20 січня 2026 року м. Рівне№460/10687/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВідділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.
В обґрунтування позивних вимог зазначає, що Відділом державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу серії ПШ № 124464 до ОСОБА_1 , враховуючи те, що ОСОБА_1 21.02.2025 о 12:43 на 14 км а/д Н-27 «Чернігів-Мена-Сосниця-Грем'яч» нібито допустив порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що відповідальність передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17 000 грн. Дана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу була складена на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом серії АР № 118567 від 21.02.2025, відповідно до якого 21.02.2025 о 12:43 на 14 км а/д Н-27 «Чернігів-Мена-Сосниця-Грем'яч» за направленням на перевірку від 14.02.2025 серії НР № 003591 було проведено перевірку транспортного засобу марки Камаз 5511, д.н.з. НОМЕР_1 , Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Водій даного транспортного засобу - ОСОБА_2 , Посвідчення водія серії НОМЕР_3 . Під час такої перевірки було виявлено порушення: при перевезенні вантажу згідно з ТТН серії ААТ № 320170 від 21.02.2025 у водія на момент проведення перевірки відсутні документи, визначені п. 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція), та ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, поліс обов'язкового страхування транспортного засобу, за що відповідальність передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказує, що зазначених порушень не допускав, оскільки не був перевізником, незважаючи на те, що є власником автомобіля. Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач просить задовольнити позовні вимоги та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу серії ПШ № 124464 від 18.03.2025.
Ухвалою суду від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вказує на те, що Інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області було зупинено транспортний засіб КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_1 . Під час проведення перевірки було виявлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, поліс обов'язкового страхування транспортного засобу. За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 118567 від 21.02.2025. Водій ОСОБА_2 копію Акту отримав, від підпису та надання пояснень відмовився. Вказаний акт був переданий до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області для розгляду за місцем реєстрації автомобільного перевізника. Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області від 18.03.2025 №124464 про застосування адміністративно-господарського штрафу було притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 , за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена вимогами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відтак, позивача правомірно притягнуто до відповідальності за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з фактичних обставин справи, 21.02.2025 о 12:43 на 14 км а/д Н-27 «Чернігів-Мена-Сосниця-Грем'яч» інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області було зупинено транспортний засіб КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_4 (під керуванням водія - ОСОБА_2 ), власником якого згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_1 .
Під час проведення перевірки було виявлено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, поліс обов'язкового страхування транспортного засобу.
За результатами перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 118567 від 21.02.2025. Водій ОСОБА_2 копію Акту отримав, в від підпису та надання пояснень відмовився.
Вказаний акт був переданий до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області для розгляду за місцем реєстрації автомобільного перевізника.
Позивача було завчасно повідомлено про розгляд справи повідомленням від 28.02.2025 №19687/37-24-25, відправлено поштою 03.03.2025 та одержано Позивачем 14.03.2025.
Постановою Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області від 18.03.2025 №124464 про застосування адміністративно-господарського штрафу було притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 , за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена вимогами абз. 3 част. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вважаючи винесену постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
За змістом частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III).
Статтею 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про транспорт" від 10.11.1994 №232/94-ВР (далі - Закон №232/94-ВР), нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.
За приписами ст.18 Закону №2344-III, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Суд зазначає, що перелік документів, визначений ст.48 Закону №2344-III, не є вичерпним.
Положенням статті 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Відповідно до частини 4статті 6 Закону №2344-ІІІ, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 6 Закону №2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) з дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
За приписами ст.60 Закону №2344-ІІІ, порядок розгляду справи про порушення та стягнення у виді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1567).
Пунктом 4 Порядку №1567 встановлено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктом 12 Порядку №1567 визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Пунктом 13 Порядку №1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Згідно з пунктом 14 Порядку №1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Відповідно до пункту 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно з пунктом 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Відповідно до ст.1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
При цьому, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (ст. 33 Закону №2344-III).
Крім того, положенням ст.34 Закону №2344-III передбачено обов'язок автомобільного перевізника забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.
Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Таким чином, вказана норма визначає, що суб'єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, є саме автомобільний перевізник.
Суд зауважує, що на місці здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт водій повинен пред'явити ті документи, які від нього вимагаються (ст.48 Закону №2344-III). Під час такої перевірки можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. При цьому, адміністративно-господарський штраф (відповідно до ст.60 Закону №2344-III) накладається не на місці проведення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з'ясувати, зокрема, особу порушника, адже автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самої лише інформації, яка зафіксована в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Такий правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 21.02.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернігівській області Державної служби України з безпеки на транспорті перевірено щодо дотримання вимог Закону №2344-ІІІ транспортний засіб КАМАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за кермом якого перебував водій ОСОБА_2 , власником транспортного засобу є громадянин ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт 118567 від 21.02.2025 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовано порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме, виявлено порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки під час надання послуг з перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія документами, а саме: відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, поліс обов'язкового страхування транспортного засобу.
Перевезення вантажу у спірних правовідносинах здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної серії ЛАГ №320170 від 21.02.2025, згідно з якою зазначено автомобільний перевізник- Приватний, Водій - ОСОБА_2 , вантажоодержувач - ОСОБА_3 , вантажовідправник - ДП "Ліси України" Філія Північний лісовий офіс, Городнянське надлісництво.
Отже зі змісту наданої водієм ТТН неможливо становити особу автомобільного перевізика, однак достеменно відображено господарську операцію з перевезення вантажу зі стороннім вантажовідправником, автомобільним перевізником та вантажоодержувачем. При цьому, відомості щодо перевізника зазначаються в товарно-транспортній накладній, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є товарно-транспортна накладна, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України.
Водій, здійснюючи перевезення вантажів зобов'язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах використовується транспортний засіб (договір оренди чи інший документ, який підтверджує підстави використання ним транспортного засобу). Поряд з цим, будь-яких належних та допустимих доказів того, що автомобіль марки КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_4 станом на час проведення рейдової перевірки, був переданий власником ОСОБА_1 у встановленому порядку в користування іншій фізичній чи юридичній особі та перебував у володінні (користуванні) цих осіб на законних підставах (договори оренди/позики, акти здачі-приймання транспортного засобу, тимчасовий реєстраційний талон тощо) позивачем не надано ні на момент проведенні перевірки, ні під час розгляду справи, ні суду.
Зважаючи, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_4 , в Укртрансбезпеки при винесенні постанови не було жодних інших доказів, які б вказували на особу автомобільного перевізника іншу, ніж ФОП ОСОБА_1 .
Нехтування учасниками правовідносин зі здійснення вантажних перевезень, передачі транспортних засобів в належне користування без належного оформлення, не скасовує відповідальності осіб, які володіють такими засобами, та не може стимулювати їх до таких дій з метою уникнення від відповідальності.
Позивач не здійснив належне оформлення транспортного засобу, що підтверджено відсутністю таких відомостей в ЄДР, а отже, відповідальність, яка виникла у зв'язку із виявленим порушенням є тим тягарем, який покладається на умовного перевізника за визначенням документів у водія.
Верховний Суд у Постанові від 31 липня 2024 року по справі 440/5873/23 зауважив, що при здійсненні визначених законодавцем відповідних вантажних перевезень транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом за для контролю швидкості здійснення перевезення, режиму праці та відпочинку водіїв. Аналізуючи наведені вище правові норми, колегія суддів вважає, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, задля уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.
Автомобільний перевізник це не завжди власник автомобіля, це особа, яка його використовує, здійснює перевезення пасажирів чи (та) вантажів цим транспортним засобом.
Разом з тим, автомобільний перевізник відповідно до положень статті 48 Закону має мати при собі документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, а також документ на вантаж, в якому повинен зазначатися автомобільний перевізник.
Верховним Судом сформовано правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 48 Закону № 2344-III в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб'єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності, який викладено, зокрема, у постановах від 06 вересня 2023 року справі № 120/5064/22, від 16 серпня 2023 року у справі № 160/12371/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21, від 14.11.2024 у справі №440/8156/23 де було висловлено, що: В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
При прийнятті рішення про притягнення до відповідальності позивача як власника, Укртрансбезпека не мала іншого можливого вибору, адже жодних документів, на підставі яких можна було визначити особу автомобільного перевізника іншу аніж ОСОБА_1 не було.
Варто також звернути увагу на те, що позивач не був позбавлений права під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт надати пояснення та/або додаткові докази Державній служби України з безпеки на транспорті в особі відділу Державного нагляду (контролю) у Рівненській області щодо складення документів відносно неналежної особи, однак цього не зробив.
Позивача було завчасно повідомлено про розгляд справи повідомленням від 28.02.2025 №19687/37-24-25, відправлено поштою 03.03.2025 та одержано Позивачем 14.03.2025.
Однак позивач не з'явився на розгляд справи, не надав жодних пояснень або доказів, які б вказували на іншу особу автомобільного перевізника, аніж ОСОБА_1 .
З огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких власником транспортного засобу є ФОП ОСОБА_1 представники відповідача дійшли правильного висновку про те, що останній здійснював перевезення вантажу, внаслідок чого, саме вона і є суб'єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону.
У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, вирішуючи питання щодо визначення належного суб'єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.
Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постанові від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.
Тобто, положення статті 60 Закону 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).
При цьому, на підставі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не можливо визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
Отже, встановлені судом фактичні обставини справи та їх оцінка в розрізі норм чинного законодавства дають підстави для висновку, що, приймаючи оспорювану постанову про застосування штрафу, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено факт вчинення позивачем правопорушення, а саме надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ.
З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що позов до задоволення не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимогстатті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 20 січня 2026 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Відінська, буд. 8,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)
Суддя С.М. Дуляницька