07 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/4286/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року (головуючий суддя Татаринов Д.В.)
в адміністративній справі №160/4286/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 26.05.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якій, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 14.04.2025 року № 923030803387 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 07.04.2025 року пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, вказаного у довідках Головного управління ДПС у Запорізькій області від 04.04.2025 року № 62, № 63.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з тим, що позивач тривалий час працювала в податкових органах вона 07.04.2025 року звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про перехід із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу». Рішенням Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області від 14.04.2025 року №923030803387 про відмову в перерахунку пенсії відмовлено позивачу в переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу». Підставою для відмови стало те, що посадові особи органів податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби. Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 14 квітня 2025 року № 923030803387 про відмову в перерахунку пенсії - незаконним, а право позивача на отримання пенсії за віком згідно закону України «Про державну службу» - порушеним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 15.07.2024 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо не зарахування до стажу державної служби ОСОБА_1 періодів роботи в органах Податкової служби України з 13 червня 1997 року по 15 березня 2024 року.
Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 14.04.2025 року №923030803387 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу».
Зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 з 07.04.2025 року на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в податкових органах з 13.06.1997 року по 15.03.2024 року для обчислення розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок ГУ ДПС у Запорізькій області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.04.2025 року №№ 62, 63.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що період роботи посадових осіб контролюючих органів (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання (ранги) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом. Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.09.1987 року позивач у період 13.06.1997 року по 01.05.2016 року працювала на різних посадах в Державній податковій адміністрації у Комунарському районі м. Запоріжжя, Державній податковій інспекції у місті Запоріжжі по роботі з великими платниками податків, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, СДПІ м. Запоріжжя міжрегіонального головного управління ДФС, ОФПП ДФС та позивачу присвоювалися спеціальні ранги. З урахуванням вказаних періодів роботи позивача в Державній податковій адміністрації, стаж роботи позивача на державній службі станом на 01 травня 2016 року становить понад 18 років. Відтак, у відповідача не було фактичних та правових підстав для не зарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи на посадах в податкових органах та відмови у зв'язку із цим у переведенні позивача на інший вид пенсії, а у позивача наявні умови, передбачені частиною 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ (а саме, досягнення віку (на час звернення із заявою мала повних 63 роки), наявність не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців станом на 01.05.2016 року, та страхового стажу (більше ніж 25 років), для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Оскільки призначення пенсії державного службовця на умовах пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ здійснюється за заявою особи, до якої долучаються довідки про заробітну плату, а вказані довідки складені за формою, затвердженою Постановою №1-3, та такі довідки є джерелом інформації про суму заробітку, відсоток від якого становитиме пенсія, що впливає на правильність обчислення пенсії, а тому вказані в них відомості мають бути враховані пенсійним органом. У даних довідках також зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Щодо позовної вимоги про здійснення нарахування та виплати позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу у розмірі 60% суми заробітної плати, то суд вважає, що вона є передчасною, оскільки стосуються розміру пенсійних виплат, на який позивача ще не переведено та який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що позивач (згідно записів трудової книжки), станом на день набрання чинності Закону № 889-VIII, не займав посади державної служби та немає стажу 20 років державної служби. Зазначає, що Закон № 889-VІІІ передбачає зарахування до стажу державної служби, для призначення пенсії за Законом № 3723-ХІІ, лише стажу набутого на посадах державної служби або прирівняних до них до 01.05.2016 року, відтак позивач відповідно не набув право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII за умов, передбачених пунктами 10 та 12 Прикінцевих положень Закону № 889-VІІІ. Також зазначає, що Закон № 889-VІІІ, так і Закон № 1058-IV не передбачають підстав (умов) для перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати працюючих службовців. Не передбачає таких підстав і стаття 37 Закону № 3723-ХІІ.
В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Ухвалами суду від 15.10.2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 15.12.2025 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року в адміністративній справі №160/4286/25 на п'ятнадцять днів.
У період з 19.12.2025 до 20.12.2025 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відрядженні. У період з 01.01.2026 до 05.01.2026 суддя Дурасова Ю.В. перебувала у відпустці, у зв'язку з чим розгляд апеляційної скарги здійснюється невідкладно з дня виходу судді-доповідача із відпустки.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно записів трудової книжки Серії НОМЕР_2 від 17.09.1987 року позивач:
- у період з 13 червня 1997 року по 05 лютого 1998 року працювала на посаді державного податкового інспектора відділу обліку звітності економічного аналізу (сектор економічного аналізу) на конкурсній посаді Державній податковій адміністрації Комунарському районі міста Запоріжжя;
- 01 квітня 1998 року позивач переведена на конкурентній основі на посаду старшого державного податкового інспектора відділу обліку, звітності та прогнозування надходжень;
- 02 листопада 1998 року позивач переведена на конкурсній основі на посаду головного державного податкового інспектора відділу обліку, звітності та прогнозування надходжень;
- 15 листопада 1999 року переведена на посаду головного державного податкового інспектору в сектор прогнозування по ситуаціям відділу обліку, звітності та прогнозування надходжень;
25 червня 2000 року переведена на посаду головного державного податкового інспектора у обліку, звітності та прогнозування надходжень;
- 12 липня 2000 року позивач переведена на посаду головного державного податкового інспектора у групу оперативного аналізу надходжень у складі відділу обліку, звітності та оперативного прогнозування надходжень;
- 31 серпня 2000 року позивач звільнена у зв'язку із переходом на роботу в державну податкову інспекцію міста Запоріжжя по роботі з великими платниками податків;
- 01 вересня 2000 року позивача в порядку переводу призначено на посаду головного державного податкового інспектора відділу оперативного аналізу надходжень на підставі конкурсу;
- 06 листопада 2001 року позивач переведена до ДПІ у Комунарському районі міста Запоріжжя;
- 07 листопада 2001 року позивач прийнята на посаду головного державного податкового інспектора групи оперативного аналізу надходжень відділу обліку, звітності та оперативного аналізу надходжень;
- 04 серпня 2003 року позивач переведена на посаду головного державного податкового інспектора групи прогнозування та аналізу податкових надходжень відділу оподаткування юридичних осіб;
- 03 жовтня 2003 року звільнена по переводу до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі;
- 06 жовтня 2003 року позивач по переводу прийнята на посаду начальника відділу аналізу та моделювання та бюджетоутворюючих процесів на підставі конкурсу;
- 22 серпня 2005 року позивач призначена заступником начальника відділу - завідувачем сектору аналізу заходів по платежах відділу економічного аналізу та прогнозування;
- 12 червня 2006 року позивач переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу економічного аналізу та прогнозування;
- 15 лютого 2007 року призначена згідно конкурсу на посаду заступника начальника відділу економічного аналізу та прогнозування;
- 17 травня 2010 року позивач переведена на посаду головного державного податкового інспектора відділу економічного аналізу та прогнозування;
- 07 червня 2010 року позивач призначена на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу податкового супроводження підприємств зв'язку, транспорту та інших галузей, як така що успішно пройшла стажування;
- 27 березня 2012 року позивач переведена на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств сфери надання послуг;
- 27 червня 2013 року позивач призначена в порядку переведення на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу податкового супроводження підприємств сфери надання послуг;
- 01 липня 2015 року у зв'язку із реорганізацією позивача призначено в порядку переведення на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу податкову супроводження підприємств сфери надання послуг;
- 01 березня 2016 року переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприємств сфери надання послуг управління податкового супроводження підприємств невиробничої сфери діяльності;
- 12 грудня 2016 року позивач переведена на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу податкового супроводження підприємств сфери надання послуг Запорізького управління Офісу ВПП ДФС;
- 13 листопада 2019 року позивач призначена на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу податкового супроводження підприємств;
24 липня 2020 року позивача переведено на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податкового супроводження підприєств сфери надання послуг Східного управління;
22 вересня 2020 року позивача переведено на посаду головного державного ревізора -інспектора відділу адміністративних підприємств сфери надання послуг Східного управління;
- 21 грудня 2020 року позивач переведена до ГУ ДПС у Запорізькій області;
- 22 грудня 2020 року позивач призначена на посаду головного державного ревізора - інспектора Вознесенівського відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків, у порядку переведення ОВПП ДПС;
- 20 січня 2021 року позивач призначена на посаду начальника Вознесенівського відділу податків і зборів у юридичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування юридичних осіб шляхом укладення контракту по проходженню державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на териорії України гострої распіраторної хвороби;
- 17 червня 2021 року позивач звільнена із займаної посади;
- 18 червня 2021 року позивач призначена на посаду начальника Вознесенівського відділу податків та зборів з юридичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування юридичних осіб переможець конкурсу;
- 06 липня 2022 року позивач переведена на посаду головного державного інспектора Вознесенівського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб;
- 21 вересня 2022 року позивач призначена на посаду заступника начальника відділу адміністрування;
- 15 березня 2024 року позивачем припинено державну службу та звільнено з посади за власним бажанням.
