19 січня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/5165/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй Катерини Ігорівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй Катерини Ігорівни (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 (далі - третя особі) в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 15 жовтня 2025 року, винесену старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Цугуй Катериною Ігорівною, в межах виконавчого провадження № 78938691.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується зі спірною постановою, оскільки спосіб спілкування ОСОБА_2 разом з дитиною ОСОБА_3 було змінено постановою Чернівецького апеляційного суду від 01.04.2025 року. Крім того, вважає протиправною оскаржувану постанову, оскільки відповідачем не з'ясовано причини невиконання рішення суду. Так, позивач вказує, що невиконання рішення суду полягає в тому, що спілкування дитини з батьком викликана поведінкою її сина, який категорично відмовляється зустрічатись з ОСОБА_2 через пережитий стрес та набутий страх, на підтвердження чого посилається на відповідні висновки психолога. З вказаних підстав позивач вважає, що наявні підстави для задоволення позову.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позову вказував на примусовому виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження за номером АСВП 78938691 з виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 01.04.2025 у справі №727/13656/24 про забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повідомити ОСОБА_2 місце перебування дитини. Зобов'язати ОСОБА_1 повідомити ОСОБА_2 повідомленням на номер НОМЕР_1 фактичне місце перебування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язати ОСОБА_1 забезпечити щоденне спілкування сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 тривалістю 1 годину щодня з 18 години до 19 години шляхом встановлення відеозв'язку засобами Telegram, Viber.
Вказаний виконавчий документ підлягає виконанню в порядку статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії, а не у порядку статті 64-1 яка регулює порядок виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною.
06.10.2025 виконавець склала акт про невиконання боржником рішення суду яке підлягало виконанню. Зі слів стягувача боржник не виконує рішення суду. На підтвердження своїх слів стягувач надав скрин-шоти його телефонних дзвінків до боржника на які остання не відповідала. Натомість від боржника жодних пояснень на адресу відділу чи безпосередньо до державного виконавця про причини невиконання рішення суду яке підлягало виконанню - не надходило.
07.10.2025, державний виконавець, керуючись статтями 63,75 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 1700,00 гривень та зобов'язав боржника виконати рішення протягом трьох робочих днів і попередив про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
13.10.2025 виконавець повторно склала акт про невиконання боржником рішення суду яке підлягало виконанню. Зі слів стягувана боржник не відповідає на телефонні дзвінки, Державний виконавець, також намагалася телефонувати до боржниці, однак остання не відповідала. Відповідач звертав увагу суду, що боржницею ОСОБА_1 не надавалися жодні пояснення про причини невиконання рішення суду. Боржник не зверталася ні до органу державної виконавчої служби, ні до державного виконавця з наданням будь-яких причин та пояснень стосовно невиконання рішення.
У зв'язку з викладеним, 15.10.2025 р. через повторне невиконання рішення суду без поважних причин накладено на позивача штраф у розмірі 3400 грн.
Щодо тверджень позивача, стосовно дзвінків через застосунок “Вайбер» вказував наступне. Державний виконавець телефонував з метою перевірки виконання рішення у разі невиконання боржником рішення - встановлення причин.
Отже, враховуючи той факт, що боржник рішення суду не виконав про причини невиконання жодним чином не повідомив, держаний виконавець керуючись статтями 63,75 Закону України “Про виконавче провадження», 15 жовтня 2025 року виніс постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі на ОСОБА_1 .
Третя особа надав пояснення, відповідно до змісту яких просив відмовити у задоволенні позову та вказав, що позивачем не виконується рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.02.2025 р. №727/13656/24, місцезнаходження позивача наразі невідоме. Також третя особа повідомляє про безпідставність доводів позивача щодо відмови сина спілкуватись з батьком, на підтвердження чого посилається на відповідні висновки психолога. Крім того, третя особа повідомляє, що позивач, всупереч постанові Чернівецького апеляційного суду від 27.12.2023 р. про заборону зміни місця проживання дитини викрала ОСОБА_4 з садочка, вивезла за межі України та почала систематично перешкоджати спілкуванню батька з дитиною, обмежуючи доступ до сина без будь-яких підстав.
17.11.2025 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи призначеного на 24.11.2025 р.
24.11.2025 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи призначеного на 01.12.2025 р.
01.12.2025 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи призначеного на 08.12.2025 р.
08.12.2025 р. судове засідання не відбулось з технічних причин. Розгляд справи призначеного на 22.12.2025 р.
22.12.2025 р. судом оголошено перерву до 29.12.2025 р.
Представником позивача та представником відповідача подано заяви, в яких не заперечують проти розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.
На примусовому виконанні у Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебував виконавчий документ - ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.02.2025 р. №727/13656/24 про зобов'язання ОСОБА_1 забезпечити спілкування малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 за допомогою засобів зв'язку, зокрема мобільних за стосунків Viber», “Telegram», тричі на тиждень у дні погодженні між батьками дитини з 18:00 по 18:30, шляхом надання матір'ю дитини доступу до мобільного телефону. Виконавче провадження ВП№78938691.
15.09.2025 р. державним виконавцем прийнято постанову про внесення змін (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, згідно ухвали Чернівецького апеляційного суду від 04.04.2025 р. у справі №727/13656/247 від 06.02.2024 р., а саме: зобов'язати ОСОБА_1 забезпечити щоденне спілкування малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 тривалістю 1 годину щодня з 18 години до 19 години шляхом встановлення відеозв'язку засобами “Viber», “Telegram».
18.09.2025 р. державним виконавцем винесено постанов про скасування виконавчу дію “Зміна (доповнення) реквізитів ВД» від 15.09.2025 р.
22.09.2025 р. держаним виконавцем прийнято постанову у виконавчому провадженні ВП№78938691 про внесення змін (доповнення) реєстраційних даних в частині дати видачі виконавчого документу на 06.02.2025 р., та в частині зазначення резолютивної частини на: зобов'язати ОСОБА_1 забезпечити щоденне спілкування малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 тривалістю 1 годину щодня з 18 години до 19 години шляхом встановлення відеозв'язку засобами “Viber», “Telegram».
06.10.2025 р. державним виконавцем складено акт, в якому зафіксовано, що 06.10.2025 р. в 18:05 р. за адресою АДРЕСА_1 двері ніхто не відчиняв. Зі слів сусідки боржниця з'являється за даною адресою дуже рідко, постійне місце перебування її невідоме. Згідно пояснень стягувача боржниця не встановила відеозв'язок з 18 до 19 години.
07.10.2025 р. державним виконавцем прийнято постанову № 78938691 про накладення штрафу на ОСОБА_1 в сумі 1700 грн за невиконання рішення суду.
13.10.2025 р. державним виконавцем повторно складено акт, в якому зафіксовано, що боржник (позивач) не виконує рішення суду. Так стягувачем надано скрин-шоти його телефонних дзвінків до боржника, на які остання не відповідала. Так, державним виконавцем здійснено відеозв'язок через застосунок “Viber», однак боржник у встановлений судом час на дзвінок не відповідав.
15.10.2025 р. відповідачем, у зв'язку з повторним невиконанням рішення суду без поважних причин накладено на позивача штраф у розмірі 3400 грн.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з ч.1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з положеннями ч. 1-3 ст. 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 75 Закону №1404-VІІІ у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Судом вставлено, що на примусовому виконанні у Першого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебував виконавчий документ - ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.02.2025 р. №727/13656/24 про зобов'язання ОСОБА_1 забезпечити спілкування малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 за допомогою засобів зв'язку, зокрема мобільних за стосунків Viber», “Telegram», тричі на тиждень у дні погодженні між батьками дитини з 18:00 по 18:30, шляхом надання матір'ю дитини доступу до мобільного телефону. Виконавче провадження ВП№78938691.
Отже, даною ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.02.2025 р. №727/13656/24 чітко зобов'язано позивача забезпечити спілкування малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 за допомогою засобів зв'язку, зокрема мобільних за стосунків Viber», “Telegram», тричі на тиждень у дні погодженні між батьками дитини з 18:00 по 18:30, шляхом надання матір'ю дитини доступу до мобільного телефону.
В ухвалі Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.02.2025 р. №727/13656/24 вказано, що даний захід забезпечення позову носить тимчасовий характер та діє до набрання рішенням суду законної сили.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця рішення суду по справі №727/13656/24 не набрало законної сили.
Також судом встановлено, що 22.09.2025 р. держаним виконавцем прийнято постанову у виконавчому провадженні ВП№78938691 про внесення змін (доповнення) реєстраційних даних в частині дати видачі виконавчого документу на 06.02.2025 р., та в частині зазначення резолютивної частини на: зобов'язати ОСОБА_1 забезпечити щоденне спілкування малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 тривалістю 1 годину щодня з 18 години до 19 години шляхом встановлення відеозв'язку засобами “Viber», “Telegram». Вказані зміни були внесені на підставі постанови Чернівецького апеляційного суду по справі №727/13656/24, якою внесено зміни до ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.02.2025 р.
З метою здійснення примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.02.2025 р., державним виконавцем 06.10.2025 р. в межах виконавчого провадження ВП№78938691 складено акт, в якому зафіксовано, що 06.10.2025 р. в 18:05 р. за адресою АДРЕСА_1 двері ніхто не відчиняв. Зі слів сусідки боржниця з'являється за даною адресою дуже рідко, постійне місце перебування її невідоме. Згідно пояснень стягувача боржниця не встановила відеозв'язок з 18 до 19 години.
У зв'язку із вказаним, 07.10.2025 р. державним виконавцем прийнято постанову №78938691 про накладення штрафу на ОСОБА_1 в сумі 1700 грн за невиконання рішення суду.
13.10.2025 р. державним виконавцем повторно складено акт, в якому зафіксовано, що боржник (позивач) не виконує рішення суду. Так стягувачем надано скрин-шоти його телефонних дзвінків до боржника, на які остання не відповідала. Так, державним виконавцем здійснено відеозв'язок через застосунок “Viber», однак боржник у встановлений судом час на дзвінок не відповідав.
15.10.2025 р. відповідачем, у зв'язку з повторним невиконанням рішення суду без поважних причин накладено на позивача штраф у розмірі 3400 грн.
На підставі вказаного слідує, що позивач, яка являється боржником у виконавчому провадженні ВП№78938691, у визначений судом час не забезпечила спілкування малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 тривалістю 1 годину щодня з 18 години до 19 години шляхом встановлення відеозв'язку засобами “Viber», “Telegram». Вказані обставини не заперечуються позивачем, доказів зворотнього суду надано не було.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 24 Закону №1404-VІІІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону №1404-VІІІ сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону №1404-VІІІ боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Суд критично ставиться до доводів позивача щодо проведення виконавчих дій не за місцем фактичного місцезнаходження боржника, оскільки позивач знаходиться за межами України, про що було відомо державному виконавцю. Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження повідомлення позивача державного виконавця про фактичне її місце знаходження чи виїзд за межі України. Також, матеріали справи не містять доказів щодо повідомлення державного виконавця про обставини, які ускладнюють чи перешкоджають забезпеченню виконанню ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.02.2025 р., а тому посилання на висновки психолога та інші психологічні дослідження надані позивачем суд не бере до уваги. Також судом не може бути взято до уваги вказані докази оскільки надані позивачем та третьою особою психологічні висновки щодо малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 містять протилежні висновки.
Аналіз вказаних обставин справи дає підстави вважати, що в межах спірних правовідносинах позивачем не дотримано вимоги Закону №1404-VІІІ та не забезпечено належне виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06.02.2025 р., а тому постанова про накладення штрафу прийнята правомірно.
Решта доводів учасників справи не впливають на висновки суду щодо правомірності оскаржуваної постанови, а тому не потребують оцінки судом.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За результатами судового розгляду справи підтверджено правомірність вчинених державним виконавцем дій та прийнятого рішення, в той час як доводи позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки відповідач не поніс вказаних витрат, суд не вирішує питання про стягнення на його користь судових витрат.
Керуючись статтями 241 - 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - Перший відділ ДВС у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Леоніда Дергача, 25,27 м. Чернівці, 58008, код ЄДРПОУ 41659926).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя І.В. Маренич