13 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/3461/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2025 ( суддя Лазаренко М.С. ) в адміністративній справі №280/3461/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування зниженого розміру додаткової винагороди, колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 старшому лейтенанту юстиції ОСОБА_1 , за період з 24.05.2024 по 14.03.2025 за час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю між додатковою винагородою у розмірі 100000 грн. та 30000 грн. за період з 24.05.2024 по 14.03.2025 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 24.05.2024 по 14.03.2025 позивач безпосередньо брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у складі військової частини НОМЕР_2 в зоні ведення бойових дій в Донецькій області. Такі обставини підтверджуються виданою військовою частиною НОМЕР_2 від 14.03.2025 № 1557/1315 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Однак за спірний період відповідач не сплачував позивачу додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2025 адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. В апеляційній скарзі зазначає, що перебування у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою № 168. пункт 4 Розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Військова частина НОМЕР_1 звертає увагу, що зазначені документи не було досліджено судом першої інстанції.
Представник Військової частини НОМЕР_1 в апеляційній скарзі заявив клопотання про заміну відповідача військової частини НОМЕР_2 на правонаступника - військову частину НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Скаржником разом з апеляційною скаргою надано довідку командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.07.2025 № 1553/8817 про те, що відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-321/65/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році» та директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-22/дск “Про проведення додаткових організаційних заходів у Командуванні Сил територіальної оборони Збройних Силах України в 2025 році» військова частина НОМЕР_1 є правонаступником військової частини НОМЕР_3 у зв'язку із переформуванням.
З огляду на викладене суд вважає за необхідне замінити відповідача - Військову частину НОМЕР_2 на правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 .
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_2 з 26.06.2022, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_4 від 10.05.2023.
На підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України надано довідку Про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №1557/1315 від 14.03.2025, згідно якої позивач дійсно в період 05.08.2022 по 25.03.2024 та з 07.04.2024 по 14.03.2025 брав безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в: Донецька область, Покровський район, Курахівська територіальна громада, с. Вознесенка, Донецька область, Покровський район, Селидівська міська громада, м. Селидове, Донецька область, Покровський район, Іллінівська територіальна громада, с. Бересток, Донецька область, Покровський район, Очеретинська територіальна громада, с. Пантелеймонівка.
Підстави: бойовий наказ ОТУ “Донецьк» №БН-132Т/УО від 05.08.2022, бойове розпорядження ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » № БР-119/1/4070Т/ОТУ від 23.05.2024, бойове розпорядження ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » № БР-119/1/6128Т/ОТУ від 24.07.2024, журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 №4Т (розпочатий 27.27.2022), журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 №5Т (розпочатий 13.05.2023), журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 №6Т (розпочатий 03.01.2024), журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 №7Т (розпочатий 30.06.2024), журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 №8Т (розпочатий 01.11.2024), журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 №9Т (розпочатий 08.02.2025).
Відповідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу позивачу здійснювалась виплата грошового забезпечення: травень 2024 року: 109849,70 грн; червень 2024 року: 111785,19 грн; липень 2024 року: 59849,70 грн; серпень 2024 року: 60849,70 грн; вересень 2024 року: 59979,90 грн; жовтень 2024 року: 59979,90 грн; листопад 2024 року: 59979,90 грн; грудень 2024 року: 59979,90 грн; січень 2025 року: 60104,05 грн; лютий 2025 року: 59849,70 грн; березень 2025 року: 88797,72 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно пункту 1 Постанови №168 24.05.2024 по 14.03.2025, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення та застосовуючи сталу практику Верховного суду з спірних питань, зазначає.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який існує і на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168.
Пунктом 1 Постанови №168, в редакції від 21.01.2023, було установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 в редакції від 11.08.2023 та від 20.09.2023, установлено, що на період воєнного стану:
військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Порядок №260).
Порядок №260 доповнено новим розділом XXXIV (Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану) згідно з наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 (застосовується з 01 лютого 2023 року; в редакції наказу Міністерства оборони №566 від 26.09.2023).
Відповідно до пункту 2 цього розділу, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Згідно з положеннями пунктів 3, 4 цього розділу Порядку №260 райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.
Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Таким чином, з аналізу вищевказаних положень, колегія суддів доходить висновку, що виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій не є визначальною (вичерпною) умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, оскільки відповідно до абзацу 2 - 3 пункту 2 Порядку №260 встановлено також такі умови як: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій РФ території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах) під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту).
Роз'ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, які надані в листах №423/1932 від 11.04.2023, №423/1280 від 13.03.2023, відповідно до яких, під час дії воєнного стану додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень виплачується військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно без умови їх обов'язкового перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач у період з 05.08.2022 по 25.03.2024 та з 07.04.2024 по 14.03.2025 на підставі бойового наказу ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » №БН-132Т/УО від 05.08.2022, бойового розпорядження ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » № БР-119/1/4070Т/ОТУ від 23.05.2024, бойового розпорядження ОТУ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » № БР-119/1/6128Т/ОТУ від 24.07.2024, журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 №4Т (розпочатий 27.27.2022), журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 №5Т (розпочатий 13.05.2023), журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 №6Т (розпочатий 03.01.2024), журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 №7Т (розпочатий 30.06.2024), журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 №8Т (розпочатий 01.11.2024), журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 №9Т (розпочатий 08.02.2025), брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області.
Матеріали справи доказів іншого не містять.
В матеріалах справи відсутні журнали бойових дій/ведення оперативної обстановки, бойові донесення або постові відомості, а також рапорти командира підрозділу про участь позивача у бойових діях або заходах/виконанні бойових (спеціальних) завдань, проте наявна довідка військової частини НОМЕР_2 від 14.03.2025 № 1557/1315 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України є підтвердженою, оскільки довідка командира військової частини НОМЕР_2 від 14.03.2025 № 1557/1315 дає підстави зробити висновок, що вона була видана позивачу зокрема на підставі витягів з журналу бойових дій в/ч НОМЕР_2 , які були вчинені у спірний період.
Твердження скаржника, що судом першої інстанції не досліджено жодних доказів на підтвердження безпосередньої його участі у бойових діях або залучення його до здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у районах проведення воєнних (бойових) дій у спірний період є недоречним.
Так, Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 по справі №560/10788/23 указав, що таке посилання суду першої інстанції є безпідставним, оскільки відповідні документи (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення, рапорт та інше) не можуть знаходитись у позивача, оскільки такі документи оформлюються начальником (командиром) підрозділу, де проходить службу військовослужбовець.
Також слід указати, що в силу положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на нарахування додаткової винагороди на період дії воєнного стану, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000 грн., за період з 24.05.2024 по 14.03.2025, в розрахунку на місяць пропорційно, за час забезпечення здійснення у цьому періоді заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за час виконання бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.06.2025 в адміністративній справі №280/3461/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 січня 2026 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 13 січня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова