19 січня 2026 року м. Чернівці Справа № 600/2678/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови в зарахуванні періоду служби в армії на посаді санітарного інструктора медичної служби військової частини НОМЕР_1 , яка була кораблем Чорноморського флоту Збройних Сил СРСР, до його спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров'я;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області період служби в армії на посаді санітарного інструктора медичної служби військової частини (корабля) з 16 червня 1981 року по 25 квітня 1984 року зарахувати до його спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров'я відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути подані ним документи для вирішення питання про виплату передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що відповідачем при розрахунку спеціального стажу безпідставно не враховано період його служби в Збройних Силах України та неправомірно відмовлено у виплаті грошової допомоги.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у відзиві на позовну заяву зазначило, що підстав для зарахування до спеціального стажу періоду проходження позивачем строкової військової служби немає, оскільки відсутнє підтвердження факту роботи/служби на медичній посаді безпосередньо в закладах охорони здоров'я, зайнятість в яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
Позивачу з 02.05.2021 призначено пенсію за віком згідно із Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
22.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою та доданими до неї документами, в якій просив: здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши період проходження ним військової служби в Збройних Силах з 22.04.1981 по 25.04.1984 до стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; нарахувати та виплатити йому відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
За наслідками розгляду заяви, листом від 08.05.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача про те, що виплата грошової допомоги згідно п. 7-1 розділу XV “Прикінцевих положень» Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» проводиться, зокрема, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 та наказ Міністерства оборони України від 23.03.2017 № 168, відповідач повідомив, що Порядком №1191 не передбачено зарахування до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, періоду військової служби. Період проходження військовослужбовцями військової служби в закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України на посадах лікарів та середнього медичного персоналу зараховується до стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років та допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Зазначений період підтверджується, зокрема, довідкою військового комісаріату, в якій повинно бути зазначено заклад охорони здоров'я Міністерства оборони України відповідно до Переліку закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 23.03.2017 №168 та посаду, передбачену Постановою №909, в яких проходила військова служба.
Оскільки, згідно наявних матеріалів електронної пенсійної справи загальна тривалість спеціального стажу на час призначення пенсії за віком становила 34 роки 2 місяці, відтак відсутні підстави для призначення одноразової грошової допомоги.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Конституції України визначено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
У статті 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст. 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 ст. 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно з п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону 1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відповідно до ст. 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Згідно п. "е" ст. 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги та механізм виплати цієї допомоги встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 за № 1911 "Про затвердження "Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати" (далі - Порядок № 1191, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.93 за № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно із п. 7 Порядку № 1191 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Відповідно до п. 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік).
Згідно з розділом 2 "Охорона здоров'я" вказаного вище Переліку право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад), які працювали у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулолаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.
Приміткою 3 до Переліку передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 01.01.1992, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, в тому числі на посаді старшої піонервожатої, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
З огляду на вищевказане, для отримання грошової допомоги, передбаченої п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій повинні бути дотримані наступні умови:
1) наявність пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
2) праця на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. п. "е" - "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
3) страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. п. "е" - "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
4) неотримання до звернення за вказаною грошовою допомогою будь-якої пенсії.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач у 1978 році поступив в Одеське медичне училище № 3 Міністерства охорони здоров'я УССР і в 1981 році закінчив повний курс Одеського медичного училища по спеціальності фельдшер, про що свідчить диплом серії НОМЕР_2 від 28.02.1981.
Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_3 , наказом №48 від 01.04.1981 позивача призначено на посаду медсестри травматологічного відділення Кельменецької районної лікарні. Водночас, згідно запису в трудовій книжці від 17.04.1981 позивача наказом №56 від 17.04.1981 звільнено у зв'язку з призовом в лави радянської армії. З 22.04.1981 по 25.04.1984 позивач проходив військову службу в радянській армії.
Відповідно до обліково-послужної картки до військового квитка серії НОМЕР_4 , позивач у період з 1981 по 1984 роки проходив військову строкову службу на посаді санітарного інструктора.
Дослідженням довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.04.2023 № 69 встановлено, що згідно особової справи офіцера запасу № 3154, у період з 22.04.1981 по 25.04.1984 позивач проходив військову в Збройних Силах, в т.ч. з 16.06.1981 по 25.04.1984 на посаді санітарного інструктора медичної служби військової частини НОМЕР_1 (корабля Чорноморського флоту).
Судом встановлено, що за наслідками розгляду заяви, відповідачем відмовлено позивачу у призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, оскільки його спеціальний страховий стаж на посадах, передбачених постановою Кабінету Міністрів № 909 від 04.11.1993, на день досягнення пенсійного віку складає 34 роки 2 місяці. Зокрема, відповідачем не враховано до спеціального страхового стажу період військової служби на посаді санітарного інструктора медичної служби військової частини НОМЕР_1 (корабля Чорноморського флоту) з 16.06.1981 по 25.04.1984.
З даного приводу суд зазначає, що згідно зі ст. 2 ч. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" час проходження служби зараховується громадянам до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 1 ст. 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
Згідно п. 4 Положення "Про порядок обчислення стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти і охорони здоров'я", затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР № 1397 від 17.12.1959, вчителям, лікарям та іншим працівникам освіти і охорони здоров'я в стаж роботи за спеціальністю, окрім роботи в установах, організаціях та на посадах, робота в яких давала право на пенсію за вислугу років, зараховується служба у складі Збройних Сил СРСР, якщо не менше, 2/3 стажу, необхідного для призначення пенсії, приходиться на роботу в установах, організаціях та на посадах, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.
До 01.01.1992 питання пенсійного забезпечення було врегульовано Законом СРСР "Про державні пенсії", ст. 58 якого визначено, що пенсії за вислугу років, установлені Постановами Уряду СРСР для окремих категорій спеціалістів (учителів, медичних працівників, та інших), призначених до введення в дію цього Закону, зберігаються. Раді Міністрів СРСР доручено визначити порядок подальшого призначення та виплати пенсій за вислугу років.
На виконання ст. 58 вказаного Закону, постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 № 1397 затверджено "Положення про порядок обрахунку стажу для призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я" (далі - Положення № 1397).
Постановою № 1397, яка діяла на час проходження позивачем військової служби у лавах Радянської армії, передбачено, що до складу переліку установ, організацій і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років віднесено лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії, амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги і переливання крові, медсанчастини, оздоровчі пункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші).
Пунктом 1 вказаного Положення передбачено, що служба в лавах Збройних Сил СРСР зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсій за вислугу років лікарям та іншим працівникам охорони здоров'я.
Таким чином, період строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо особа на момент призову на строкову військову служби працювала за професією, що дає право на пенсію на пільгових умовах. Період військової служби в армії СРСР до 1 січня 1992 року підлягає зарахуванню до стажу роботи на посадах працівників охорони здоров'я, який дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту “е» статті 55 закону України “Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права при вирішенні питання зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту “е» статті 55 закону України “Про пенсійне забезпечення», періоду проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР, була викладена Верховним Судом у постановах від 06.02.2019 у справі № 577/2537/17, від 18.06.2020 у справі № 676/3013/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, враховуючи наведені вище висновки та правову позицію Верховного Суду, суд вважає, що спірний період проходження позивачем військової служби з 16.06.1981 по 25.04.1984 на посаді санітарного інструктора медичної служби військової частини НОМЕР_1 (корабля Чорноморського флоту) підлягає включенню до страхового стажу, тому правові підстави для виключення цього періоду із спеціального стажу відсутні.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачу з 02.05.2021 призначена пенсія за віком, станом на день досягнення пенсійного віку позивач працював у закладах та установах державної та/або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та стаж роботи на таких посадах на момент досягнення пенсійного віку становив понад 35 років, що підтверджується трудовою книжкою та не заперечувалося відповідачем.
Позивачу до моменту призначення пенсії за віком, пенсія з інших підстав не призначалась, одноразова грошова допомога не виплачувалась, тому, в силу приписів пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач має право на грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні періоду служби в армії на посаді санітарного інструктора медичної служби військової частини НОМЕР_1 , яка була кораблем Чорноморського флоту Збройних Сил СРСР, до його спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров'я та зобов'язання відповідача період служби в армії на посаді санітарного інструктора медичної служби військової частини (корабля) з 16.06.1981 по 25.04.1984 зарахувати до його спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров'я відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», а також зобов'язання відповідача повторно розглянути подані ним документи для вирішення питання про виплату передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи видно, що звернення позивача до суду з цим позовом обумовлене його незгодою із діями відповідача щодо відмови в зарахуванні періоду служби в армії на посаді санітарного інструктора медичної служби до спеціального стажу роботи у сфері охорони здоров'я та виплати одноразової грошової допомоги.
Такими діями (рішенням) про відмову у зарахуванні періоду служби в армії до спеціального стажу та виплати одноразової грошової допомоги, на думку позивача, серед іншого, є лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08.05.2025 № 2231-2134/Б-17/8-2400/25.
Між тим, вказана позиція позивача помилкова, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
пенсія за віком;
пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений ст. 44 Закону №1058-IV, згідно положень якої призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV).
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону № 1058 документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії- додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Абзацом 7 п. 1.8 розділу І Порядку № 22-1 передбачено, що днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
За змістом п. 4.1 розділу IV Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 передбачено, що при прийманні документів працівник сервісного центру: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку)пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам'ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам'ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, непізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
За приписами абзаців 2-4, 6 п. 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але небільше ніж на 15 днів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п. 4.7 розділу IV Порядку № 22-1).
Підставою для повідомлення заявника про перерахунок/відмову перерахувати пенсію може бути виключно рішення, прийняте територіальним органом ПФУ з цього питання.
З аналізу наведених вище правових норм видно, що у разі звернення пенсіонера із заявою про призначення (перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший пенсії) та надання необхідних документів, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти мотивоване рішення про призначення або про відмову в призначенні (перерахунку, поновленні, переведенні з одного виду пенсії на інший) пенсії. При цьому, рішення про відмову в призначенні (перерахунку, поновленні, переведенні з одного виду пенсії на інший) пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 21.12.2020 у справі № 229/4165/17.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було розглянуто у відповідності до вимог Порядку № 22-1 подану позивачем заяву від 22.04.2025, в якій просив: здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши період проходження ним військової служби в Збройних Силах з 22.041.1981 по 25.04.1984 до стажу роботи в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; нарахувати та виплатити йому відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Пенсійним органом мотивоване рішення про призначення або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії позивачу не приймалося, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення питання про перерахунок пенсії.
Такі дії пенсійного органу, на переконання суду, суперечать принципу "належного врядування" (good administration), що є невід'ємною складовою верховенства права. Цей принцип зобов'язує суб'єктів владних повноважень діяти добросовісно, прозоро, ефективно та бути максимально корисними для особи. Створюючи штучну перешкоду замість сприяння у реалізації права, відповідач діяв всупереч сутності належного врядування, що є неприпустимим у соціальній, правовій державі.
Крім того, відповідач своїми діями порушив принцип "правомірних очікувань" (legitimate expectations). Особа, яка має встановлене законом право на перерахунок пенсії, має обґрунтовані та законні очікування, що держава в особі її органів діятиме передбачувано та послідовно для забезпечення реалізації цього права. Відмова відповідача розглянути по суті чітко виражене прохання підриває ці правомірні очікування та руйнує довіру громадянина до держави.
У зв'язку із цим, суд вважає, що дії відповідача ґрунтуються на формальному тлумаченні порядку подання заяви, без належної оцінки змісту звернення, у якому чітко виражено волевиявлення особи на реалізацію права на перерахунок пенсії.
Отже, суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах діяв не у спосіб, встановлений законодавством.
Водночас, лист Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 08.05.2025 вх. № 2231-2134/Б-17/8-2400/25, після отримання якого позивач і вирішив подати цей позов до суду, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, адже не є актом правозастосування. Названий лист носить лише інформаційний характер, оскільки не породжує виникнення, зміну або припинення прав, обов'язків позивача. Цей лист, як вбачається з його змісту, містить, по суті, інформацію про нормативно-правові акти, які регулюють порядок призначення одноразової грошової допомоги, порядок зарахування до страхового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, періоду військової служби, а також загальну тривалість спеціального стажу позивача.
З огляду на викладене, суд вважає передчасними твердження позивача у позовній заяві про надання йому пенсійним органом саме відмови у здійснені перерахунку пенсії згідно заяви від 22.04.2025.
Враховуючи неналежний розгляд відповідачем заяви позивача від 22.04.2025 про перерахунок пенсії, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними дії відповідача щодо розгляду указаної заяви із зобов'язанням повторно її розглянути у відповідності до Порядку № 22-1, з урахуванням висновків суду.
Відповідно, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 8 ст. 139 КАС України).
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Зважаючи на наведене, суд стягує на користь позивача судовий збір в сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 245, 246 та 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.04.2025.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.04.2025 відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, з урахуванням висновків суду.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя В.К. Левицький