адміністративній справі №160/34902/24 позов задоволено. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 045550015109 від 11.05.2022 року, про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 14.07.1992 року по 01.12.1999 року відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ). Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 14.07.1992 року по 01.12.1999 року відповідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ). Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.05.2022 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у цій справі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України.
09.05.2022 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком.
11.05.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області розглянуто заяву позивача та прийнято рішення №045550015109 про відмову в призначенні пенсії за віком. В обґрунтування відмови у призначенні пенсії, відповідачем зазначено наступне:
- дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 09.05.2022;
- вік заявника 60 років 2 місяці;
- до страхового стажу зараховано період роботи з 14.07.1992 року по 01.12.1999 року, оскільки дата звільнення з роботи (01.12.1999) не відповідає даті наказу на звільнення (28.02.2000).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, згідно з якої суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що особа набула права на призначення пенсії за віком у разі досягнення віку 60 років та наявності у неї з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року страхового стажу не менше 31 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно із записів в дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.09.1983 у спірний період, не зарахований відповідачем, ОСОБА_1 :
- з 14.07.1992 року по 01.12.1999 року працював на Марганецькій птахофабриці.
Вказаний період не зараховано до страхового стажу оскільки оскільки дата звільнення « 01.12.1999» не відповідає даті наказу про звільнення « 28.02.2000».
Відповідно до п. 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
Згідно з п. 2.3 Інструкції № 162 всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведенні чи звільненні, а також про винагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
За умовами п. 2.26 Інструкції №162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника проводиться з дотриманням наступних правил: в графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 дата звільнення; в графі 3 причина звільнення; в графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до п.п.2.4 п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. №58 (далі за текстом Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з підпунктами 2.6-2.10 пункту 2 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі необхідності власник або уповноважений ним орган видає працівникам на їх прохання завірені виписки з трудових книжок відомостей про роботу.
Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.
У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.
Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
У розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.
З 27.04.1993 року діє постанова Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки» № 301 від 27.04.1993 року.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Враховуючи те, що записи трудової книжки позивача є логічним та відповідають послідовності записів трудової книжки, при цьому відповідачем не надано доказів того, що ці записи зроблені за відсутності законних підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такі записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення повноти та чіткості даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Разом з цим, з трудової книжки позивача, вбачається, що вона містить чіткі і повні записи про спірні період роботи із зазначенням у самому записі про прийняття на роботу назви місяця роботи, а також із зазначенням дат і номерів наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи.
Вимог до печатки, якою завіряються записи трудової книжки, ані Інструкція №162, ані Інструкція №58, яка прийнята в подальшому не містять. Натомість, згідно з приписами цих Інструкцій трудова книжка заповнюється відповідальним працівником підприємства, а не особисто робітником (у цьому випадку позивачем), записи завіряються або такою особою, або керівником та скріплюються печаткою.
Слід зауважити й на тому, що за умовами частини 3 статті 44 Закону України № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Тобто, у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
За наведених обставин, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці та інших документах позивача, як того вимагає частина 3 статті 44 Закону №1058-IV.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні спірних періодів роботи до його загального страхового стажу на підставі трудової книжки.
Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 045550015109 від 11.05.2022 року та як наслідок необхідності його скасування.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 року в адміністративній справі №160/34902/24- без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя В.А. Шальєва
суддя Д.В. Чепурнов