У зв'язку з тим, що позивач тривалий час працювала в податкових органах вона 07.04.2025 року звернулась до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про перехід із пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності зазначену заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №923030803387 від 14.04.2025 року про відмову в перерахунку пенсії відмовлено позивачці в переведенні з пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу». Підставою для відмови стало те, що посадові особи органів податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби.
Позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 14.04.2025 року № 923030803387 про відмову у призначенні пенсії згідно із Законом України «Про державну службу».
Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом №3723-ХІІ.
01.05.2016 року набув чинності Закон №889-VIII, згідно з пунктом 2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність Закон України «Про державну службу» №3723-ХІІ крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10 - 12 розділу ХІ Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 року у справі № 822/524/18).
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» 3723-ХІІ вік і страховий стаж (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 року № 591/6970/16-а).
Матеріалами справи підтверджується, що єдиною підставою для відмови у переведенні на пенсію є недостатність стажу державної служби, а саме: не зарахування служби позивача в податкових органах до державної служби з 13.06.1997 року по 15.03.2024 року.
При цьому, статтею 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пунктом 8 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
До спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 року №283 (Порядок №283) (вказаний правовий висновок відображено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №735/939/17).
За змістом пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба):
на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Згідно пунктів 342.1. та 342.4. статті 342 Податкового кодексу України посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.
Посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Згідно пункту 344.1. ст. 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу".
При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання (ранги) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17.09.1987 року позивач у період 13.06.1997 року по 01.05.2016 року працювала на різних посадах в Державній податковій адміністрації у Комунарському районі м. Запоріжжя, Державній податковій інспекції у місті Запоріжжі по роботі з великими платниками податків, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, СДПІ м. Запоріжжя міжрегіонального головного управління ДФС, ОФПП ДФС та позивачу присвоювалися спеціальні ранги.
З урахуванням вищевказаних періодів роботи позивача в Державній податковій адміністрації, стаж роботи позивача на державній службі станом на 01 травня 2016 року становить понад 18 років.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області не було фактичних та правових підстав для не зарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи на посадах в податкових органах та відмови у зв'язку із цим у переведенні позивача на інший вид пенсії, а у позивача наявні умови, передбачені частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (а саме, досягнення віку (на час звернення із заявою мала повних 63 роки), наявність не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців станом на 01 травня 2016 року, та страхового стажу (більше ніж 25 років), для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Закону України «Про державну службу» №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (Порядок №622) установлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
У пункті 5 Порядку №622 встановлено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Пунктом 1 постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року № 1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 року за №180/30048 (Постанова №1-3) затверджено три форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII:
форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
Разом із заявою від 07.04.2025 року позивач подала довідки за формами, затвердженими Постановою №1-3:
від 04.04.2025 року №№ 62,63 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на березень та квітень 2025 року виданих ГУ ДПС у Запорізькій області.
Оскільки призначення пенсії державного службовця на умовах пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» №889-VІІІ здійснюється за заявою особи, до якої долучаються довідки про заробітну плату, а вказані довідки складені за формою, затвердженою Постановою №1-3, та такі довідки є джерелом інформації про суму заробітку, відсоток від якого становитиме пенсія, що впливає на правильність обчислення пенсії, а тому вказані в них відомості мають бути враховані пенсійним органом.
У даних довідках також зазначено, що на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27.01.2023 року у справі №340/4184/21, що дає підстави для висновку, що оскільки позивач на час звернення за призначенням пенсії не займала посаду державної служби, тому з урахуванням положень статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що для належного захисту прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.
Як наслідок, позовні вимоги належить задовольнити шляхом:
визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не зарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи в органах Податкової служби України з 13.06.1997 року по 15.03.2024 року, а також
визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 14.04.2025 року №923030803387 та
зобов'язання відповідача здійснити з 07.04.2025 року (часу звернення з відповідною заявою) переведення позивача на пенсію державного службовця за віком, відповідно до Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в податкових органах з 13 червня 1997 року по 15 березня 2024 року для обчислення розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок ГУ ДПС у Запорізькій області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 04.04.2025 року № 62, №63. Ураховуючи те, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи позивача та норми законодавства України, що регулюють дані правовідносини спростовують доводи відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо суті спору не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.07.2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 07.01.2026 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова